Ухвала суду № 16205703, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15114/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника позивача Ухань Л.М.

представника відповідача Гладуна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року у справі за позовом Державного видавництва «Преса України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. № 0000304040/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. № 0000304040/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року у справі позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання зявився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання зявився, апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах, з ТОВ «Оріяна»за березень, квітень, травень, 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 20.09.2010р. №466/40-40/05905668.

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог - пп. 7.2.3 п.7.2.6, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на І лану вартість за березень 2010 р. в сумі 19407 грн., квітень 2010 р. в сумі 144 171 грн., травень 2010 року в сумі 64 245 грн. на загальну суму 227 823 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Державне видавництво «Преса України»СДШ у м. Києві по роботі з ВШІ було подано заперечення від 23.09.2010р. №103-1027-к. За результатами розгляду заперечень, СДШ у м. Києві по роботі з ВПП прийнято рішення від 28.09.2010р. №12891/10/42-411 про залишення висновків Акту перевірки від 21.09.2010р. №12914/10/40-413 без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000304040/0 від 30.09.2010 р., яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 337 251 грн. в тому числі за основним платежем 227 823 грн. та 109 428 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції також встановлено, що 27.01.2010р. між позивачем та ТОВ «Оріяна» було укладено договір поставки №9, відповідно до якого ТОВ «Оріяна»зобов'язувалося поставити позивачу газетний папір, а позич зобовязувався приймати і оплачувати поставлений товар в порядку, установленому договором.

Відповідно до умов договору, впродовж березня, квітня, травня 2010р. ТОВ «Оріяна»передавало позивачу товар окремими партіями, а позивач в порядку, встановленому договором, у повному обсязі оплатив поставлений ТОВ «Оріяна»товар, в тому числі нарахований на вартість товару ПДВ.

Таким чином, позивач у складі вартості товару фактично у повному обсязі сплатив ПДВ, нарахований па ціну товару, придбаного у ТОВ «Оріяна».

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на котків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Однак, в акті складеному Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків про відсутність належним чином оформлених податкових накладних не йдеться.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПЛ України від 30.05.97 №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року у справі за позовом Державного видавництва «Преса України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. № 0000304040/0 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 30.05.2011 р.