Ухвала суду № 16204986, 16.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.Справа № 2а-6662/09/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді                    Католікяна М.О.,

суддів                                         Панченко О.М. Коршуна А.О. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровськ апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградмонтажспецбуд», Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградмонтажспецбуд»до Кіровоградської міжрайонної державної податкової (Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и л а:

07 липня 2009 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (згодом –Кіровоградської міжрайонної державної податкової) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем у період з 27.04.2009 р. по 18.05.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період роботи з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. За результатами перевірки відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 306619,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 140416,00 грн. Перевіркою було встановлено ведення позивачем податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, у тому числі й тих, що підлягають амортизації. Між тим, позивач зазначив, що ці кошти до валових витрат не включалися, а сума витрат складалася за іншими операціями, тому вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не порушено. Крім того, відповідачем безпідставно не враховано і не прийнято до уваги валові витрати за період роботи з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. по господарських операціях з ПП ОСОБА_1, ТОВ «Укрнафтарегіон», Асоціацією «Захист права», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Біт». Кошти від придбання прокату тонколистого у ПП ОСОБА_1 в сумі 303 583,00 грн. включено до валових витрат за III квартал 2007 року за другою подією –датою відвантаження товару, а не за датою сплати авансового платежу за цей товар (І квартал 2007 року). Висновок податкового органу наявності у ТОВ «Укрнафтарегіон»ознак фіктивності є необґрунтованим. Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат і кошти, сплачені за консультації з правових питань Асоціації «Захист права»та вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих у ПП ОСОБА_2 Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000412300/0 від 03.06.2009 р. (т. 1 а.с.а.с. 3 –8).

04 червня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов частково, визнавши протиправним і скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 66128,25 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36616,34 грн. (т. 3 а.с.а.с. 214 –220).

02 липня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що висновки суду є незаконними й необґрунтованими через неправильне ставлення до доказів, що містяться у справі, а також до показань свідків. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові і задовольнити в цій частині позовні вимоги (т. 3 а.с.а.с. 227 –239).

05 липня 2010 року Кіровоградська ОДПІ, не погодившись з ухваленою постановою, також звернулася до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що суд під час ухвалення рішення порушив норми матеріального і процесуального права. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і відмовити в цій частині у позові (т. 3 а.с.а.с. 244 –248).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що відповідачем у період з 27.04.2009 р. по 18.05.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період роботи з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р.

За результатами проведеної перевірки 21.05.2009 р. було складено акт № 269/23-00/33428931 згідно з яким позивачем порушено положення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже занижено податок на прибуток за період роботи з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 306 619,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 10 –34). 03 червня 2009 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000412300/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 306619,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 140416,00 грн. (т. 1 а.с. 9). Судами встановлено, що позивачем у період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. до податкового органу подавалися податкові декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що позивач за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. занизив суму валового доходу на 1 024 052,00 грн., у тому числі за рахунок:

1.          Заниження валових доходів на 1 075 516,00 грн.:

-          ІІ квартал 2007 року –на 364 563,00 грн.;

-          ІІІ квартал 2007 року –на 52 672,00 грн.;

-          ІV квартал 2007 року –на 232 241,00 грн.;

-          І квартал 2008 року – на 96 318,00 грн.;

-          ІІ квартал 2008 року –на 20 247,00 грн.;

-          ІІІ квартал 2008 року –на 245 728,00 грн.;

-          ІV квартал 2008 року –на 64 197,00 грн.;

2.          Завищення валових доходів на 51 464,00 грн.:

-          III квартал 2007 року –на 15 452,00 грн.;

-          IV квартал 2007 року –на 2 000,00 грн.;

-          ІІІ квартал 2008 року –на 9 500,00 грн.;

-          ІV квартал 2008 року на 24 512,00 грн.

Крім того, за актом перевірки у порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР позивач здійснював ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, у тому числі й тих, що підлягають амортизації, а саме –у перевіреному періоді підприємство відповідно до актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів здійснювало поліпшення основних засобів І групи на загальну суму 1 040 383,12 грн.: -          ІІ квартал 2007 року –на 332 227,07 грн.;

-          ІІІ квартал 2007 року –на 21 133,90 грн.;

-          ІV квартал 2007 року –на 232 243,16 грн.;

-          І квартал 2008 року – на 225 000,00 грн.;

-          ІІ квартал 2008 року –на 20 222,00 грн.;

-          ІІІ квартал 2008 року –на 45 481,45 грн.;

-          ІV квартал 2008 року –на 164 075,54 грн.

Для модернізації та поліпшення основних засобів підприємство використовувало власні товарно-матеріальні цінності, які обліковувались на бухгалтерському рахунку № 20 «ТМЦ».

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України 2003 року, Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

В силу пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Судом було встановлено, що за порушення положень пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР податковим органом розраховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 268 093,02 грн. за період роботи з ІІ кварталу 2007 року по ІV квартал 2008 року щодо порушень допущених при формуванні рядку 01.2 додатку К1 та рядку 04.2 декларацій.           Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР приріст (убуток) балансової вартості товарних запасів рахується по залишках товарно-матеріальних цінностей на початок звітних періодів.

          Судом першої інстанції було ретельно проаналізовано порядок використання позивачем коштів на модернізацію основних фондів, дані приросту балансової вартості товарних запасів позивача, а також правильність внесення ним відповідних відомостей до декларацій у вказаний вище період роботи.

При цьому з урахуванням змісту пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість результатів перевірки у цій частині, оскільки товарно-матеріальні цінності, використані для поліпшення або модернізації основних засобів, що підлягають амортизації у розрахунку приросту (убутку) участі не беруть і відображаються у колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації. Висновок суду у цій частині базується на належних і допустимих доказах, а саме: звітній документації, письмових (визнавальних) поясненнях представника позивача тощо.

За даними перевірки у період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. на поточний рахунок позивача через прибуткову касу банку надавалася поворотна фінансова допомога від фізичної особи ОСОБА_3 у сумі 40 650,00 грн. Між тим позивач у рядку 01.6 декларації фактично відобразив суму 42 650,00 грн., чим завищив скоригований валовий дохід на 2 000,00 грн.

Судом першої інстанції на підставі показань ОСОБА_3, а також визнавальних пояснень представника позивача було встановлено, що позивач дійсно завищив скоригований валовий дохід на 2 000,00 грн., отже висновок податкового органу в цій частині також є правильним.

Крім того, згідно з актом перевірки у І кварталі 2008 року сума отриманої, але не повернутої фінансової допомоги від фізичної особи на кінець звітного кварталу склала 75 970,55 грн., проте позивач у декларації в рядку 01.6 відобразив дохід у сумі 73 820,00 грн., чим занизив скоригований валовий дохід на 2 150,55 грн. Відповідачем також було зменшено валові доходи позивача на 9 500,00 грн. та 101900,00 грн. через завищення скоригованого валового доходу по рядку 01.6 по отриманій поворотній фінансовій допомозі, наданої ПП «ТД «Кіровоградпрофіль».

Правомірність вказаних висновків відповідача у суді першої інстанції не оспорювалася і була визнана представником позивача.

У суді першої інстанції також було встановлено, що позивач порушив вимоги підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР, а саме повторно відніс до сукупної балансової вартості груп основних фондів 10 % витрат на поліпшення таких фондів, які були відображені і у складі валових витрат. Таким чином, позивач завищив суму амортизацій відрахувань на 7 813,00 грн.

У відповідності з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

          Представником позивача ця обставина була визнана у засіданні, тому суд першої інстанції у порядку частини 3 статті 72 КАС України дійшов обґрунтованого висновку про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 7 813,00 грн. і законність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 953,25 грн.

Під час перевірки відповідачем також було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, а саме віднесення у III кварталі 2007 року до складу валових витрат вартості товарно-матеріальні цінності на суму 52 672,24 грн., отриманих згідно з накладною ПП ОСОБА_2, яка насправді такі цінності позивачеві не передавала.

Позивачем до справи було, зокрема, надано копії видаткових накладних на загальну суму 43 901,36 грн., за якими ПП ОСОБА_2 передала йому товарно-матеріальні цінності в асортименті.

Між тим, ОСОБА_2 була допитана судом першої інстанції в якості свідка й показала, що не мала жодних взаємин з позивачем, а підписи на наданих позивачем накладних виконано не нею.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини й зміст положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР висновок відповідача щодо необхідності збільшення обсягу валового доходу у III кварталі 2007 року на 43 901,36 грн. є вірним.

За змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Судом першої інстанції було встановлено факт відсутності господарської операції щодо отримання товарів за накладними від 09.04.2007 р. та від 04.05.2007 р., тому висновок про безоплатне отримання цих товарів у сумі 52 672,24 грн. є безпідставним. З огляду на це скасування податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов’язання в сумі 13 168,00 грн. (52 672,24 грн. х 25 %) є обґрунтованим.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В силу частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На думку відповідача, станом на 31.12.2008 р. по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками»обліковувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «БІТ»у сумі 77 388,00 грн., що виникла 29.12.2005 р. і станом на 31.12.2008 р. не була списана з балансу підприємства, а тому позивачем у IV кварталі 2008 року не віднесено до складу валового доходу суму заборгованості товариства перед ТОВ «БІТ», яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач невірно визначив строк, з якого розпочався перебіг строку позовної давності по заборгованості підприємства перед ТОВ «БІТ», оскільки щодо зобов'язань з визначеним строком їх виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку такого виконання.

За договором від 29.12.2005 р., укладеним між ТОВ «БІТ»та позивачем, покупець мав здійснити оплату за товар до 30.01.2007 р. отже позовна давність відповідно сплинула 31.01.2010 р., а не 29.12.2008 р., як зазначив податковий орган.

Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив позов про скасування податкового повідомлення-рішення в частині податку на прибуток в сумі 19 347,00 грн. (77 388,00 грн. х 25 %).

Судом першої інстанції також ретельно досліджені обставини господарських взаємин позивача з ТОВ «Укрнафтарегіон». При цьому суд детально проаналізував обставини очолювання ТОВ «Укрнафтарегіон»ОСОБА_4, постачання продукції тощо, а саме: пояснення ОСОБА_4 від 14.05.2009 р. та від 10.05.2009 р., показання ОСОБА_4 в якості свідка, а також довіреної особи останнього –ОСОБА_5, копії товарно-транспортних накладних, пояснення власника автомобіля, який нібито перевозив продукцію, ОСОБА_6, договір про надання маркетингових послуг від 10.01.2008 р. та акт здачі-прийняття виконаних робіт до нього тощо. Саме на оцінці сукупності приведених доказів базується рішення суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, а також зміст пунктів 5.1., 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутності підстав вважати господарські взаємини між позивачем та ТОВ «Укрнафтарегіон»реальними. При цьому суд вірно зазначив, що правильність формування валових витрат вимагає наявності зв'язку між такими витратами платника податків на придбання послуг та його господарською діяльністю.

Висновок суду щодо безпідставності неврахування під час перевірки валових витрат позивача на оплату юридичних послуг, отриманих від Асоціації «Захист права», також є обґрунтованим.

Так, відповідачем у судовому засіданні було заявлено про те, що відповідні документи на підтвердження взаємин з Асоціацією «Захист права»(договір, акти здачі-приймання виконаних робіт тощо) під час перевірки надано не було. Позивач цей довід також не спростував.

На користь такого висновку свідчить і те, що за поясненнями керівника Асоціації «Захист права»від 27.04.2010 року ним договір про надання юридичних послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт не підписувалися.

Позивач також послався на протиправність податкового повідомлення-рішення у частині завищення ним у III кварталі 2007 року валових витрат на 303 583,62 грн. за взаєминами з ПП ОСОБА_1 При цьому позивач стверджував про безпідставність висновку відповідача про те, що вартість отриманих від ПП ОСОБА_1 товарів у І та ІІІ кварталах 2007 року до складу валових витрат було віднесено двічі.

Матеріали справи містять копії товарних накладних від 31.05.2007 р. та від 20.06.2007 р. на суму 490 787,55 грн.

Зі змісту наданого суду письмового пояснення та податкової декларації за І квартал 2007 року вбачається, що валові витрати позивачем на придбання задекларовано в сумі 221 437,00 грн. У судовому засіданні було встановлено, що витрати позивача по рахунку 631 склали 346 474,90 грн., а по рахунку 6811 –9 415,64 грн., отже загальна сума за рахунками склала 355 890,54 грн., що було підтверджено сторонами.

Таким чином, невикористані у І кварталі 2007 року валові витрати складають 134 453,54 грн., що було визнано представником відповідача у засіданні. За III квартал 2007 року позивачу було визначено валові доходи в сумі 271 600,75 грн., отже відповідач завищив їх на 137 148,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оспорюваного рішення податкового органу в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 33 613,19 грн.

Факт завищення показників у рядку 04.13 декларацій на 16 968,06 грн. визнано представником позивача у суді першої інстанції, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

До матеріалів справи в зв'язку з її складністю відповідачем надано обґрунтований розрахунок утворення податкової заборгованості (т. 2 а.с.а.с. 31 –34), який перевірено та досліджено в судовому засіданні за участі обох сторін.

З’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з питань застосування норм процесуального права.

Таким чином, перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність приведених в апеляційних скаргах доводів.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградмонтажспецбуд», Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградмонтажспецбуд»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                       М.О. Католікян

          Суддя                                                                                           О.М. Панченко

          Суддя                                                                                           А.О. Коршун