Постанова № 16204993, 09.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.справа № 2а-7/10/0480 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Нагорної Л.М.

          суддів:                     Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання:          Алтуховій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Військової частини А1836 та ОСОБА_1

на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А1836 про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Військової частини А1836, в якому, уточнивши свої позовні вимоги (а.с.71), просила суд визнати дії суб’єктів владних повноважень - Міністерства оборони України, Військової частини А1836 щодо невиплати їй при звільнені із Збройних Сил України компенсацію за невидане речове майно з 11 березня 2000 року по 30 жовтня 2006 року на суму 4299,78 грн. та компенсацію за невидані їй продовольчі пайки з 11 березня 2000 року по 30 жовтня 2006 року на суму 15121,97 грн. –протиправними; зобов’язати Міністерство оборони України перерахувати до Військової частини А1836 кошти: компенсації за невидане їй речове майно та за невидані їй продовольчі пайки у сумі 19421,75 грн. та індексацію за несвоєчасні розрахунки за виплату грошового забезпечення у сумі 47165,62 грн., та зобов’язати Військову частину А1836 виплатити їй кошти: компенсації за невидане їй речове майно та за невидані продовольчі пайки та індексацію за несвоєчасні розрахунки за виплату грошового забезпечення на суму –66584,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано дії Військової частини А1836 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невидане під час проходження військової служби речове майно за період з 28 жовтня 2004 року по 30 жовтня 2006 року протиправними. Зобов’язано Військову частини А1836 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 не отриману при звільнені із Збройних Сил України грошову компенсацію за невидане під час проходження військової служби речове майно за період з 28 жовтня 2004 року по 30 жовтня 2006 року з урахуванням індексів інфляції за зазначений період. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина А1836 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2010 року скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилалося на те, що дія положення ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яке надавало право військовослужбовцям на отримання грошової компенсації замість речового майна, була зупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»і на час виникнення спірних правовідносин дія цього положення не відновлювалася.

ОСОБА_1 також не погодила з постановою суду першої інстанції та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила суд змінити постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2010 року в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України, а також у задоволенні позовних вимог на отримання компенсації за невидані продовольчі пайки з 11 березня 2000 року по 30 жовтня 2006 року, та ухвалити нову постанову, якою визнати дії суб’єктів владних повноважень - Міністерства оборони України, Військової частини А1836 щодо невиплати їй при звільнені із Збройних Сил України компенсацію за невидане речове майно з 11 березня 2000 року по 30 жовтня 2006 року на суму 4299,78 грн. та компенсацію за невидані їй продовольчі пайки з 11 березня 2000 року по 30 жовтня 2006 року на суму 14820,00 грн. –протиправними; зобов’язати Міністерство оборони України перерахувати до Військової частини А1836 кошти: компенсації за невидане їй речове майно та за невидані їй продовольчі пайки у сумі 19119,78 грн. та індексацію за несвоєчасні розрахунки за виплату грошового забезпечення у сумі 1911,98 грн., та зобов’язати Військову частину А1836 виплатити їй кошти: компенсації за невидане їй речове майно та за невидані продовольчі пайки та індексацію за несвоєчасні розрахунки за виплату грошового забезпечення на суму –21031,76 грн.

Заперечення на апеляційну скаргу Військової частини А1836 позивачкою до суду не подавалися.

Заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачем до суду також не подавалися.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з’явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Військової частини А1836 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з квітня 1986 року по 30 жовтня 2006 року проходила військову службу в Збройних силах України у Військовій частині А1836.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вiд 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей»було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна.

Тобто, з моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у зв’язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.

Посилання суду першої інстанції на постанову КМУ "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" №426 від 29.03.2002 року на підставі якої було розроблено Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затверджене наказом Міністра оборони України від 09.12.02р. № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.12.02р. за № 992/7280 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Зазначеною постановою № 426 затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які не зупинялись Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року. А отже, згідно примітки №1,6 до постанови № 426 "харчуванням забезпечуються військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом...", разом з тим згідно постанови КМУ №426 від 29.03.2002 року, примітки №1,6 право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики" мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, працівники авіації МНС. які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоту планери, екраноплани, мотодельтаплани тощо) та забезпечують їх польоти...".

Таким чином, в Постанові КМУ №426 від 29.03.2002 року згідно до примітки №1 навіть згадки немає про грошову компенсацію за продовольче забезпечення. Тому продовольчий пайок, видачу якого призупинено, та добова вартість норм харчування різні за своїм поняттям та мають різне правове обґрунтування.

Пунктом 2.1 вищевказаного Положення встановлено, що забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими постановою № 426. Згідно норм забезпечення, затвердженими постановою № 426 не передбачено надання продовольчого забезпечення та видачу пайків особам офіцерського складу.

Згідно вимогам підпункту б) примітки 1 до норми №1 вказаного Положення право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики (мічмани) і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоти, планери тощо) та забезпечують їх польоти.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною і, відповідно, вимоги позовної заяви ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

До того ж, посилання суду першої інстанції на те, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинена видача продовольчого забезпечення з 11.03.2000 року суперечить Конституції України, а тому не може бути прийнятий при розгляді конкретної суми, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки питання про відповідність даного Закону Конституції України не входить до компетенції місцевих судів України.

У передбаченому Законом порядку неконституційними положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинена видача продовольчого забезпечення з 11.03.2000 року, не визнавались.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, що, в свою чергу, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування заочного рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини А1836 –задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2010 року –скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

          Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                            Л.М. Нагорна

          Суддя:                                                            С.А. Уханенко

          Суддя:                                                            Ю.М. Дадим