Постанова № 16204012, 08.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/902/2011

08 червня 2011 року 15год. 58хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Костюченко С.А.

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень №0000512342 та №0000522342 від 17.02.2011 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді Томчука А.В. від 03.03.2011 року. Розпорядженням №206 від 06.05.2011 року у зв'язку з обранням судді Томчука А.В. на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №2а/1770/902/2011, в результаті якого вказана справа надійшла в провадження судді Друзенко Н.В.

Справа призначалась до розгляду на 24.05.2011 року, на 01.06.2011 року та на 08.06.2011 року.

24.05.2011 року розгляд справи відкладався через неявку сторони відповідача.

В судовому засіданні 01.06.2011 року та 08.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та обґрунтував їх нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року і пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що діяли на час існування відповідних правовідносин. Ствердив, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок переконання про те, що господарські операції позивача з таким контрагентом, як ПП "Немезіда" є безтоварними. Такі переконання, в свою чергу, лягли в основу висновків про те, що вартість отриманого від цього контрагента щебеню не може бути віднесена до валових витрат позивача, як і нарахований в ціні податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. При цьому, вказав, що відповідач жодних доказів такої безтоварності на момент перевірки у своєму розпорядженні не мав. Зазначив, що ПП "Немезіда", як на момент укладення з ним угоди, так і на момент її виконання, являлося зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованим платником податку на додану вартість. Також зазначив, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товару від вказаного контрагента, позаяк такий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. Ствердив, що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними та неаргументованими, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на інформації про те, що триває досудове слідство в кримінальній справі, порушеній по факту фіктивного підприємництва даного підприємства. В той же час, в такій кримінальній справі відсутній обвинувальний вирок, що позбавляє доказової сили висновків про фіктивність усіх операцій ПП "Немезіда". На таких підставах, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2011 року проти позову заперечила, покликаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказала на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобовязань та фінансових санкцій стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ПП "Немезіда", які, в свою чергу, ґрунтуються і на обставинах існування порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, і на обставинах наявності ознак фіктивності операцій. Ствердила, що операції з вказаним контрагентом є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері, позаяк у ПП "Немезіда" відсутні необхідні для здійснення господарських операцій основні засоби та трудові ресурси, а у позивача відсутні докази транспортування товару. За таких підстав ствердила, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Відтак, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також представник зобовязалася надати в наступне судове засідання 08.06.2011 року копію рішення Рівненського міського суду від 11.11.2010 року по справі №4-156/10 про проведення виїзної позапланової перевірки і документацію та/або інформацію, що використовувалась під час проведення перевірки, результати якої оскаржуються. Разом з тим, в таке судове засідання не прибула, причин неприбуття суду не повідомила, відповідну інформацію суду не надала. Враховуючи вимоги ч.4 ст.128 КАС України, суд ухвалив розгляд справи 08.06.2011 року не відкладати і вирішити на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини.

ДПІ у м.Рівне з 27.01.2011 року по 02.02.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівництво та інвестиції" щодо взаємовідносин з ПП "Немезіда" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. Її результати оформлені актом №119/23-100/32936186 від 04.02.2011 року (а.с.6-10). Позивачем на акт перевірки подавались заперечення, які розглянуті податковим органом у встановленому порядку та відхилені (а.с.11-13).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000512342 від 17.02.2011 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 9094,14 грн., в тому числі 7995,31 грн. - за основним платежем та 1998,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14);

-№0000522342 від 17.02.2011 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7995,31 грн., в тому числі 6396,25 грн. - за основним платежем та 1599,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток в сумі 7995,31 грн. та податок на додану вартість на 6396,25 грн. Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Немезіда".

Так, по господарських операціях з ПП "Немезіда" позивачем віднесено до складу валових витрат видатки в розмірі 31981,25 грн., а до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6396,25 грн. Суть господарських операцій з даним контрагентом зводилась до наступного.

За умовами договору купівлі-продажу №16/10 від 16.10.2009 року ПП "Немезіда" взяло на себе зобовязання передати належний йому товар, а саме щебінь 40Х70 в кількості 537,5 тон у власність ТОВ "Будівництво та інвестиції". Загальна вартість товару за договором 38377,50 грн. в т.ч. ПДВ. Договором передбачено, що оплата здійснюється на протязі 60 календарних днів після поставки, передача товару оформляється видатковою та податковою накладною, а доставка здійснюється постачальником, тобто ПП "Немезіда" за його рахунок (а.с.23).

Операція оформлена видатковою накладною №25 від 16.10.2009 року та податковою накладною №25 від 16.10.2009 року на суму 38377,50 грн. в т.ч. ПДВ 6396,25 грн. (а.с.24). Податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року (а.с.25-26).

На підтвердження повноважень особи, що розписалася на видатковій накладній про отримання від ПП "Немезіда" товару надано копію аркушів журналу реєстрації довіреностей, в якому зафіксовано, як видачу довіреності за №921277 від 16.10.2009 року ОСОБА_3 для отримання товару від ПП "Немезіда", так і звітування про використання довіреності у вигляді накладної №25 від 16.10.2009 року (а.с.68-69).

Розрахунки за товар не проведені (а.с.62).

На підтвердження факту використання придбаного у ПП "Немезіда" щебеню у власній господарській діяльності позивачем надано видаткову накладну №БТ-0000033 від 19.10.2009 року про поставку щебеню в кількості 537,5 тон ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-3" за ціною 40312,50 грн., що перевищує ціну придбання (а.с.18), довіреність покупця на отримання товару (а.с.19) та податкову накладну №29 від 06.08.2009 року (а.с.20). Сума ПДВ за вказаною податковою накладною включена д реєстру виданих податкових накладних за серпень 2009 року (а.с.21-22).

ДПІ у м.Рівне в акті перевірки констатувала, що в документообігу ТОВ "Будівництво та інвестиції" відсутні товарно-транспортні накладні, а відтак товар не перевозився і позивачу не поставлявся.

ДПІ у м.Рівне в акті перевірки також констатувала, що Прокуратурою м.Рівне розслідується кримінальна справа №51/254-10 по обвинуваченню ряду осіб, в тому числі і директора ПП "Немезіда" ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.366, ч.3 ст.28 ст.209 КК України і в ході слідства встановлено, що ПП "Немезіда" господарської діяльності не здійснювало, а здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не придбавався і не вироблявся, тобто займалось фіктивним підприємництвом.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи не долучено ні копії постанови про порушення кримінальної справи, ні жодних інших документів. Зважаючи на те, що суд витребовував у відповідача всі матеріали та документи, використані в ході перевірки, результати якої оскаржуються, судом зроблено висновок, що таких в розпорядженні ДПІ у м.Рівне немає.

В акті перевірки також зазначено у ПП "Немезіда" відсутні основні й транспортні засоби, а також трудові ресурси, що вказує на неможливість виконати операцію, відображену у документообігу ТОВ "Будівництво та інвестиції". Разом з тим на підтвердження таких висновків відповідачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. цієї статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивачем, факт використання придбаних у ПП "Немезіда" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджено первинною документацією. Підтверджено також і господарський сенс такої операції отримання прибутку.

В силу вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем та досліджені судом документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Як нормою пп.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, так і нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, чинного на даний час, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення обєкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господар-ської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ДПІ в м.Рівне не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарської операції, відображеної в податковому обліку позивача.

Що стосується висновків відповідача про непідтвердження факту придбання ТОВ "Будівництво та інвестиції" щебеню у ПП "Немезіда" через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Немезіда" передавало призначений для ТОВ "Будівництво та інвестиції" товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Більше того, умовами договору купівлі-продажу №16/10 від 16.10.2009 року чітко визначено, що доставка здійснюється ПП "Немезіда" за його рахунок, а відтак вимога до позивача підтвердити транспортування товарно-матеріальних цінностей взагалі є алогічною.

Не приймаються судом доводи відповідача про неспроможність ПП "Немезіда" здійснити господарські операції з поставки, з огляду на відсутність обліковуваних основних засобів та відсутністю необхідної кількості штатних найманих працівників. Поміж того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання господарських операцій купівлі-продажу, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних і оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не підтверджені жодним належним і допустимим доказом по справі.

Основним видом діяльності ПП "Немезіда" згідно з даними податкового органу є оптова торгівля (а.с.8), а тому явних ознак імітації купівлі товару в такої особи не відмічається. Доказів того, що вказана операція не відображена у даних податкового обліку ПП "Немезіда" податковим органом не надано.

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПП "Немезіда" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою. Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного до 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Податковий кредит позивача сформовано на підставі податкових накладних, які виписані ПП "Немезіда". На момент видачі податкових накладних ПП "Немезіда" являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість і за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 09.11.2010 року (а.с.80), тому на законних підставах видало податкові накладні. Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про несплату ПП "Немезіда" до бюджету зобов`язань з податку на додану вартість.

Суд критично оцінює висновки акту перевірки, щодо того, що угода, укладена між ТОВ "Будівництво та інвестиції" та ПП "Немезіда" спрямована на отримання податкової вигоди, позаяк докази того, що результати операції, відображеної в податковому обліку позивача не відображені у даних податкового обліку іншого учасника такої господарської операції відсутні.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діянням, відповідальність за яке передбачена ст.205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, згідно ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Таким чином, доказом наявності ознак фіктивності ПП "Немезіда" може бути тільки вирок суду в кримінальній справі. Інформація про те, що Прокуратурою м.Рівне розслідується кримінальна справа №51/254-10 по обвинуваченню ряду осіб, в тому числі і директора ПП "Немезіда" ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.366, ч.3 ст.28 ст.209 КК України, не може розглядатися як належний і допустимий доказ. Тому суд вважає, що відповідач безпідставно та без усяких на те документів посилається на наявність ознак фіктивності ПП "Немезіда".

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про фіктивність правочинів ТОВ "Будівництво та інвестиції" та ПП "Немезіда" є надуманим та передчасним.

Щодо передчасності слід зазначити, що податкова перевірка позивача проводилась з 27.02.2011 року по 02.02.2011 року, і не дивлячись на те, що в акті перевірки міститься покликання на її проведення відповідно до ч.8, 11, ст.11-1, ч.1 ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року, які на 01.01.2011 року вже були виключені із даного нормативно-правового акту згідно із Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI, вона проводилась на підставі рішення Рівненського міського суду по справі №4-156/10 від 11.11.2010 року, а відтак ймовірно призначена за клопотанням правоохоронного органу в рамках розслідування кримінальної справи. А в силу прямої норми п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, податковий орган за результатами такої перевірки не повинен приймати податкові повідомлення-рішення, а лише розрахувати грошове зобов'язання і направити матеріали перевірки разом з висновками відповідному правоохоронному органу, оскільки статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, правомірності свого рішення перед судом не довів, жодного належного і допустимого доказу на підтвердження висновків, на підставі яких прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, суду не надав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, за результатами проведеної виїзної документальної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000512342 від 17.02.2011 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 9094,14 грн., в тому числі 7995,31 грн. - за основним платежем та 1998,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000522342 від 17.02.2011 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7995,31 грн., в тому числі 6396,25 грн. - за основним платежем та 1599,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, - скасувати.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.