Постанова № 16203846, 14.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4113/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Ляпоти І.М.,

представника відповідача - Кузьменка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2011 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9234 грн. 35 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у звязку із невиконанням нормативуробочих місць попрацевлаштуванню інвалідів (однієї особи) відповідачем у порушення вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не нараховано та не сплачено адміністративно - господарську санкцію в розмірі 9146 грн. 67 коп. та пеню в розмірі 87 грн. 68 коп., які підлягають стягненню на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що середньоблікова кількість штатних працівників товариства із обмеженою відповідальністю "Відродження" складає 15 осіб, і на виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2010 році створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда на вакансію нічного охоронця. Товариством із обмеженою відповідальністю "Відродження" було подано до Кременчуцького районного центру зайнятості звіт форми № 3-ПН за липень 2010 року. Також відповідачем був направлений запит щодо непрацевлаштованих інвалідів, на який 22.03.2011 року від виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області отримана інформація щодо двох непрацевлаштованих інвалідів (ОСОБА_4, ОСОБА_5.), які проживають на території даної сільської ради. Проте, від запропонованої вакансії вказані особи відмовилися. Відповідач також вказував, що Кременчуцьким міським центром зайнятості інваліди на заявлену товариством із обмеженою відповідальністю "Відродження" вакансію для працевлаштування не направлялися (лист Кременчуцького міського центру зайнятості № 2895 від 27.04.2011 року). Відповідач вважає, що ним виконано вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та вжито усі залежні він нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21 березня 1991 року (надалі - Закон № 875-XII) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону № 875-XII саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ від 02 лютого 2011 року (вх. № 1886 від 08.02.2011 року) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 15 осіб. При цьому у звіті зазначено, що штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), на підприємстві відсутні, а кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-XII (рядок 03) становить 1 особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 ст. 19 цього Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача в 2010 році відповідно до нормативу 4% становить 1 особу (15 х 0,04).

З огляду на викладене, середньооблікова кількість штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, повинна становити 1 особу.

Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ від 02 лютого 2011 року (вх. № 1886 від 08.02.2011 року) вбачається, що особи, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Відродження" у 2010 році не працювали.

Судом встановлено, що відповідачем у 2010 році було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте протягом 2010 року було подано лише один звіт форми №3-ПН про наявність вакансій станом на 12.07.2010 року, який був прийнятий Кременчуцьким міським районним центром зайнятості, що підтверджується відміткою про прийняття 16.07.2010 року на примірнику звіту, копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

То ж відповідач на виконання вимог законодавства у 2010 році створив відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте проінформував Кременчуцький міський районний центр зайнятості лише у липні 2010 року.

Кременчуцьким міським районним центром зайнятості протягом 2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" інваліди для працевлаштування не направлялись, що підтверджується листом вих. № 2895 від 27.04.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Суду не надано доказів, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів відповідачу протягом 2010 року направлялися інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, та відповідач відмовив їм у прийнятті на роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обовязку сплачувати штрафні санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2010 році за липень 2010 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, як встановлено судом вище, за решту одинадцять місяців 2010 року відповідачем не подавалися звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН до Кременчуцького міського районного центру зайнятості.

Відтак, відповідач повинен сплатити адміністративно господарські санкції згідно із статтею 20 Закону № 875-XII за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування 1 інваліда у 2010 році за одинадцять місяців 2010 року в розмірі 8384 грн. 42 коп. = ((9146 грн. 67 коп.: 12) х 11 місяців) х 1 чол. Де, 9146 грн. 67 коп. середньорічна заробітна плата штатного працівника згідно рядка 05 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік .

Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону № 875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 80 грн. 64 коп. = (8384 грн. 42 коп. х 0,03%) х 32 дні.

При цьому суд бере до уваги, що Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів листом за вих. № 784/03-05 від 15.03.2011 року повідомлено відповідача про обовязок сплатити до 15 квітня 2011 року адміністративно-господарську санкцію у сумі 9146 грн. 67 коп. за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та про можливість нарахування пені за порушення термінів її сплати.

Суд не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на копії листів, які на думку відповідача підтверджують, що товариство у лютому 2010 року зверталося до непрацевлаштованих інвалідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22, 24), виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Із наданих суду ксерокопій листів неможливо встановити, кому вони адресовані, ким отримані та які особи здійснили відмітку про не бажання працевлаштовуватися у даних листах. Докази направлення даних листів саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідачем суду не надано.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. Зокрема, позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8384 грн. 45 коп. та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 80 грн. 49 коп. - є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код ЄДРПОУ 30621387) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, одержувач УДК у Кременчуцькому районі, код 34698579 р/р 3121623070219 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 8384 грн. 42 коп. (вісім тисяч триста вісімдесят чотири гривні сорок дві копійки) та пеню в розмірі 80 грн. 54 коп. (вісімдесят гривень п'ятдесят чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2011 року.

СуддяС.С. Сич