Постанова № 16203053, 09.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5023/468/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 02-15/3806/1 від 22.12.2010 р.),

відповідача ОСОБА_2. (дов.№465 від 05.1.2010р.) ;

3-ї особи - не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства “Земельний банк”(вх. №1792Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.11 року у справі

№ 5023/468/11

за позовом ліквідатора Публічного акціонерного товариства “Земельний банк”, м. Харків до Публічного акціонерного товариства “Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації”, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство “Модель Всесвіту”, м. Харків

про стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Земельний банк", звернувся до господарського суду із позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.1 а.с. 136-137), в якій просить: - звернути стягнення на предмет іпотеки за Договороміпотеки від 22.12.2005 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. в реєстрі за № 6406 (2-х кімнатну квартиру № 81, загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Вальтера, буд. № 21-А, що належить відповідачеві - АТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"), шляхом продажу на прилюдних торгах;

- визначити розмір вимог ПАТ "Земельний банк", що підлягають сплаті на його користь з вартості предмету іпотеки - 190346,89 грн.;

- визначити, що реалізація предмета іпотеки повинна відбуватись у спосіб, що передбачений ст.39 Закону України "Про іпотеку";

- визначити, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації буде встановлена за результатами незалежної експертної оцінки предмета іпотеки у відповідності з вимогами чинного законодавства України;

- судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення третьою особою (ВАТ “Модель Всесвіту”) зобовязань за Кредитним договором №105-05/К від 19.12.2005 року, виконання якого було забезпечене предметом іпотеки (згідно договору іпотеки від 22.12.2005 р. реєстр. № 6406), звернення стягнення на який є предметом розгляду даної справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2011 р. (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. В задоволенні позову відмовлено.

Позивач, ліквідатор ПАТ “Земельний банк”, з рішенням місцевого господарського суду від 29.03.2011 р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити без урахування заяви про збільшення позовних вимог. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначене рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.

Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги п.п. 3.3.6. та 4.3. Договору іпотеки від 22.12.2005 р.

У судовому засіданні 07.06.2011 року представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. У відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що позивач не надіслав відповідачу та третій особі письмової вимоги про усунення порушення по кредитному договору №105-05/К від 19.12.2009р., як того вимагає стаття 35 Закону України «Про іпотеку». Також зазначає, що позивачем не надано суду першої інстанції результатів проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки. На думку відповідача, даний факт унеможливлює визначення у рішенні суду початкової ціни предмету іпотеки, як того вимагає стаття 39 Закону України «Про іпотеку».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство “Модель Всесвіту” в судове засідання 07.06.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року про відкладення розгляду справи була направлена на адресу третьої особи, яка міститься у матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Модель Всесвіту»про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

19 грудня 2005 року між позивачем, Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, (банк) та відповідачем, АТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», (позичальник) було укладено договір кредиту №105-05/К. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 1500000,00 грн. зі сплатою 18% річних, на строк до 22.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, кредит був наданий для придбання нерухомого майна житлового призначення, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Ак.Вальтера, 21-А, кв.81.

Згідно з п. 3.1.2 договору кредиту, банк зобовязаний видати позичальнику кредит у сумі, яка визначена у п.1.1. цього договору, шляхом сплати розрахункових документів згідно з метою використання кредиту з позичкового рахунку.

Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу кредиту, а саме: випискою по особовим рахункам з 19.12.2005р.- 25.12.2005р. (а.с.60, том 1).

Відповідно до пунктів 3.2.3-3.2.4 зазначеного кредитного договору, позичальник зобовязаний щомісячно, з 21 числа до останнього робочого дня місяця включно, а також в день повернення заборгованості по кредиту, сплатити нараховані проценти у повному обсязі. Забезпечити повернення отриманого кредиту та сплату нарахованих процентів у повному обсязі, в строки, передбачені у п.п.1.1.,3.2.3., а в разі дострокового завершення угод, що кредитуються, забезпечити дострокове виконання зобовязання за даним договором(а.с.10-а.с.12, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами №1 від 30.04.2008р., №2 від 22.12.2008р., №3 від 26.01.2009р., №4 від 26.02.2009р. змінювались строк повернення кредиту та процентна ставка за користування кредитом (а.с.56-а.с.59, том 1).

22.12.2005 року з метою забезпечення виконання відповідачем (позичальник за кредитним договором №105-05/К від 19.12.2005р.) зобовязань, між відповідачам та позивачем було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач (іпотекодавець) у забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №105-05/К від 19.12.2005р. передав в іпотеку позивачу (іпотекодержатель) 2-кімнатну квартиру №81, загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31,7кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Ак.Вальтера,21-А.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобовязання, що витікає із кредитного договору передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.3 договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобовязань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.,

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2009 року між позивачем (кредитор), відповідачем (первісний боржник) та третьою особою - ВАТ "Модель Всесвіту" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг (грошове зобов'язання) по кредитному договору №105-05/К від 19.12.2005р. (основний договір), укладеному між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника за основним договором виконати вказане грошове зобов'язання.

Борг (грошове зобов'язання), який переводиться на нового боржника в порядку та на умовах, визначених цим договором, включає в себе усі грошові зобов'язання за основним договором, що існували у первісного боржника перед кредитором на момент переводу боргу, а також грошові зобов'язання, які можуть виникнути у майбутньому за основним договором, а саме: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом (починаючи з дати укладання даного договору до дати, визначеної у основному договорі), інші грошові зобов'язання, що виникають за основним договором (п.2 Договору про переведення боргу).

Згідно з п.3 Договору про переведення боргу, кредитор не заперечує проти замін первісного боржника новим боржником в основному договорі, та, підписуючи цей договір, надає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Застава, встановлена первісним боржником за зобов'язаннями, вказаними у п.1 цього договору, зберігається після заміни первісного боржника новим боржником. (п.6 Договору про переведення боргу).

21.12.2009 року між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник) було укладено Додаткову угоду №5 до кредитного договору №105-05/К від 19.12.2005р., якою продовжено строк повернення кредиту до 15.12.2010р.(а.с.13, том1).

Як встановлено в суді першої інстанції, загальна заборгованість ВАТ "Модель Всесвіту" по Кредитному договору №105-05/К від 19.12.2005р. (та додатковими угодами до нього) становить: по основній сумі кредиту - 150000,00 грн.; по процентам - 31664,42 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 2121,51 грн.; пені за прострочення повернення кредиту - 6560,96 грн.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання новим позичальником (третьої особою) забезпечених заставою зобовязань за кредитними договорами щодо повернення кредиту та сплати процентів за його використання, а також пені, нарахованої на суму прострочених грошових зобов'язань.

Таким чином, новий позичальник (третя особа - ВАТ "Модель Всесвіту") вважається таким, що порушив зобовязання за кредитним договором №105-05/К від 19.12.2005р. та додатковими угодами до нього.

За приписами ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.ЗЗ Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Однак, позивач, всупереч положень ст.4-3, 32, 33 ГПК України, не надав в суді першої інстанції доказів звернення до відповідача (іпотекодавця) та боржника (третьої особи) із вимогою про виконання зобовязань за кредитним договором №105-05/К від 19.12.2005р. та сплати кредиту і процентів за його користування.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт в додатках до апеляційної скарги надав суду копію листа (вих.№02-15/1466 від 10.06.2010р.) звернення до ВАТ «Модель Всесвіту» з вимогою про виконання зобовязань за кредитним договором №105-05/К від 19.12.05р., а саме: вжити всіх можливих заходів щодо повного погашення кредитної заборгованості до 1 листопада 2010року.

Щодо подання зазначеного листа-вимоги лише до суду апеляційної інстанції позивач у судовому засіданні мотивував тим, що позивач був впевнений, що суд у відповідності до статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребує докази звернення до відповідача та третьої особи із вимогою про виконання зобовязань по кредитному договору, та у відповідності до статті 65 Господарського процесуального кодексу України дослідить вищезазначені документи.

Судова колегія вважає, що, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а ст.4-2 господарського процесуального кодексу України визначає, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, позивач сам повинен був надати суду докази в обґрунтування своїх позовних вимог. За таких обставин у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України позивач не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно ч.2-3 ст.35 Закону України "Про іпотеку", положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано та не доведено обставин, що ним не було повідомлено відповідача та третю особу про порушення зобовязання за кредитним договором №105-05/К від 19.12.2005р. (та додатковими угодами до нього) через те, що затримка, викликана таким повідомленням могла спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

З огляду на наведене, враховуючи недотримання позивачем (іпотекодержателем) встановленої ст.35 Закону України "Про іпотеку" процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України (ухвала №6-12889св10 від 27.07.10р.).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 2 статті 591 Цивільного кодексу України передбачено, що початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом і якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

В той же час предметом позову по даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, яка згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України є окремим видом застави. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку", яка являється спеціальним законом по відношенню до норм Цивільного кодексу, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, враховуючи приписи закону, колегія суддів дійшла висновку, що зазначення ціни продажу предмету іпотеки, у даному випадку, є обовязковим при прийнятті судового рішення по справі.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Вищого господарського суду України при розгляді справ (постанови по справі №16/230-09 від 02.08.2010р., по справі №2/390 від 31.03.2010р.).

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до господарського суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (2-кімнатну квартиру №81, загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31,7 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Ак.Вальтера, 21А), позивач просив визначити початковою ціною реалізації предмету іпотеки - ціну, яка буде встановлена за результатами незалежної експертної оцінки предмету іпотеки, однак, результатів проведення вказаної оцінки в господарському суді Харківської області не надав, що унеможливило визначення у рішенні суду першої інстанції початкової ціни предмету іпотеки, як того вимагає ст.39 Закону України "Про іпотеку".

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем декілька разів змінювались позовні вимоги, однак ним так і не було визначено початкової ціни реалізації предмету іпотеки.

Слід зазначити, що, враховуючи передчасність подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у судової колегії відсутні підстави для призначення проведення судової експертизи про визначення початкової ціни предмету іпотеки.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновок місцевого господарського суду, щодо відмови в позові, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства “Земельний банк” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/468/11 від 29.03.2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06. 2011 року.