Постанова № 16202845, 14.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

14.06.11 Справа № 12/4

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) Бешевлі О.В.

від відповідача Єльшин Ю.Б.

Розглянув апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фенікс», вих.№12/02-01 від 25.03.2011 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.03.2011 року (підписане 17.03.2011 року), суддя Бутирський А.А.

по справі №12/4

за позовом Малого приватного підприємства «Фенікс», м.Чернівці

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(попереднє найменування ВАТ «Банк «Фінанси та кредит») в особі Чернівецької обласної дирекції філії «Прикарпатське регіональне управління», м.Чернівці

про визнання недійсним кредитного договору від 26.03.2007 року та зобовязання відповідача прийняти суму в розмірі 3400 000 грн. з розстрочкою платежів на 6 місяців рівними частинами, врахувавши при цьому всі витрати, понесені по кредиту.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.03.2011 року по справі №12/4 відмовлено в задоволенні позову МПП «Фенікс»про визнання недійсним кредитного договору та зобовязання відповідача прийняти суму в розмірі 3400 000 грн. з розстрочкою платежів на 6 місяців рівними частинами, врахувавши при цьому всі витрати, понесені по кредиту.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.1054, 1055 ЦК України, зазначає, що директор Чернівецької обласної дирекції філії “Івано-Франківське регіональне управління” Банку “Фінанси та Кредит” ОСОБА_1., укладаючи спірний договір, діяла в межах повноважень, наданих довіреністю від 26.03.2007 року, виданою керуючим філією «Івано-Франківське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит». Спірний договір не суперечить чинному законодавству, а настання фінансово-економічної кризи, на яке посилається позивач, не є підставою для визнання договору недійсним. Поряд з цим, суд зазначає, що спірний договір містить всі істотні умови, необхідні для кредитних договорів. Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача прийняти суму в розмірі 3400000, 00 грн. з розстрочкою платежів на 6 місяців рівними частинами, врахувавши при цьому всі витрати, понесені по кредитному договору, господарський суд відзначає, що це не є належним способом захисту у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, МПП «Фенікс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 16.03.2011 року по справі №12/4, прийняти нове рішення яким визнати спірний кредитний договір недійсним. Скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що судом безпідставно не задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема: Положення про відділення №21 «Чернівецької Обласної дирекції», Положення про Чернівецьку обласну дирекцію філії «Прикарпатське регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Апелянт звертає увагу суду на те, що Чернівецька обласна дирекція філії «Прикарпатське регіональне управління»не є юридичною особою, державна реєстрація відсутня та не зареєстрована НБУ, немає печатки. Поряд з цим, позивач вказує, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги посилань позивача на наявність у 2008 році фінансово-економічної кризи та те, що в оспорюваному кредитному договорі відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку, оціночну вартість забезпечення, економічне обґрунтування щодо видачі кредиту, в преамбулі (на стор.1) оспорюваного договору не вказано реквізити юридичної особи (банку), код ЄДРПОУ, юридична адреса, підписи сторін договору не скріплені печатками, зокрема підпис Відділення ВАТ КБ «Фінанси та Кредит»філії «Прикарпатське РУ»скріплений не печаткою юридичної особи, а печаткою Відділення №21, при цьому на печатці код 20539586 Відділення №11, а юридична адреса зазначена м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,85. Одночасно, зазначає, що зі сторони Банку оскаржуваний договір підписано неповноважною особою.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що Чернівецька обласна дирекція підпорядковується філії «Прикарпатське регіональне управління» та дійсно не є юридичною особою і не внесена в державний реєстр підприємств і організацій та згідно Положення Про Чернівецьку обласну дирекцію, остання немає печатки. Разом з тим, зазначав, що ОСОБА_1., яка підписувала зі сторони Банку оскаржуваний договір діяла в межах своїх повноважень на підставі довіреності від 26.03.2007 року, виданої керуючим філії «Івано-Франківське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит», ТзОВ, що знаходиться в м.Івано-Франківську по вул.Галицька,85. Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що умови спірного кредитного договору зі сторони Банку виконано, а саме надано позивачу кредитні кошти. Разом з тим, відзначав, що позичальником (позивачем) також частково виконувались умови кредитного договору, а саме останнім сплачувались відсотки за користування кредитними коштами.

Слід зазначити, що в ході розгляду апеляційної скарги Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2011 року (арк. справи 43-45 т.ІІ) витребовував у відповідача та Управління Національного банку України в Чернівецькій області, документи вказані у поданих позивачем клопотаннях від 15.04.2011 року за вих.№14/02-01 та вих.№15/02-01.

Надані на виконання вимог вказаної ухвали документи оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2007 року між Банком «Фінанси та Кредит»(в тексті договору банк) в особі директора Чернівецької обласної дирекції філії ІФРУ банку «Фінанси та Кредит», ТзОВ, у м.Чернівці ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 26.03.2007 року, зареєстрованої в реєстрі за №997, посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2., з однієї сторони та МПП «Фенікс»(в тексті договору позичальник) в особі директора Бешевлі Ігоря Володимировича, який діяв на підставі статуту, з другої сторони укладено договір про відновлювальну кредитну лінію за №21-01-07 (арк. справи 16-19), відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2000000,00 грн., а відповідач зобовязувався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку пониження ліміту, згідно додатку №1 до договору і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% річних.

В подальшому сторонами укладено додаткові угоди до кредитного договору, зокрема, угоду №1 від 22.06.2007 року, відповідно до якої позивачем відкрито відповідачу кредитну лінію на загальну суму 4300000,00 грн.; угоду №2 від 23.10.2007 року на суму 4080000,00 грн.; угоду №3 від 29.02.2008 року на суму 3835000,00 грн.; угоду №4 від 08.05.2008 року на суму 3835000,00 грн. , якою встановлено інші умови сплати процентів, а саме: 17% річних з часу видачі кредиту до 07.05.2008 року, 23% річних з 08.05.2008 року по 26.03.2009 року та 34,5 % річних від суми невиконаного вчасно зобовязання по кредиту згідно встановленого графіку за період з моменту непогашення сум кредиту до дня фактичного погашення основної заборгованості та 34,5% річних за період з 27.03.2009 року до дня фактичного погашення заборгованості); угоду №5 від 12.05.2008 року на суму 3835000,00 грн., якою встановлено наступні умови сплати процентів: 17% річних з часу видачі кредиту до 07.05.2008 року, 23% річних з 08.05.2008 року по 11.05.2008 року, 20% річних з 12.05.2008 року по 26.03.2009 року, 30% річних від суми невиконаного вчасно зобовязання по кредиту згідно встановленого графіку за період з моменту непогашення сум кредиту до дня фактичного погашення основної заборгованості та 30% річних за період з 27.03.2009 року до дня фактичного погашення заборгованості; угоду №6 від 05.06.2008 року, згідно якої банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму - 3430000,00 грн.

Спірний договір скріплений печаткою Чернівецького відділення №21 філії “Івано-Франківське регіональне управління” Банку “Фінанси та Кредит”.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором, а також додаткових угод до нього, між сторонами укладено договір застави від 26.03.2007 року, договір іпотеки від 26.03.2007 року та договір іпотеки від 22.06.2007 року.

Як зазначено вище, спірний договір зі сторони відповідача підписано Іващук Тетяною Володимирівною, яка діяла на підставі довіреності від 26.03.2007 року (арк. справи 121 т.І), виданої керуючим філії «Івано-Франківське регіональне управління «Банку «Фінанси та Кредит», ТзОВ, що знаходиться в м.Івано-Франківську по вул.Галицька,85 Воробця Миколи Степановича, що діє згідно Положення про регіональне управління, наказу №427-к від 29.06.2006 року та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 03.07.2006 року за реєстром №11770.

Довіреність видана ОСОБА_1. посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Із вказаної довіреності вбачається, що директора Чернівецької обласної дирекції філії “Івано-Франківське регіональне управління” Банку “Фінанси та Кредит” ОСОБА_1., серед іншого уповноважено здійснювати такі повноваження - укладати і підписувати від імені банку договори, повязані із здійсненням дирекцією (відділенням) банківських операцій, а також змінювати та розривати їх.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону .

Частиною другою статті 207 Господарського кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237, ч. 1 ст. 238, ст. 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 244, ч. 1 ст.245, ст. 246 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Колегією суддів відзначено, що відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Виходячи із приписів ст.ст.92, 203, 215, 241 ЦК України, статті 207 ГК, суд встановив, що спірний договір було схвалено подальшими діями відповідача (Банку) юридичною особою, оскільки він видав кредит за спірним кредитним договором, а позивач на власний розсуд скористався отриманими за цим договором коштами.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень робить її дійсною з моменту укладення.

Слід зазначити, що кредитні кошти відповідачем позивачу надано, що не заперечується останнім. Поряд з цим, позивачем здійснювалась сплата відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору про відновлювальну кредитну лінію №21-01-07 від 26.03.2007 року, що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень. Крім того, 22.06.2007 року, 23.10.2007 року, 26.03.2008 року, 08.05.2008 року, 12.05.2008 року, 05.06.2008 року між сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору.

Проте, слід зазначити, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що особа, яка підписала кредитний договір зі сторони Банку діяла у відповідності до наданих їй повноважень.

Одночасно, господарським судом обґрунтовано відзначено, що настання фінансово-економічної кризи у 2008 році, на яке посилається позивач, не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, судом відзначено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2009 року по справі №5/81 (арк. справи 71-73 т.І), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року (рішення та постанова залишені без змін постановою ВГСУ від 07.12.2009 року) відмовлено у задоволенні позову МПП «Фенікс»до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі Чернівецької обласної дирекції філії «Прикарпатське РУ»про примусове внесення змін до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-01-17 від 26.03.2007 року, внаслідок істотної зміни обставин (фінансово-економічною кризою) відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилання скаржника на те, що спірний кредитний договір не містить всіх істотних умов, необхідних для кредитних договорів, судом відзначено наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України §1 «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки кредитний договір є консенсуальним, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами. Кредитний договір є двостороннім, оскільки він встановлює права і обовязки як для кредитодавця так і для позичальника, відплатним. Позичальник зобовязаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у договорі. При його укладанні кредитодавець приймає на себе зобовязання надати кредит і набуває право вимоги повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобовязання по своєчасному його поверненню та сплаті процентів.

Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії за №21-01-07 від 26.03.2007 року містить всі істотні умови, необхідні для кредитних договорів.

Обґрунтовано також відзначено судом першої інстанції про те, що вимога позивача про зобовязання відповідача прийняти суму в розмірі 3400000, 00 грн. з розстрочкою платежів на 6 місяців рівними частинами, врахувавши при цьому всі витрати, понесені по кредитному договору є не належним способом захисту у розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для визнання в судовому порядку недійсним договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії за №21-01-07 від 26.03.2007 року.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.03.2011 року по справі №12/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фенікс»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.