Постанова № 16271766, 26.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

26.05.11 Справа № 5015/837/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” №143 від 28.03.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 14.03.2011р. у справі № 5015/837/11

за позовомпублічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ”, м. Київ

до відповідачаприватного підприємства “НиваВ.Ш.” в особі Львівської філії №14 м. Львів

за участю третьої особи 1підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи 2ОСОБА_1, м. Львів

за участю третьої особи 3ОСОБА_2, м. Львів-Винники

за участю третьої особи 4Товариства з обмеженою відповідальністю “Білдінг”, м. Львів

провизнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та застосування наслідків недійсності правочину за участю представників:

від позивача Буковинський Т.Й.

від відповідача та третіх осіб не з?явились

Права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22 ГПК України, розяснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2011р. у справі №5015/837/11 (суддя Пазичев В.М.) в позові публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) “ПІРЕУС БАНК МКБ” до приватного підприємства (далі-ПП) “Нива В.Ш.” в особі Львівської філії №14, за участю третіх осіб: підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Білдінг”, про визнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність правових підстав, у зв”язку з якими порушено його права чи інтереси, для звернення з вимогою щодо визнання недійсним аукціону, учасником якого позивач не був, а також щодо застосування наслідків недійсності правочину, що пов”язаний з його проведенням.

Дане рішення оскаржується позивачем, оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним з?ясуванням обставин справи, за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що в порушення вимог Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.12.1997р. №1448, організаторами аукціону не дотримано вимог п.п.4,5 цього Положення щодо публікації у місцевій пресі інформації про майно, що підлягає реалізації.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТзОВ «Білдінг»заперечив доводи скаржника усними поясненнями в судовому засіданні 12.05.2011р.

Відповідач та треті особи-1,-2,-3 відзиву чи письмових пояснень на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копій ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. адресатам (а.с.2-7, том ІІ).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутністю представників відповідача та третіх осіб.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

12.01.2007 року між ВАТ “Міжнародний комерційний банк” (правонаступником якого є ПАТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” (позивач у справі) та ОСОБА_2 (третя особа-3 у справі) було укладений генеральний кредитний договір №К/1-07 про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом 200 000 доларів США траншами на умовах, викладених в додаткових договорах до кредитного договору (а.с.22-28).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитним договором та додатками до нього, 20.04.2007р. між сторонами кредитного договору укладено договір застави, за яким ОСОБА_2 передала позивачу у заставу належний їй на праві власності автомобіль марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак № НОМЕР_2; за домовленістю сторін договору, предмет застави оцінено в сумі 416 800грн., про що сторонами 12.04.2007 року був складений двосторонній акт перевірки та оцінки майна, що передається в заставу (п.1.4. договору застави). Даний договір застави посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3257 (а.с.20-21).

Позивач на виконання умов кредитних договорів надав ОСОБА_2 кредитні кошти, які останньою у встановлені договорами строки не повернуті, що не заперечується сторонами у справі. Окрім того, факт надання кредиту та сума заборгованості за даним кредитним договором встановлено рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2010 року у справі №2-2798/10, згідно якого присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 2 475561,48грн. заборгованості по Кредитному договору та 1820,48грн. судових витрат і, в подальшому, 25.10.2010 року видано виконавчий лист на суму стягнення (а.с.53-54, том І), який поданий до виконання.

08.11.2010 року постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа (а.с.55, том І).

29.09.2010 року постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого листа №2-26961/10, виданого Франківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ВАТ “Кредобанк” заборгованості у розмірі 859 043,20 грн., головним державним виконавцем Стельмащуком П.Я. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області для визначення вартості автомобіля було призначено експерта Мєшкова Сергія Миколайовича, який здійснював експертну оцінку автомобіля від імені суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання - ТзОВ “Білдінг” (а.с.30, том І). Згідно звіту про оцінку майна №3475 ВП№19999278 від 04.10.2010р., початкова вартість обєкта оцінки, яка визначена методом аналізу цін ідентичних КТЗ для реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах станом на 01.10.2010року без ПДВ становить 146390,43грн. (а.с.31, том І).

09.12.2010 року між підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (третя особа-1 у справі) та Філією 14 приватного підприємства “НИВА - В.Ш.” (відповідач у справі) було укладено договір №1410303 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, відповідно до умов якого третя особа-1 доручила відповідачу здійснити дії по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, шляхом його продажу на аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)-а.с.32-33, том І.

Відповідно до п.1.3. договору, на аукціон передається рухоме майно, арештоване при примусовому виконанні виконавчого документа (зведеного виконавчого провадження): виконавчого листа №2-з2798 від 25.10.2010р. Личаківського районного суду м.Львова; загальна сума стягнення 2475561,48грн.; акт опису та арешту майна серії АА №704565 від 29.09.2010р. транспортний засіб марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2; стягував ПАТ «Кредобанк», ціна майна, визначена оцінювачем ТзОВ «Білдінг» 146390,43грн. (без ПДВ).

27.12.2010 року відповідачем було проведено аукціон з реалізації арештованого рухомого майна, який було оформлено протоколом №1410303-1 (а.с.34, том І). З даного протоколу вбачається, що стартова ціна лота (автомобіля) становила 146390,43грн.; переможцем аукціону було визнано гр. ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (третя особа-2 у справі), яка придбала автомобіль за ціною 146 700 грн.

Розмір коштів в сумі 124841,70грн. за придбане на аукціоні майно було внесено третьою особою-2 на депозитний рахунок державної виконавчої служби, з яких суму в розмірі 124088,38грн. було перераховано третьою особою-1 згідно платіжного доручення №U4846 від 10.01.2011р. на рахунок позивача, як оплату за реалізований відповідачем на аукціоні автомобіль (а.с.35, том І), а різницю в розмірі 753,32грн. було перераховано третьою особою-1 на рахунок ТзОВ “Білдінг”, як оплату винагороди за проведення звіту про оцінку майна з питань визначення вартості автомобіля; суму гарантійного внеску в розмірі 21858,30грн. було перераховано третьою особою-2 на рахунок відповідача, згідно умов договору, в рахунок наданих послуг з реалізації автомобіля.

Позивач зазначаючи, що про аукціон з продажу автомобіля йому стало відомо тільки 10.01.2011 року після зарахування Головним управлінням юстиції у Львівській області на рахунок позивача коштів від реалізації автомобіля в сумі 124088,38грн., яка є значно меншою від суми заставної вартості автомобіля, яка становить 416 800 грн., а також з посиланням на те, що його, як заставодержателя автомобіля, не було повідомлено про час та місце проведення аукціону автомобіля та про початкову вартість реалізації автомобіля, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 року №1448 “Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, звернувся з позовом про визнання аукціону з продажу автомобіля недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину, а саме, зобовязати кожну із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, зобовязати відповідача та третю особу-1 повернути на користь ОСОБА_1 сплачені за автомобіль кошти, а переможця аукціону ОСОБА_1 - повернути придбане на аукціоні майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.56-59, том І) заперечив доводи позивача та зазначив, що реалізація заставного майна проводилась відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” в порядку реалізації арештованого майна, визначеного цим Законом, на підставі зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на підставі виконавчих документів, а саме: виконавчого листа № 2-2661/10, виданого Франківським районним судом м. Львова від 09.06.2010 року, та виконавчого листа № 2-з2798, виданого Личаківським районним судом м. Львова від 25.10.2010 року, на загальну сума стягнення 2 475 561,48 грн., а також зазначає, що заборгованість ОСОБА_2, як боржника у виконавчому провадженні перед позивачем, не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, передбаченої ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відтак, відсутні підстави для застосування постанови КМУ від 22.12.1997 року №1448 “Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”.

Окрім того, відповідач зазначив, що:

- 11.12.2010 року філією 14 ПП “Нива - В.Ш.” було опубліковано інформаційне повідомлення на веб-сайті http://trade.іnformjust.ua/ за № 328199 у відповідності з вимогами до змісту такої інформації про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, а саме: лот №1 - транспортний засіб марки CITROEN С6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, стартова ціна 146 390грн. без урахування ПДВ (а.с.63, том І);

- 22.12.2010 року Філією 14 ПП “Нива - В.Ш.” було здійснено реєстрацію двох учасників аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ОСОБА_2, а саме: учасник № 1 - ОСОБА_5, учасник № 2 - ОСОБА_1; переможцем аукціону з реалізації вищезазначеного майна, визначено учасника № 2 - ОСОБА_1, яка запропонувала за вказане майно 146 700грн. (без ПДВ), відтак, зазначає, що всі дії працівників Філії 14 ПП “Нива-В.Ш.” по реалізації арештованого майна боржника були здійснені з дотриманням усіх вимог генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 3 від 15.01.2010 року, Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999р., Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. № 42/5, та іншими нормативно - правовими актами.

Третя особа-1 у поясненнях по справі зазначила, що реалізація арештованого автомобіля, який належить боржнику ОСОБА_2, була проведена під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова № 2-2661/10 від 09.06.2010р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Кредобанк" 107 152,92 доларів США (еквівалентно - 857 223,20грн.) заборгованості по кредиту, 212,50 доларів США судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду; 03.11.2010р. державному виконавцю подано на виконання виконавчий лист Личаківського районного суду м. Львова № 2-з2798 від 25.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості по генеральному кредитному договору № К/1-07 від 12.01.2007 року в розмірі 2475561,48 грн., та 1820грн. судових витрат, відтак, державним виконавцем 08.11.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання до 15.11.2010 року і в супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження було вказано вартість автомобіля марки CITROEN C6 ЕХС, яка становила 146 390,43 грн. Також зазначає, що на виконання вимог cт. 43, 44 Закону України „Про виконавче провадження", отримані кошти з продажу автомобіля на аукціоні були направлені на задоволення вимог стягувача - заставодержателя ПАТ „Піреус банк".

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положення аналогічного змісту містяться і у ст. 20 ГК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно із ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов?язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитним договором, 20.04.2007р. між позивачем та третьою особою-3 укладено договір застави, за яким ОСОБА_2 передала позивачу у заставу належний їй на праві власності автомобіль марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, і за домовленістю сторін договору предмет застави оцінено в сумі 416 800грн., про що сторонами 12.04.2007 року був складений двосторонній акт перевірки та оцінки майна, що передається в заставу (п.1.4. договору застави); договір застави посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3257 (а.с.20-21).

Факт порушення зобов?язання ОСОБА_2 за кредитним договором та наявність 2475561,48грн. заборгованості за кредитним договором встановлено рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.06.2010 року у справі №2-2798/10, на виконання якого 25.10.2010 року видано виконавчий лист на суму стягнення (а.с.53-54, том І) і який поданий позивачем до виконання.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов?язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов?язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України “Про заставу”, реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціямиз аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності,- виключно з аукціонів (публічних торгів).

Господарський суд прийшов до висновку, що спірне рухоме майно (автомобіль), яке перебувало в заставі згідно договору застави від 20.04.2007р., після накладення на нього арешту набуло статусу арештованого, а процедура його реалізації визначена Законом України «Про виконавче провадження»та Порядком реалізації арештованого майна.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки при накладенні арешту на заставне майно, воно не втрачає статусу «заставного», оскільки п.п.12.3., 12.3.4 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено продаж заставного майна тільки через аукціони (публічні торги), порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог закону, постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року за №1448 затверджено "Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна".

Пункт 1 вказаного Положення, на момент проведення аукціону (грудень 2010року) не розмежовував підстави його застосування залежно від предмету правового регулювання і закріплював необхідність практичного застосування норм Положення при проведенні аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення. Лише згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. №536 пункт 1 доповнено абзацом, згідно якого реалізація майна у виконавчому провадженні здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», відтак, на момент проведення відповідачем аукціону з продажу заставленого автомобіля, на який вподальшому було накладено арешт, процедура його реалізації повинна була відбуватись відповідно до Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна.

Відповідно до п.п.4-5 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, після отримання виконавчих документів організатор аукціону здійснює підготовку до збирання необхідних матеріалів з реалізації майна, визначає початкову вартість реалізації, готує і публікує інформацію про майно, що підлягає реалізації; про час та місце проведення аукціону, початкову вартість реалізації майна організатор аукціону повідомляє заставодержателя та заставодавця в термін, установлений абзацом першим пункту 5 цього Положення.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення заставодержателя (позивача) про час та місце проведення аукціону, відтак, відповідно до приписів п.14 вищезазначеного Положення, дана обставина може бути підставою для визнання аукціону судом недійсним.

Таким чином висновок суду першої інстанцій, стосовно того, що при реалізації заставленого майна слід керуватися виключно Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції - за № 42/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.07.1999 року за № 480/3773 є необґрунтованим. Оскільки реалізація заставного майна здійснюється з метою задоволення вимог заставодержателя, відтак, при його реалізації слід застосовувати саме Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна.

Окрім того, судова колегія зазначає, що аукціон проведено на підставі договору №1410303 від 09.12.2010р. про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, пунктом 1.3 якого визначено, що на аукціон передається майно за наступною характеристикою: майно арештоване при примусовому виконанні виконавчого документа (зведеного виконавчого провадження): виконавчого листа №2-з2798 від 25.10.2010р. Личаківського районного суду м.Львова; загальна сума стягнення 2475561,48грн.; акт опису та арешту майна серії АА №704565 від 29.09.2010р.; найменування майна, яке підлягає реалізації на аукціоні: транспортний засіб марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2; стягувач ПАТ «Кредобанк», ціна майна, визначена оцінювачем ТзОВ «Білдінг» 146390,43грн. (без ПДВ).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази прийняття державним виконавцем постанови по зведеному виконавчому провадженні, а також, докази проведення будь-яких виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні. Такі докази не були подані суду апеляційної інстанції і на вимогу ухвали від 12.05.2011р.

В матеріалах справи по виконавчому провадженні по виконавчому листу №2-з2798, виданому Личаківським районним судом м.Львова є лише постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2010р. (а.с.116, том І).

Також судова колегія звертає увагу, що в п.1.3. договору про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, зазначено виконавчий лист Личаківського районного суду м.Львова та загальну суму стягнення за цим листом (2475561,48грн.), згідно якого стягнення має бути проведено на користь позивача (ПАТ «Піреус Банк МКБ»), однак, стягувачем у даному договорі визначено ПАТ «Кредобанк», який є кредитором по солідарному стягненні з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 859043,20грн. за виконавчим листом Франківського районного суду м.Львова.

Тобто, як при укладенні договору про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, було допущено порушення в частині визначення стягувача за виконавчим листом, так і під час проведення аукціону заставодержателя не було повідомлено про час і місце проведення аукціону, початкову ціну майна, переданого на публічні торги, відтак, судова колегія зазначає про доведеність факту порушення прав позивача як заставодержателя рухомого майна, переданого на реалізацію на аукціоні, що є підставою для визнання такого аукціону недійсним.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що позовна вимога в частині застосування наслідків недійсності правочину заявлена, зокрема, до ОСОБА_1, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, ТзОВ «Білдінг», однак, дані особи у справі наділені статусом третіх осіб.

Не залучення третіх осіб в якості інших відповідачів у даній справі при прийнятті оскаржуваного рішення істотно зачіпає їх права, а, відтак, перешкоджає правильному обєктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних майнових правовідносин.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є забезпечення, в тому числі, апеляційного оскарження рішення суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що незалучення до участі у справі в якості відповідачів третіх осіб судом першої інстанції, позбавляє нових учасників процесу права на апеляційне оскарження прийнятого судового рішення, а відповідно можливість скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК України для нього буде обмежена, що суперечить ст. 4-2 ГПК України.

Відтак, в позові в частині застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити, однак, з підстав, встановлених при розгляді справи в апеляційному провадженні.

Окрім того, судова колегія звертає увагу позивача, що позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину заявлені, зокрема, до фізичної особи переможця аукціону - ОСОБА_1, яка як фізична особа не може бути стороною при розгляді справи в порядку господарського судочинства.

Водночас, апеляційний господарський суду звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права повторно у встановленому законом порядку звернутися з позовом до суду, вірно визначивши субєктний склад учасників судового процесу і підсудність такого спору.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2011р. у справі №5015/837/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Визнати недійсним аукціон, що відбувся 27.12.2010року, оформлений протоколом №1410303-1 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ОСОБА_2 - автомобіля марки CITROEN C6 ЕХС 03.01.2006 року випуску, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак № НОМЕР_2.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.