Постанова № 16202813, 31.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.11 Справа № 5015/550/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів за вих. № 562 від 20.04.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року

у справі № 5015/550/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», с. Андріївка Буського району Львівської області

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів

про стягнення 351475,43 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 08.06.2010 року);

від відповідача: не зявився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», с. Андріївка, Буський район, Львівська область 295310,08 грн. боргу згідно договору поставки, 14400, 00 грн. боргу згідно усної домовленості, 16383,14 грн. інфляційних втрат, 4252,88 грн. 3% річних, 21129,33 грн. пені, 3514,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині завищеної вартості товару на суму 936,00 грн. та в частині нарахованих інфляційних на суму 50000,00 грн. за період з 18.12.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки вважає дане рішення в цих частинах таким, що прийняте за неповного зясування усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що у специфікації № 2 сторони погодили предмет поставки: насоси МВП-2 у кількості 8 штук за ціною 2340,00 грн., позивач поставив цей товар згідно видаткової накладної № 17 від 17.08.2010 року за іншою ціною 2496,00 грн., відтак, вартість поставлених відповідачу 6 насосів за специфікацією становить 14040,00 грн., а за накладною 14976,00 грн., різниця складає 936,00 грн., які, на думку скаржника, неправомірно заявлені позивачем до стягнення з відповідача. Окрім того, покликається на те, що позивачем неправильно проведено розрахунок інфляційних втрат на суму 109800,00 грн. за період з вересня по грудень 2010 року, оскільки 17.12.2010 року відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 50000,00 грн., а тому вважає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу 50000,00 грн., починаючи з 18.12.2010 року, є безпідставним.

Позивач ТзОВ «ТехАвто-Плюс»у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 31.05.2011 року), заперечуючи доводи апелянта, посилається на безпідставність його тверджень про завищення ціни товару на 936,00 грн. і зазначає, що відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної № 17 від 17.08.2010 року без будь-яких зауважень та претензій щодо його ціни, яка вказана у цій накладній, що засвідчує підпис уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній. На підставі наведеного просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 05293467, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 скасувати частково, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 29.03.2010 року між Державним підприємством «Львівський бронетанковий ремонтний завод»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс»(постачальник) було укладено договір поставки № 94, за умовами якого постачальник зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця вироби (товар) для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Товар, що зазначений у п. 1.1 цього договору, постачається покупцю партіями, датою поставки продукції є дата видачі постачальником видаткової накладної, перехід права власності на товар відбувається у момент видачі постачальником видаткової накладної (п. п. 2.1, 4.4, 4.5 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що покупець зобов'язаний проводити остаточний розрахунок протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 345310,08 грн., а саме: за видатковою накладною № 16 від 17.08.2010 року на суму 109800,00 грн., за видатковою накладною № 17 від 17.08.2010 року на суму 75190,08 грн., за видатковою накладною № 22 від 20.08.2010 року на суму 160320,00 грн., який отримано представником відповідача на підставі довіреностей серія ЯПН № 269714/1845 від 16.08.2010 року та серія ЯПН № 269729/1860 від 19.08.2010 року. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач в односторонньому порядку завищив ціну товару (насосу МВП-2), зазначену у специфікації № 2, з 2340,00 грн. до 2496,00 грн., яка вказана у видатковій накладній № 17 від 17.08.2010 року, внаслідок чого вартість 6 штук насосів МВП-2, поставлених згідно зазначеної накладної, було завищено на 936,00 грн. Однак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність таких тверджень, оскільки відповідач прийняв товар по видатковій накладні № 17 від 17.08.2010 року без жодних зауважень та претензій щодо отриманого товару, в тому числі і щодо його ціни, про що свідчить підпис його уповноваженого представника на цій накладній, а відтак, погодився з вартістю отриманого товару.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару у встановлений строк не виконував, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 345310,08 грн.

Окрім того, в процесі ведення переговорів щодо укладення договору поставки позивач передав у власність відповідача на підставі усної домовленості товар на суму 44400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 23.03.2010 року та довіреністю на отримання цього товару серія ЯПН № 269190/1261 від 23.03.2010 року. Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 30000,00 грн. згідно платіжного доручення від 23.03.2010 року.

Загальна сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар, в тому числі і згідно видаткової накладної № 3 від 23.03.2010 року, склала 359710,08 грн. (345 310,08 грн. + 14400,00 грн.).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі з приводу поставки товару згідно видаткової накладної № 3 від 23.03.2010 року, слід кваліфікувати як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 265 Господарського кодексу України одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобовязань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі звертався до відповідача з вимогою провести розрахунок за поставлений товар в сумі 359710,08 грн. (службові листи за вих. № 0908-10/01 від 08.09.2010 року та за вих. № 1911-10/ 01-Л від 18.11.2010 року). У відповідь на вказані листи відповідач листом № 76-П від 29.11.2010 року повідомив про визнання ним заборгованості перед позивачем в розмірі 359710,08 грн. і зобов'язався до 10.12.2010 року погасити вказану заборгованість, в підтвердження чого сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.11.2010 року.

У звязку з тим, що у зазначений строк відповідач заборгованість не погасив, позивач звернувся до нього з письмовою вимогою № 1012-10/01-Л від 10.12.2010 року, в якій повідомив, що у разі не оплати заборгованості в термін до 15.12.2010 року позивач буде змушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

17.12.2010 року відповідач згідно платіжного доручення перерахував на рахунок позивача 50000,00 грн. в якості часткової оплати боргу по договору поставки № 94 від 29.03.2010 року.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530 та 629 Цивільного кодексу України взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару у встановлені договором та письмовою вимогою позивача строки в повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка на момент звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом становила по договору поставки № 94 від 29.03.2010 року 295310,08 грн. та по видатковій накладній № 3 від 23.03.2010 року (позадоговірна поставка) 14400,00 грн., що разом складає 309710,08 грн. Розмір цієї заборгованості підтверджується документальними доказами у справі, відповідає дійсним обставинам справи та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку, оскільки докази, що підтверджують виконання відповідачем зобовязань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні і останнім колегії суддів такі також не надано.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зважаючи на те, що відповідач порушив свої договірні зобовязання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та у встановлені строки, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України на підставі п. 7.3 договору поставки № 94 від 29.03.2010 року нарахував відповідачу за період прострочення оплати товару, отриманого на підставі вказаного договору, пеню в сумі 21129,33 грн. (розрахунок позивача а. с. 24), яка відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, а відтак, правомірно стягнута судом першої інстанції з відповідача.

Окрім того, у звязку з простроченням відповідачем оплати отриманого товару (з урахуванням позадоговірної поставки) позивач згідно вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з вересня по грудень 2010 року в сумі 16383,14 грн. та 3% річних за період з 02.09.2010 року по 31.01.2011 року в сумі 4252,88 грн. по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи дату поставки кожної партії товару та строк для її оплати (розрахунок позивача а. с. 23-24, 35-36). Місцевий господарський суд позовні вимоги в цій частині задоволив в повному обсязі.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на суму 109800,00 грн. за період з вересня по грудень 2010 року, оскільки 17.12.2010 року відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 50000,00 грн. Розрахунок інфляційних втрат проведено позивачем відповідно до листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Згідно цих розяснень при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не за кожен день (дату) місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Відтак, вимога апелянта про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 50000,00 грн. за період з 18.12.2010 року по 31.12.2010 року, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Одночасно, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а. с. 35-36), зважаючи на вищенаведені вимоги чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму 14400,00 грн. (заборгованість по видатковій накладній № 3 від 23.03.2010 року (позадоговірна поставка) за вересень 2010 року в сумі 425,45 грн., оскільки строк виконання відповідачем зобовязань з оплати вартості товару, отриманого по вказаній видатковій накладній, закінчився 15.09.2010 року, враховуючи встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України семиденний строк для виконання вимоги про оплату, в даному випадку службового листа за вих. № 0908-10/01 від 08.09.2010 року, а тому відповідач вважається таким, що прострочив оплату товару, отриманого по видатковій накладній № 3 від 23.03.2010 року, лише з 16.09.2010 року, відповідно, за вересень місяць інфляційні втрати не нараховуються.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 в частині стягнення 425,45 грн. інфляційних втрат слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті вказане рішення залишити без змін. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів за вих. № 562 від 20.04.2011 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 в частині стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», с. Андріївка, Буський район, Львівська область 425,45 грн. інфляційних втрат, 4,25 грн. державного мита, 0,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення: в позові відмовити.

Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 змінити і викласти у такій редакції: позов задоволити частково.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2011 року у справі № 5015/550/11 залишити без змін.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.