Постанова № 16202763, 14.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011                                                                                           № 11/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:від позивача – не з’явився;

від відповідача – Титаренко О.Є.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011

у справі № 11/16 (Смирнова Ю.М.

за позовом           Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до           Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

про          стягнення 77041,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, ідентифікаційний код 31025659, з будь-якого рахунку, виявлено під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок № 26000306201 у ВАТ “Ощадбанк” у м. Києві та Київської області, МФО 322669) 64 615 (шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 36 коп. основного боргу, 9 015 (дев’ять тисяч п'ятнадцять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 2 564 (дві тисячі п’ятсот шістдесят чотири) грн. 53 коп. 3 % річних, 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 95 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло –Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року по справі № 11/16, яким було стягнуто на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 64615 (шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 36 коп. основного боргу, 9015 (дев’ять тисяч п'ятнадцять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 2564 (дві тисячі п’ятсот шістдесят чотири) грн. 53 коп. 3 % річних, 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 95 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та постановити нове рішення, яким залишити позовну заяву АЕК «Київенерго» без розгляду в силу ненадання суду доказів, що підтверджували б правомірність позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що КП «Житло-сервіс» не порушувало умов Договору, а заборгованість по Договору не є заборгованістю КП «Житло-сервіс», яке не користується коштами мешканців будинку, не накопичує їх і не отримує на свій рахунок і не використовує теплову енергію на власні потреби. Листи АЕК „Київенерго” про зміну тарифу не є частиною Договору і не змінюють його умов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 21.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 14.06.2011 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

Позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача, мотивоване участю його представника у судових засіданнях у Вищому господарському суді України. Зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, клопотання про відкладення колегією суддів відхиляється.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 15.12.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, як постачальником, та Комунальним підприємством з експлуатації житлового фонду “Житло-сервіс”, як споживачем, укладено Договір № 530554 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та сплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі (п.1.1).

За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.

За умовами Договору № 530554 постачальник зобов’язується, зокрема, безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору (п. 2.2.1 Договору); щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком “Споживача” за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника) (п.2.2.2 Договору);

сповіщати споживача в 5- денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування (п.2.2.4 Договору).

Споживач в свою чергу зобов’язаний, зокрема, додержуватися кількості споживання енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у Додатку № 2 (п. 2.3.1 Договору); забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями (п. 2.3.5 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, яким передбачено, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25-те число поточного місяця (п. 4).

Відповідно до п. 8 вказаного Додатку у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія:

- на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 2 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на саму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п.9 Додатку № 2).

Згідно із п. 10 Додатку № 2 споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то відповідно суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 252008, 64 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як свідчать матеріали справи, за період з 01.09.2008 по 01.12.2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 161825,32 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався не в повному обсязі, виникла заборгованість в розмірі 64615,36 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами за спірний період, обліковими картками, відомостями споживання теплової енергії та розрахунком позивача. Отже, зобов’язання за Договором №530554 від 15.12.2006 відповідач виконав неналежним чином, оплату коштів за спожиту теплову енергію в порядку та строки, встановлені Договором, не здійснив.

Доказів на спростування наведеного позивачем розрахунку щодо кількості спожитої за період з 01.09.2008 по 01.12.2010 теплової енергії та її вартості відповідач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів є безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені КААС) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови КААС. Отже, спірні розпорядження були чинними протягом періоду, за який позивач використовує тарифи, встановлені вказаними розпорядженнями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2008 по 01.12.2010 в розмірі 64615,36 грн. підлягають задоволенню.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Разом з цим, колегією суддів враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши обґрунтованість здійсненого судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат та вірність нарахування 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вважає останній цілком законним та вірним, і відповідно суд першої інстанції прийшов до законного висновку, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 9015,73 грн. (за розрахунком суду першої інстанції) та 3 % річних в сумі 2564,53 грн., (за розрахунком позивача).

Твердження апелянта про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів є також безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені КААС) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови КААС, тому, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 11/16 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва 15.03.2011 року у справі № 11/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 11/16 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.06.11 (відправлено)