Постанова № 16202753, 23.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011                                                                                           № 22/525

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2011 року

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року

у справі           № 22/525 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»;          

до           1. товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп»

2. відкритого акціонерного товариства «Коровай»

про          стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» та відкритого акціонерного товариства «Коровай» задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» 4877238,42грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів що виникла за рахунками виставленими в періоді з 01.06.2010 року по 01.11.2010 року, 253828,34грн. пені, 249277,93 грн. збитків від інфляції, 104508,61 грн. 3% річних та 12095,92 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.02.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким стягнути заборгованість за договором ФЛ № 225 за період з 20.06.2011 року по 22.11.2011 року в сумі 5803851,98грн. пропорційно з відповідача 1 – в сумі 2901925,99 грн., та відповідача 2 – в сумі 2901925,99 грн. Витрати по сплаті державного мита в сумі 12750 грн. покласти пропорційно на відповідачів по 6375 грн.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» також звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року, в частині нарахування 3% річних та сум інфляційних збитків, прийняти нове рішення суду, яким частково задовольнити позов в частині нарахування 3% річних та сум інфляційних збитків по розрахунку відповідача 1, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року вказані апеляційні скарги сторін прийняті та об’єднані в одне апеляційне провадження та призначені до розгляду.

У судових засіданнях 27.04.2011 року, 18.05.2011 року та 23.05.2011 року представники ТОВ «Євро Лізинг», свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду, яким стягнути борг з відповідачів солідарно.

Представник ТОВ «Лотуре Транс Груп» заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Представник ВАТ «Коровай» у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та доводи ТОВ «Лотуре Транс Груп», просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а апеляційну скаргу позивача відхилити та залишити її без задоволення. Рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2007 року між ТОВ «Євро Лізинг» та ТОВ «Лотуре Транс Груп» укладено договір фінансового лізингу № 225 . Згідно п. 2.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлень відповідача 1 позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі які містяться в матеріалах справи.

Невід’ємною частиною договору є плани лізингу із змінами, якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу» (додаток № 3 договору); нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 25.02.2011 року складається із суми 4877238, 42 грн. Вказана сума є заборгованістю за користування транспортними засобами що є предметом договору №225 від 01.04.2007 року за планами лізингу та утворилась внаслідок несплати рахунків в періоді з 21.06.2010 року по 20.11.2010 року.

Як зазначалося вище ТОВ «Євро Лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з ТОВ «Лотуре Транс Груп» та ВАТ«Коровай» заборгованості в сумі 9687690,78 грн., а саме: 9036091,15 грн. основного боргу (з врахуванням індексу інфляції), 547091,02 грн. пені, 104508,61 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, у зв’язку з отриманням часткової оплати за рахунками щодо яких суму заборгованості заявлено до стягнення, позовні вимоги були уточненими, а саме, позивач просив господарський суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за вказаним вище договором ФЛ № 225 за період з 20.06.2010 року по 22.11.2010 року основного боргу в сумі 4877238,42 грн., інфляційних нарахувань в сумі 249277,93 грн., пені в сумі 547091,02 грн. та 3% річних в сумі 104508,61 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем 1 укладено договір фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортні засоби. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаних планів лізингу із змінами відповідачем порушені. Крім того, що стосується солідарної відповідальності відповідачів, позивач зазначив, що ВАТ «Коровай» є поручителем відповідно до договору поруки № 225/П/03. Так, за умовами даного договору поручитель зобов’язався перед позивачем відповідати за виконання зобов’язань ТОВ «Лотуре Транс Груп» що виникли з договору фінансового лізингу. У відповідності до умов зазначеного договору поруки, у випадку порушення виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу позивач пред’являє свої вимоги поручителю.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» 4877238,42грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів що виникла за рахунками виставленими в періоді з 01.06.2010 року по 01.11.2010 року, 253828,34грн. пені, 249277,93 грн. збитків від інфляції, 104508,61 грн. 3% річних та 12095,92 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Лотуре Транс Груп» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року у справі № 22/525 частковому скасуванню в частині стягнення 3% річних в сумі 104508,61 грн. та збитків від інфляції в сумі 249277,93 грн. з прийняттям нового рішення. А апеляційна скарга ТОВ «Євро Лізинг» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення – зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Я в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідач основну заборгованість за користування транспортним засобом за період з 01.06.2010 року по 01.11.2010 року, що є предметом договору № 225 від 04.04.2007 року в сумі 4877238,42 грн. визнав в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку та стягнув з ТОВ «Лотуре Транс Груп» основний борг в сумі 4877238,42 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 225 від 04.04.2007 року за планами лізингу у відношенні заборгованості що виникла за період з 21.06.2010 року станом на 21.11.2010 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007 року при порушенні лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині стягнення з ТОВ «Лотуре Транс Груп» на користь ТОВ «Євро Лізинг» за період 01.06.2010 року по 01.11.2010 року пені в сумі 253828,34 грн. Місцевим господарським судом вірно прийнято до уваги та взято за основу розрахунок ТОВ «Лотуре Транс Груп». Зазначений контррозрахунок пені, проведено по кожним платежам визначених у рахунках-фактурах виставлених за період з 01.06.2010 року по 01.11.2010 року, які є неоплаченими та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення при врахуванні часткових оплат.

Однак, що стосується задоволення позову в частині стягнення з ТОВ «Лотуре Транс Груп» на користь ТОВ «Євро Лізинг» 3% річних в сумі 104508,61 грн. та інфляційних збитків в сумі 249227,93 грн. зокрема щодо розрахунку зазначених сум, судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія не може погодитися з розрахунком позивача 3% річних та інфляційних збитків, який було прийнято місцевим господарським судом як обґрунтований. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що під час звернення ТОВ «Лотуре Транс Груп» з апеляційною скаргою, відповідачем надано контррозрахунок з яким судова колегія погоджується та вважає його обґрунтованим. Розрахунок 3% річних проведено у відношенні суми заборгованості за кожним платежем, визначеним у рахунках-фактурах виставлених за період з 01.06.2010 року по 01.11.2010 року. Так, за вказаними підрахунками, які суд апеляційної інстанції перевірив та визнав обґрунтованими за прострочення платежу у відповідності до ст. 625 ЦК України розмір 3% річних з урахуванням часткових оплат відповідачем 1 складає 48336,47 грн. Нарахування сум інфляційних збитків проводилося у відповідності до суми заборгованості по кожному місяцю за період червень-листопад 2010 року, шляхом додавання суми, що підлягає до сплати по кожному рахунку-фактурі, виставленому окремо по кожному місяцю. За таких обставин сума інфляційних витрат складає 133129,76 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «Євро Лізинг» про те, що відповідачі по справі повинні відповідати за порушення своїх зобов’язань солідарно, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 24.03.2009 року між ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Лотуре Транс Груп» та ВАТ «Коровай» укладено договір поруки № 225/П/03 за яким поручитель – ВАТ «Коровай» зобов’язувався перед лізингодавцем в другу чергу відповідати за виконання лізингоодержувачем його фінансових зобов’язань перед лізингодавцем, що виникли із договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007 року, планів лізингу та змін до планів лізингу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями ст. 543 ЦКУкраїни встановлено, що у разі солідарного обов’язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Тому, саме в такому випадку, вирішення питання про стягнення боргу з боржника за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов’язку і від поручителя.

Відповідно до п. 1.4, 1.5 договору поруки № 225/П/03 від 24.03.2009 року поручитель відповідає перед лізингодавцем в тому ж об’ємі, що і лізингоодержувач; відповідальність поручителя перед лізингодавцем є субсидіарною.

Згідно з положеннями п. 4.2 договору зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі та підписані всіма сторонами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не надано суду доказів про будь-які зміни чи доповнення до договору в частині, що стосується відповідальності поручителя – ВАТ «Коровай» за виконання зобов’язань ТОВ «Лотуре Транс Груп» по договору фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007 року, планів лізингу та змін до планів лізингу. В матеріалах справи такі докази відсутні. Таким чином, суд першої інстанції в цій частині прийшов до вірного висновку та зазначив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ВАТ «Коровай» солідарно заборгованості про яку зазначено вище, не грунтуються на умовах укладеного між сторонами договору та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Євро Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Лотуре Транс Груп» – задовольнити.          Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року у справі № 22/525 скасувати частково в частині стягнення 3% річних в сумі 104508,61 грн. та збитків від інфляції в сумі 249277,93 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов ТОВ «Євро Лізинг» до ТОВ «Лотуре Транс Груп» та ВАТ «Коровай» про стягнення заборгованості – задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Лотуре Транс Груп» на користь ТОВ «Євро Лізинг» 3% річних в сумі – 48336,47 грн. та збитків від інфляції в сумі – 133129,76 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року по справі №22/525 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року у справі № 22/525 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року у справі № 22/525 – задовольнити.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року у справі № 22/525 – скасувати частково в частині стягнення 3% річних в сумі 104508,61 грн. та збитків від інфляції в сумі 249277,93 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» та відкритого акціонерного товариства «Коровай» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» (03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, 13/16, ідентифікаційний код 34492746) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе 4, ідентифікаційний код 32774741) 3% річних в сумі – 48336,47 грн. та збитків від інфляції в сумі – 133129,76 грн.

5. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2011року по справі № 22/525 – залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» (03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, 13/16, ідентифікаційний код 34492746) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе 4, ідентифікаційний код 32774741) 23406,50 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції, 11703,25 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 216,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.

8. Матеріали справи № 22/525 повернути до господарського міста Києва

Головуючий суддя                                                                      

Судді