Рішення № 16202285, 06.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 8/26/5022-496/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. Розглянув матеріали справи:

за позовом Прокурора Козівського району, вул. Гвардійська, 2, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, в інтересах держави, в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України), вул. Артема 45-А, м. Київ, 04053, в особі Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенівська, 82/а, м. Київ, 04050

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Плавуча, Козівський район, Тернопільська область, 47621

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №12/09 від 14 квітня 2009 року та зобов'язання повернути майно

За участю представників сторін від:

Прокуратури: Марцун А. А. прокурора, посвідчення № 12 від 14.02.2011 р.

Позивача: не прибув.

Третьої особи: ОСОБА_5 - головного спеціаліста - юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрової роботи, довіреність № 32 від 11.05.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні прокурору та представнику третьої особи розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Прокурор Козівського району, вул. Гвардійська, 2, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України), в особі Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенівська, 82/а, м. Київ; третя особа - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Плавуча, Козівський район, Тернопільська область про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №12/09 від 14 квітня 2009 року та зобов'язання повернути нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.04.2009 р. між ПП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір зберігання з правом користування № 12/09, згідно п. 1.1 якого замовник зобов'язувався передати, а зберігач - прийняти на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), що знаходиться на балансі Державного підприємства “Укрриба”, яке розташоване за адресою: Тернопільська область, Козівський район, с. Будилів, строком на 10 років,- до 14.04.2019р.

Зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі від 14.04.2009р., який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), ДП "Укрриба" передало, а фізична особа підприємець ОСОБА_3 прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди) став № 1 рибдільниці "Плотича" інвентарний № 630, № 616 та № 651, балансовою вартістю 910 767,02 грн.

Вважає, що умови Договору суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: правочин вчинено з метою приховання іншого правочину та без погодження із органами управління державним майном. У звязку з цим, просить суд визнати недійсним договір зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009 р. та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути ДП “Укрриба”нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди) - став №1 рибдільниці “Плотича”, інвентарні № 630, № 616 та № 651.

В підтвердження викладеного надано: договір зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009 р.; протокол від 14.04.2009 р. про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначеному у договорі № 12/09 від 14.04.2009 р.; акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 14.04.2009 р.; наказ № 126/752 від 06.05.2003 р. про передачу гідротехнічних споруд; акт прийманняпередачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" на баланс ДП "Укрриба" від 04.07.2003 р.; а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:20 год. 27.04.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено до 15:30 год. 16.05.2011 року та, відповідно, до 15:15 год. 06.06.2011 року.

В судове засідання 06.06.2011 року прокурор, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду з клопотанням б/н від 06.06.2011 року, згідно якого просить суд позивачем, в інтересах якого прокурором заявлено позов, вважати лише ДП "Укрриба". Зазначає, що на даний час Державний комітет рибного господарства України реорганізовано, і останній вказано у позовній заяві з метою відображення підпорядкованості ДП "Укрриба" до підприємств державної інфраструктури, як орган, який здійснює державну політику у відповідній сфері.

Розглянувши дане клопотання, суд його приймає як таке, що подане у відповідності до вимог ст. 22, 29 ГПК України та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить прийняти надане уточнення щодо позивача, в інтересах якого подано позов та задовольнити вимоги в повному обсязі. Зазначає, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки є договором оренди, так як державне майно передано в користування за плату без погодження з Фондом державного майна України чи з Державним комітетом рибного господарства України. Зазначив, що передане в користування майно знаходилося тільки на балансі Державного підприємства "Укрриба", але являється державним, управління яким здійснював Державний комітет рибного господарства України - правонаступник Міністерства аграрної політики України. Тому, при передачі майна в користування сторони повинні були керуватись Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Окрім того, просить суд вирішити спір в даному судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи.

Представник позивача в судові засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті позову не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень відповідних ухвал суду.

Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області в судовому засіданні 06.06.2011 року позов прокурора підтримав. Пояснив, що 20.06.2006 року наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №962/317 у звязку із набранням чинності Господарським кодексом України та з метою упорядкування орендних відносин скасовано п.3 спільного наказу від 06.05.2003р №126/752, яким раніше визначалось, що з дозволу регіональних відділень Фонду державного майна України орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає ДП "Укрриба". Відтак, вважає, що на час укладення оспорюваного правочину, ДП "Укрриба" порушило господарську компетенцію (спеціальну правосуб'єктність), оскільки повноважень на укладення зазначених угод підприємство не мало.

Відповідач в судове засідання 06.06.2011 року не прибув, документів, які витребовував суд в ухвалах від 27.04.2011 року та від 16.05.2011 року не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між ДП "Укрриба" та ФО підприємцем ОСОБА_3, обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивачів по справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, що повністю відповідає приписам законодавства.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України №126/752 від 06.05.2003р. прийнято рішення щодо передачі до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства. Зазначене майно підлягало передачі на баланс Державному підприємству "Укрриба".

Наказом Державного департаменту рибного господарства №116 від 03.06.2003р. створено комісію, якою складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Тернопільський облрибкомбінат" від 03.07.2003р., на баланс Державного підприємства "Укрриба", у відповідності до додатків № 1 та № 2, які є невідємною частиною вказаного вище акту приймання передачі, до якого увійшло і спірне майно.

14 квітня 2009 року між Державним підприємством "Укрриба", Замовник, з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Зберігач, з іншої сторони, укладено договір зберігання з правом користування №12/09, за умовами якого Замовник передає, а Зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання-передачі, нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибдільницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Тернопільська область Козівський район с. Будилів (п.1.1 Договору).

П. 1.2 Договору сторони передбачили, що вартість майна, що передається Зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в Акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього Договору.

Відповідно до акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 14.04.2009р., який є невід'ємною частиною договору, Державне підприємство "Укрриба" передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди) ставу №1 рибдільниці "Плотича" інв. №№630,616,651 балансовою вартістю 910 767,02 грн., яке розташоване за адресою: Тернопільська область, Козівський райн, с. Будилів.

Пунктом 1.3. зазначеного договору сторони визначили, що майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з Замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Відповідно до п.2.2. Договору за користування майном (згідно з Додатком № 1 "Акт приймання-передачі державного майна") Зберігач зобовязаний до 10 числа наступного за звітним вносити щомісячну плату, розмір якої складає 950,00 грн., в тому числі ПДВ. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.

Згідно п.3.1 Договору Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майно на платній основі.

Відповідно до п. 4.1 договору на замовника покладено обов'язок щомісячної оплати за відповідальне зберігання майна в розмірі, з врахуванням індексу інфляції, 10 грн, в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Строк дії договору визначений з 14.04.2009р. по 14.04.2029р., тобто 20 років (п.6.1 Договору).

Згідно приписів Положення "Про управління майном, яке не увійшло до Статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998р.

За змістом п. 2.4.1 вказаного Положення, такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується, у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

Органом приватизації майном, гідротехнічних споруд, було обрано спосіб управління цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке в свою чергу передало зазначене майно на баланс Підприємства.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.03 за № 126/752, на баланс Підприємства, були передані гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, в тому числі гідротехнічні споруди Товариства. Зазначені гідроспоруди (рибницькі ставки) є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Підприємства.

Згідно плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.03р. № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного Договору, не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський облрибкомбінат", та були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Державного підприємства "Укрриба".

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Таким чином, даною нормою передбачається, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Пунктами 1.3, 2.2 договору зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009р. передбачено використання майна, переданого на зберігання, для здійснення господарської діяльності з метою риборозведення з оплатою за користування у розмірі 950грн. щомісячно.

Проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009р., укладеного між Державним підприємством "Укрриба" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оспорюваний прокурором договір є удаваним правочином.

Прихованим правочином є правочин оренди майна, оскільки основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором (пункти 2.2. та п. 4.1. договору).

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з Роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Оскільки об'єктом договору №12/09 від 14.04.2009 р. є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба", про що вказано в п.1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно приписів ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиними орендодавцями державного майна майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Крім того, Державний комітет рибного господарства відповідно до Положення про Державний комітет рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. за №42, здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.

Відповідно до п.30 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" для укладення договору оренди державного майна є необхідною згода орендодавця на оренду об'єкта управління.

Проте, матеріали справи свідчать, що спірне державне майно передано в користування без погодження із органами управління державним майном.

Таким чином, враховуючи, що передача спірного державного майна у користування відбулась на підставі договору без погодження як з Фондом державного майна України, так і з Державним комітетом рибного господарства України та без його дозволу, суд прийшов до висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.

Разом з тим, слід також відмітити, що правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд Державного майна України, а отже Державним підприємством "Укрриба" при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, у своїй постанові від 19.08.2010р у справі №8/376/09 та від 13.08.2009р. у справі №4/458-ПД-08).

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами підстав та предмету позову.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України у разі, якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна - послуга "спожита", безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому, такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.

Отже, враховуючи правову природу відносин, що виникають між сторонами на підставі договору оренди, а також з огляду на приписи норм чинного законодавства (цивільного та господарського), яке регулює ці відносини, договір оренди визнається недійсним на майбутнє.

Таким чином, суд задовольняє позов прокурора і в частині зобов'язання відповідача повернути Державному підприємству "Укрриба" нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу №1 рибдільниця "Плотича", інвентарний №630, №616 та №651 розташоване за адресою: Тернопільська область, Козівський район, с. Будилів, передане на підставі договору зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009 року та акту приймання-передачі від 14.04.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 44-49 ГПК України, державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22,29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування №14/09 від 14.04.2009., укладений між Державним підприємством "Укрриба" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

3. Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Плавуча, Козівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код НОМЕР_1),повернути Державному підприємству "Укрриба", м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421 нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу №1 рибдільниця "Плотича", інвентарний №630, №616 та №651 розташоване за адресою: Тернопільська область, Козівський район, с. Будилів, передане на підставі договору зберігання з правом користування №12/09 від 14.04.2009 року та акту приймання-передачі від 14.04.2009 року.

4. Стягнути із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Плавуча, Козівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) 85,00грн. державного мита.

5. Стягнути із Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Мала Плавуча, Козівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

8Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 14 червня 2011 року), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила