Рішення № 16202036, 07.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р.

Справа № 35/17-1352-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ"

про стягнення 3829,38грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 3829,38грн., а саме: основного боргу у розмірі 3639,39грн., пені у розмірі 112,82грн., 3%річних у розмірі 21,83грн., індексу інфляції у розмірі 55,34грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.11р. порушено провадження у справі №35/17-1352-2011.

Поряд з цим, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ".

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеного клопотання.

Відповідач 03.06.11р. надіслав на адресу суду заяву (вх.№18041/2011), згідно якої погоджується з позовними вимогами та визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, та просить суд розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ".

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.01.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (Виконавець) було укладено договір на вивіз твердих побутових відходів (ТПВ) №06375/1/МОО/З/О, згідно умов якого Виконавець зобов'язався власними силами та засобами протягом усього строку дії даного Договору виконувати комплекс послуг (робіт). Послуги(роботи) складаються з робіт по вивезенню твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються в процесі господарської діяльності Замовника і розміщуються останнім у надані та встановлені Виконавцем контейнери для ТПВ, а Замовник зобов'язався приймати виконані Виконавцем послуги (роботи) і своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до п. 9.1. договору даний договір укладений строком на 3(три)роки, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.01.11р.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що вартість наданих Виконавцем на протязі місяця послуг (робіт), визначається у „Розрахунку вартості послуг(робіт) по вивезенню ТПВ”(Додаток №2 до даного договору).

Згідно додатку №2 від 01.01.08р. до договору щомісячна вартість спорожнення контейнерів, транспортування та захоронення ТПВ складає 900,71грн.; згідно додатку №2 від 01.04.09р. до договору щомісячна вартість спорожнення контейнерів, транспортування та захоронення ТПВ складає 1213,13грн.

Підпунктом 3 п.3.3. договору Замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані Виконавцем послуги(роботи) у відповідності з умовами даного договору, а також на протязі 5 календарних днів підписувати надані Виконавцем Акти виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.4 договору Замовник щомісячно проводить не менш ніж 60%(вартість експлуатаційних витрат) або 100 % (загальна вартість послуг) передоплати наданих Виконавцем послуг(робіт). Оплата здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, у якому надаються послуги(роботи).

Згідно п.5.6 договору у випадку непідписання Замовником актів виконаних робіт у строки, які зазначені в п.2 п.3.3 даного Договору, а також не направлення на адресу Виконавця вмотивованої відмови від підписання акту наданих послуг впродовж 5 днів з моменту його отримання, послуги (роботи) з вивозу ТПВ також вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником).

Пунктом 6.1 договору у випадку порушення Замовником встановлених даним договором строків оплати послуг(робіт) Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми вартості послуг(робіт), за кожен день прострочки платежу.

В підтвердження виконання зобов’язань за договором позивач надав відповідачу послуги відповідно до актів виконаних робіт, підписаними обома сторонами, за період з січня 2008р. по січень 2011р.

В порушення умов зазначеного договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати наданих послуг і розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, вартість виконаних робіт за листопад і грудень 2010р., а також за січень 2011р., не було сплачено, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 3639,39грн.

Позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" претензію вих.№175 від 21.02.2011р. з вимогою оплатити заборгованість, яка існує станом на 21.02.11р. у розмірі 3795,67грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 3829,38грн., а саме: основного боргу у розмірі 3639,39грн., пені у розмірі 112,82грн., 3%річних у розмірі 21,83грн., індексу інфляції у розмірі 55,34грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договором на вивіз твердих побутових відходів (ТПВ) №06375/1/МОО/З/О від 01.01.08р., існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" по оплаті отриманих послуг, у зв’язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості виконаних робіт за листопад і грудень 2010р., а також за січень 2011р. у розмірі 3639,39грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 21,83грн., індексу інфляції у сумі 55,34грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" за отримані послуги, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 21,83грн., індексу інфляції в сумі 55,34грн., обрахованих із суми заборгованості в розмірі 3639,39грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" пені в розмірі 112,82грн., розрахованої станом на 07.04.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягають задоволенню у розмірі 112,82грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 3829,38грн., а саме: основного боргу у розмірі 3639,39грн., пені у розмірі 112,82грн., 3%річних у розмірі 21,83грн., індексу інфляції у розмірі 55,34грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (м.Одеса, вул. Балківська, 120; код ЄДРПОУ 25049639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а; код ЄДРПОУ 31185987, п/р №26004313717 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209) суму основного боргу у розмірі 3639(три тисячі шістсот тридцять дев’ять)грн.39коп., пеню у розмірі 112(сто дванадцять)грн.82коп., 3%річних у розмірі 21(двадцять одну)грн.83коп., індекс інфляції у розмірі 55(п’ятдесят п’ять)грн.34коп., витрати по сплаті держмита на суму 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 10.06.2011р.