Рішення № 16201925, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/2050/11

За позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до відповідача:Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів, про: стягнення 8993967,65 грн. Суддя М. Синчук За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність №119/10 від 23.12.2010 р.,

відповідача:ОСОБА_2 довіреність б/н від 04.01.2011 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 9286929,93 грн. Ухвалою від 13.04.2011 р., суддею господарського суду Львівської області Гриців В.М., провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.05.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1158 ТЕ-21 від 23.09.2009 р. не оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6436701,59 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в розмірі 585924,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 1895285,08 грн., 3% річних 369018,70 грн.

У звязку з тим, що Постановою Верховної Ради України від 21.04.2011 р. №3285-VI суддю господарського суду Львівської області Гриців Віру Миколаївну обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду справу №5015/2050/11 передано судді господарського суду Львівської області Синчуку М.М., для подальшого розгляду по суті.

Розгляд справи призначеної на 10.05.2011 р. на 14 год. 00 хв. не відбувся, у звязку з тим, що суддя господарського суду Львівської області Синчук М.М. перебував у відпустці.

26.04.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2011 р., подано відзив на позовну заяву та довідку з ЄДРПОУ.

10.05.2011 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 23.05.2011 р. розгляд справи призначено на 14.06.2011 р.

В судове засідання 14.06.2011 р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 14.06.2011 р. представник відповідача зявився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого повідомив, що основну заборгованість в розмірі 6436701,59 грн. визнає повністю, просить зменшити суму пені, що підлягає до стягнення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено Договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1158 ТЕ-21 від 23.09.2009 р. (надалі Договір). За умовами цього Договору постачальник (позивач у справі) згідно з цим Договором зобовязується передати у власність покупцю (відповідач у справі) природний газ в наявності його обсягів, а покупець (відповідач у справі) зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. в обсязі 67 600,000 тис. куб.м.

Згідно додаткових угод №1 від 21.12.2009 р., №2 від 09.04.2010 р., №3 від 25.05.2010 р., №4 від 05.08.2010 р. до Договору, період постачання газу становить з січня 2009 р. по вересень 2010 р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ за період з жовтня 2009 по грудень 2009 року, з січня 2010 року по вересень 2010 року включно, на загальну суму 161991692, 27 грн., що підтверджується поданими суду актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2009 року на суму 11455545,73 грн.;

- від 30.11.2009 року на суму 17300867,32 грн.;

- від 31.12.2009 року на суму 23373727,19 грн.;

- від 31.01.2010 року на суму 30316600,85 грн.;

- від 28.02.2010 року на суму 23317670,02 грн.;

- від 31.03.2010 року на суму 20827394,71 грн.;

- від 30.04.2010 року на суму 9581908,88 грн.;

- від 31.05.2010 року на суму 2499779,05 грн.;

- від 30.06.2010 року на суму 4750771,91 грн.;

- від 31.07.2010 року на суму 4901812,42 грн.;

- від 31.08.2010 року на суму 6335288,18 грн.;

- від 30.09.2010 року на суму 7330326,01 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до вимог п. 6.1. Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами в такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальша оплата проводиться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Виконання зобовязання щодо оплати поставленого газу забезпечено пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ( п.7.2 договору).

Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Взяті на себе зобовязання відповідач виконав частково, сплативши позивачеві 155554990,68 грн.

В судове засідання 14.06.2011 р. представник відповідача зявився, подав акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, повідомив, що основну заборгованість в розмірі 6436701,59 грн. визнає повністю, просить зменшити суму пені, що підлягає до стягнення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст. 655 ЦК України).

Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач заборгованість в розмірі 6436701,59 грн. визнав повністю, проте доказів оплати суду не представив, таким чином вимоги позивача про стягнення 6436701,59 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано ( п. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено в судовому засіданні, виконання зобовязання щодо оплати поставленого газу забезпечено пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ( п.7.2 договору).

Умовами договору (п. 7.10) встановлено, що пеня нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як встановлено під час розгляду справи судом, відповідач звернувся в суд з клопотанням про зменшення суми нарахованої до сплати пені.

Відповідно до статті 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач подав письмовий відзив (вхідний № 9443/11 від 26.04.2011 р.), просить зменшити розмір неустойки, відповідно до ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України. При цьому відповідач посилається на те, що збитки підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності у 2009 році становлять 893000 грн., а у 2010 році 44136,000 грн., що підтверджується Довідкою про результати фінансово-господарської діяльності (є в матеріалах справи). Представник відповідача пояснив, що вказані обставини в основному і спричинили виникнення заборгованості відповідача перед позивачем. Просить взяти до уваги ступінь оплати відповідачем боргу та вказав, що загальний борг за спірним договором складав 9286929,93 грн., а відповідач погасив 155554990,68 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, застосувати п. 3 статті 83 ГПК України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, і стягнути з відповідача на користь позивача 292962,28 грн. пені, при цьому судом враховано ступінь виконання відповідачем зобовязання за спірним договором, а саме погашення ним 155554990,68 грн., що підтверджується матеріалами справи, та фінансовий стан відповідача, та те, що заборгованість населення перед відповідачем становить 101478575,41 грн., а також бюджетних підприємств, установ, організацій перед відповідачем складає суму 6362332,02 грн., що підтверджується відповідною довідкою (знаходиться в матеріалах справи).

Суд заслухав пояснення представника відповідача, оглянув та дослідив подані сторонами документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь пені, підлягають до задоволення в сумі 292962,28 грн., тобто з урахуванням застосування господарським судом п. 3 статті 83 ГПК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 1895285,08 грн. інфляційних збитків, 369018,70 грн. 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати потрібно покласти на нього.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 526, 551, 712, 610, 612, 692 ЦК України, ст. ст. 83, 193, 230, 231, 232 ГК України, 193 ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вул.Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (адреса: вул.Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 31301827) 6436701,59 грн. основного боргу, 292962,28 грн. пені, 1895285,08 грн. інфляційних збитків, 369018,70 грн. 3% річних, 24694,20 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 228,54 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 292962,28 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя