Рішення № 16201924, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/2720/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів

про: визнання договору оренди № 20/04 від 13.12.2001 року недійсним

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 01.12.2008 р.)

від відповідача не зявився

Представнику позивача розяснено його права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 14.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів про визнання договору оренди № 20/04 від 13.12.2001 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди № 20/04 від 13.12.2001 року укладено сторонами без наміру його наступного виконання, не маючи на меті настання будь-яких правових наслідків, тому даний договір є мнимим, та просить суд визнати даний договір недійсним.

Ухвалою суду від 23.05.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2011 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.05.2011 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901406007084.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

13 грудня 2001 року між відповідачем (за договором Орендодавець) в особі директора Варданяна В.О. та позивачем (за договором Орендар) в особі директора Бундзило О.Б. було укладено договір оренди № 20/04 (далі по тексту Договір) згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) загальною площею 1379,3 кв.м., розташовані у м. Львові, вул. Княгині Ольги, 106 для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Орендодавець у термін до 22 грудня 2001 року передає, а Орендар приймає у користування орендоване майно.

Згідно п. 4.1. Договору орендна плата за перший місяць оренди становить 100000,00 грн. Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

На час укладення оспорюваного договору оренди право власності відповідача на нежитлові приміщення, загальною площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) загальною площею 1379,3 кв.м., розташовані у м. Львові, вул. Княгині Ольги, 106 виникло на підставі Договору № 104/01 «купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 2823 кв.м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106»укладеного 11 грудня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України у Львівській області (за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»(за договором Покупець). 12 грудня 2001 року між Продавцем та Покупцем було підписано Акт прийому-передачі нежитлових приміщень площею 2823 кв.м. та площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, станом на 22 грудня 2001 року відповідачу фактично не було передано площадку (споруду) площею 1379,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106. Ця обставина підтверджується зокрема рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2004 року у справі № 1/305-28/130, ухвалою господарського суду Львівської області від 10.03.2005 року у справі № 1/133-28/59, рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2008 року у справі № 10/334.

Як стверджується представником позивача, та знайшло своє підтвердження у матеріалах справи, позивач ніколи не володів належними матеріальними (у т.ч. фінансовими) та трудовими ресурсами, необхідними для належного виконання зобовязань, що випливають з договору оренди від 13.12.2001 року № 20/04. Позивач, як Орендар, ніколи не мав у своєму розпорядженні достатню суму грошових коштів для того, аби проводити розрахунки за Договором що, зокрема, стверджується Довідкою від 14.01.2009 року № 03/09 та листом Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова від 02.06.2011 року № 13416/10/10-012. Із змісту вказаного листа вбачається, що позивач протягом періоду з 06.11.2001 року по 31.10.2008 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, за винятком 1 кварталу 2008 року (перебував на загальній системі оподаткування). Звітність подавав до податкового органу із нульовими показниками, за винятком 2 кварталу 2002 року, в якому підприємство відобразило обсяг виручки від реалізації товару 6000,00 грн. та 4 кварталу 2006 року, в якому підприємство відобразило обсяг виручки від реалізації товару 1 800,00 грн. Протягом періоду з 01.12.2001 року по 31.10.2008 року позивач податкової звітності по податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку не подавав (Форма 1-ДФ).

Як вбачається з Статуту позивача затвердженого Зборами учасників Товариства протокол № 1 від 04 жовтня 2001 року та зареєстрованого відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 18 жовтня 2001 року / запис № 17107 (в редакції, чинній на нас підписання Договору), його учасниками виступили О.Б. Бундзило та В.О. Варданян. При чому, згідно з п. 4.2. Статуту, частка В.О. Варданяна у статутному фонді позивача становила 60%.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що укладаючи спірний Договір, відповідач чітко знав, що передати майно за Договором неможливо з огляду на фактичну його відсутність у власному володінні та користуванні, а позивачу в свою чергу було відомо, що він не має змоги виконувати взяті на себе, у відповідності з Договором, зобовязання зважаючи на відсутність належних грошових та людських (трудових) ресурсів.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 р. Отже, при вирішенні даного спору, слід застосовувати ЦК Української РСР від 18.07.63 р., чинного на момент укладення угоди.

Так, відповідно до ст. 58 ЦК Української РСР, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Тобто волевиявлення учасників угоди не відповідає їх дійсній волі і вони не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення такої угоди. Мнима угода визнається судом недійсною, якщо сторони не вчиняли ніяких дій на здійснення мнимої угоди.

Згідно з пунктом 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, зокрема, таке. Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом. Це, зокрема, угоди, які підпадають під ознаки статей 48, 49, 50, 58 Цивільного кодексу, а також укладені з порушенням форми, якщо законом спеціально передбачено таку форму (стаття 46 і частина перша статті 47 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 14 вказаного Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 мнима угода (стаття 58 Цивільного кодексу) є недійсною незалежно від мети її укладення, оскільки сторони такої угоди не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідною угодою. Такою може бути визнана будь-яка угода, в тому числі здійснена у нотаріальній формі. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання мнимої угоди, господарський суд приймає рішення лише про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків. У разі коли за мнимою угодою було передано якесь майно, сторони не позбавлені права звернутися з позовами про його витребування, тому що у зв'язку з відсутністю у такої угоди будь-яких правових наслідків, сторони повинні бути приведені до попереднього стану.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст. 58 ЦК Української РСР від 18.07.1963 р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним договір оренди № 20/04 від 13 грудня 2001 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»(м. Львів, вул. В. Великого 59Б, код ЄДРПОУ 19171247) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара»(м. Львів, вул. В. Великого 59Б, код ЄДРПОУ 31729551).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів, вул. В. Великого 59Б (код ЄДРПОУ 19171247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара», м. Львів, вул. В. Великого 59Б (код ЄДРПОУ 31729551) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.06.2011 р.