Рішення № 16201592, 15.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.11 р. Справа № 30/5

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Приватного вищого навчального закладу „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20348136

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 64492,99грн. та пені в сумі 8284,05грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №62 до 30.06.2010р.);

від Відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю №97/1-01 від 10.11.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 26.04.2011р. на 12.05.2011р., з 12.05.2011р. на 01.06.2011р., з 01.06.2011р. на 15.06.2011р.

У судовому засіданні 15.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного вищого навчального закладу „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 64492,99грн., пені в сумі 8284,05грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 3827/2009 від 13.08.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 3827/2009 від 13.08.2009р. з додатками та додатковими угодами, розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, правоустановчі документи, лист №20-06-03-02914 від 17.03.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 8, 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 188, 526, 530, 599, 611, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, а також надав пояснення:

·подане до канцелярії суду 08.06.2011р. (а.с.а.с.72-75 з додатком) відносно необхідності внесення угодами змін до договору оренди для забезпечення зменшення розміру орендних платежів у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України;

·подане до канцелярії суду 14.06.2011р. (а.с.а.с.124-128 з додатком) із визначенням періоду формування стягуваної заборгованості з січня 2010р. до липня 2010р. (по червень включно), на яку нарахована стягувана пеня, та визначенням у якості підстави її виникнення сплату орендарем в цей період лише 45% від визначеного договором розміру орендної плати.

Відповідач надав відзив №44/1-01 від 21.04.2011р. (а.с.а.с.34-36), додаток до письмового відзиву №46/1-01 від 27.04.2011р. (а.с.а.с.51,52), відзив на позовну заяву №62/1-01 від 08.06.2011р. (а.с.а.с.76, 77), якими проти позову заперечив, вказуючи на: здійснення ним орендних розрахунків у період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у відповідності до чинних постанов Кабінету Міністрів України, які не передбачають обовязку з надання орендарем відповідної заяви орендодавцю для застосування відповідних ставок оренди; відсутність заборгованості за спірний період згідно підписаного сторонами акту звірення розрахунків.

На обґрунтування означеної позиції Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 37-43, 53-62, 64-66, 78-123).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. справу №30/5 передано на розгляд судді Попкова Д.О.

У судовому засіданні 15.06.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження. При цьому, на запитання суду представник Позивача повідомив про наявність претензій до Відповідача щодо здійснюваних ним розрахунків виключно відносно періоду орендного користування з січня по червень 2010р. включно, впродовж якого сплачувалося лише 45% від визначеної договором орендної плати.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди №3827/2009 (а.с.а.с. 6-11), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1020,8кв.м. в адміністративному корпусі №4, що знаходяться на балансі Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (Балансоутримувач) і розташовані за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, для розміщення приватного навчального закладу, строком до 07.08.2012р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - червень 2009р. становить 26052,75 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за попередній місяць і сплаті до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% і 30% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 13.08.2009р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316 встановлено, що до 1 січня 2010р., орендні ставки, визначені у додатку до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, крім ставок, визначених п.п.1-3 додатку, застосовуються у розмірі 45% встановленого обсягу. При цьому, також вказано, що і для проведення розрахунку за чинним договорами оренди державного нерухомого майна, які укладені до набрання чинності цієї постановою, застосовується визначена нею орендна ставка.

У відповідності до цієї Постанови КМУ сторони 04.09.2009р. уклали додаткову угоду №1 до договору оренди (а.с.14), якою визначено, що з 13 серпня по грудень 2009р. орендна плата визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ №316 від 25.03.2009р., а з 01.01.2010р. поновлюється розрахунок орендної плати відповідно до договору оренди.

Постановою КМУ від 02.12.2009р. №1341 визначеної Постановою КМУ №316 від 25.03.2009р. строк застосування у розрахунках зниженої до 45% ставки орендної плати продовжено з 01.01.2010р. до 01.01.2011р., однак Постановою КМУ №440 від 16.06.2010р. з 01.07.2010р. орендна ставка на рівні 45% залишена лише для субєктів малого підприємництва, тоді як для решти орендарів 80%.

Додатковою угодою №2 від 03.09.2010р. (а.с.а.с.16, 17) сторонами на період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. орендна плата була визначена у відповідності до згаданих постанов КМУ на рівні 80% від визначеної у договорі, із вказівкою про те, що з 01.01.2011рю поновлюється розрахунок орендної плати відповідно до договору оренди.

Таким чином, проміжок часу з 01.01.2010р. по червень 2010р. включно, в період якого згідно Постанови КМУ від 02.12.2009р. №1341 мала застосовуватися у розрахунках орендна ставка 45% від договірної, не охоплений відповідною додатковою угодою сторін про застосування такої ставки. В свою чергу, згідно наданих платіжних доручень (а.с.а.с.84-89), довідки за підписом керівника і головного бухгалтера Відповідача (а.с.105) та розрахунку Позивача (а.с.а.с. 21, 22, 126, 127), Орендар продовжував сплачувати орендні платежі на рівні 45% від визначених у договорі. При цьому, за змістом підписаного сторонами акту звірення розрахунків станом на 30.11.2010р. (а.с.54) за вказаний період за Відповідачем не обліковувалося заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій.

Листом №16-06-03-02914 від 17.03.2011р. (а.с.23), надісланим 18.03.2011р. (а.с.25) та отриманим Відповідачем 22.03.2011р. (а.с.26), Орендодавець, посилаючись на не подання Орендарем заяви про внесення змін в нарахування орендної плати згідно з Постановою КМУ №1341 від 02.12.2009р., і нарахування орендної плати відповідно до договору, вимагав сплатити наявну заборгованість у розмірі 64492,99грн. та нараховану не нею пеню в сумі 8284,05грн.

У звязку із незадоволенням означеної вимоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, на задоволені якого наполягав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзивах на позов: №44/1-01 від 21.04.2011р. (а.с.а.с.34,36) та №62/1-01 від 08.06.2011р. (а.с.а.с.76, 77).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені.

Зважаючи на статус сторін розглядуваного договору, обєкту оренди (державна власність) та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” і Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №3827/2009 від 13.08.2009р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті означених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог в частині стягнення грошових коштів, підставою виникнення та існування у період формування (з січня по червень 2010р. включно) стягуваних грошових сум у розмірі 55% несплаченого залишку орендної плати відповідного (захищуваного) субєктивного права Позивача на їх отримання є орендні правовідносин за договором оренди №3827/2009 від 13.08.2009р. та відсутність укладеної додатковою угоди між сторонами про застосування в цьому періоді орендної ставки на рівні 45%.

Таким чином, обєктом судового захисту у даній справі виступають права Позивача як орендодавця на отримання решти (55%) орендних платежів, а порушенням з боку Відповідача слід вважати невиконання обовязків із здійснення таких платежів впродовж розглядуваного періоду.

Між тим, за висновком суду у Орендодавця не має вказаного субєктивного права на отримання повної суми орендних платежів в цей період, оскільки Постанови КМУ від 25.03.2009р. №316 і від 02.12.2009р. №1341 запроваджуючи впродовж розглядуваного періоду необхідність застосування у орендних розрахунках ставку на рівні 45% від визначеної договором орендної плати (в межах якої і виконувалися грошові зобовязання Відповідачем), не покладали розповсюдження своїх приписів на вже наявні договори оренди у залежність від укладання сторонами відповідних додаткових угод або подання певних заяв орендарями, як безпідставно вважає Позивач.

Відтак, відсутність відповідної додаткової угоди не звільняє Орендодавця від необхідності виконання вимог нормативного акту Кабінету Міністрів України, обовязковість якого до виконання ґрунтується на положеннях ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” (в редакції, що діяла на момент прийняття згадуваних постанов).

Наразі, посилання Позивача на недотримання приписів ст.654 Цивільного кодексу України і ст. 188 Господарського кодексу України стосовно необхідності внесення змін до істотної умовив договору ціни шляхом укладання відповідної письмової угоди і заборони внесення змін в односторонньому порядку, судом відхиляються з огляду на таке:

- по-перше, запровадження ставки 45% від визначених орендних платежів відбулося не за ініціативою сторін договору, що виключає обовязковість застосування порядку зміни умов договору, передбаченого для випадку їх ініціювання сторонами;

- по-друге, спеціальні по відношенню до наведених Позивачем загальних положень Цивільного і Господарського кодексів України у розглядуваних правовідносинах приписи ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” покладають визначення розміру орендної плати у залежність від затверджуваної Кабінетом Міністрів України Методики її розрахунку, що безпосередньо відображено і в п. 3.1. договору оренди №3827/2009 від 13.08.2009р. Отже, оскільки згадувані постанови КМУ запроваджують зміни у застосовану сторонами за умовами договору Методику розрахунку орендної плати, остільки зменшення розміру орендної плати внаслідок таких змін у повній мірі охоплюється вже наявними домовленостями сторін договору і в принципі не потребують обовязкового додаткового відображення у певній угоді. При цьому, ч. 2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України безпосередньо передбачає можливість зміни розміру орендної плати не лише на вимогу однієї із сторін або за їх погодженням.

Висновок суду щодо обовязковості застосування зміненої у встановленому порядку Методики розрахунку вартості орендної плати з визначеної дати таких змін незалежно від дати приведення у відповідність до них умов договору у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованої у постанові №37/223пд (6/425) від 12.05.2011р.

Відсутність у Орендаря грошового зобовязання зі сплати впродовж періоду з січня по червень 2010р. 100% визначеного умови договору розміру орендної плати, і внесення ним в цей період платежів у відповідності до чинних та обовязкових приписів Кабінету Міністрів України зумовлює і відсутність підстав для нарахування стягуваних в межах цієї справи штрафних санкцій, адже за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України настання таких наслідків вимагає існування простроченої заборгованості.

Таким чином, відсутність захищуваного субєктивного права визначає неможливість його порушення та застосування судового захисту від такого порушення, що зумовлює відмову у задоволені позовних вимог відносно Відповідачів щодо стягнення грошових коштів як юридично і доказово неспроможних. Дійсно, визначені ч. 1 ст. 19 Конституції України засади побудови правопорядку, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та які безпосередньо застосовуються при виконання цивільних обовязків (ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України), унеможливлює спонукання Відповідача до виконання відсутність обовязків у судовому порядку.

Оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, судові витрати на нього в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не покладаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Приватного вищого навчального закладу „Донецький економіко-гуманітарний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20348136) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 64492,99грн. та пені в сумі 8284,05грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.

Суддя Попков Д.О.