Рішення № 16201388, 16.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.

Справа № 8/5005/7023/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИН ЛТД" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-2009" (м. Новомосковськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/10-10 від 20.10.2010р. у загальному розмірі 299 864,10 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИН ЛТД" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-2009" (далі-відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/10-10 від 20.10.2010р. у загальному розмірі 299 864,10 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 261 175,00 грн. - основний борг, 20 073,91 грн. - пеня, 14 407,77 грн. - інфляційні втрати, 4 207,42 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/10-10 від 20.10.2010р. в частині розрахунку за поставлену металопродукцію, а саме: оцинковані елементи металевої дорожньої огорожі, бар'єрного типу з елементами кріплення у розібраному виді, у комплекті.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5120500158887 з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем, яке знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, від позивача надійшла заява, в якій він просить суд розглянути справу без участі його представника.

Суд вважає за можливе задовольни ти вказану заяву.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №20/10-10 (далі-Договір), в якому зазначено, що позивач бере на себе зобов'язання на умовах визначених договором виготовити та поставити металопродукцію, а відповідач в свою чергу прийняти та сплатити за продукцію. Кількість металопродукції що є предметом договору (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, розмірами визначаються у Специфікаціях які є невід'ємною частиною Договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Сума договору визначається п. 2.4 Договору, де вказано що загальна вартість Договору складається з загальної суми усіх Специфікацій.

Строк дії договору встановлюється п. 7.1 Договору, де зазначено що Договір вступає в силу в день підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р.

На виконання умов договору, в період з 20.10.2010р. по 31.12.2010р. відповідачем згідно до Специфікації № 1 від 20.10.2010р. до Договору, було замовлено металопродукцію, а саме оцинковані елементи металевої дорожньої огорожі, бар'єрного типу з елементами кріплення у розібраному виді, у комплекті, на загальну суму 311 175,00 грн. разом з ПДВ, та було отримано відповідачем, що підтверджується довіреністю та видатковою накладною: довіреністю № 356 від 01.12.10р. на отримання від позивача цінностей за Договором (оцинковані елементи металевої дорожньої огорожі, бар'єрного типу), видатковою накладною №-0000355 від 01.12.10р., №-000000281 від 12.10.10р., продукцію на загальну суму 311 175,00 грн.

Згідно до Специфікації № 1 до Договору, умови оплати металопродукції встановлено у 100% передоплати на протязі трьох днів після пред'явлення рахунку.

Позивачем було виставлено відповідачу Рахунок - фактуру №СФ-0000425 від 25.11.2010р. на суму 311 175,00 грн.

Відповідно рахунок підлягав до сплати у строк до 29.10.10р.

Позивачем зі своєї сторони було виконано взяті на себе зобов'язання з виконання укладеного договору, але відповідачем продукція сплачена не була.

В порядку досудового врегулювання 24.02.2011р. позивачем було направлено претензію до відповідача з вимогою поновити порушені права і законі інтереси позивача.

14.04.2011р. відповідачем було частково сплачено позивачу суму в розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, продукція оплачена відповідачем частково, залишок несплаченої металопродукції складає 261 175, 00 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем від 10.05.2011р.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 261 175, 00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 261 175, 00 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються письмово, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 17 260,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 261 175, 00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 14 407,77 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 4 207,42 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 14 407,77 грн. та 4 207,42 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 5.4. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 20 073,91 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 20 073,91 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-2009" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Толстого, 262; код ЄДРПОУ 36181641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рин ЛТД" (69071, м. Запоріжжя, вул.Чарівна, 127/35; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20Е; код ЄДРПОУ 13625948) - 261 175 грн. 00 коп. основного боргу, 14 407 грн. 77 коп. втрат від інфляції, 4 207 грн. 42 коп. трьох відсотків річних, 20 073 грн. 91 коп. пені, 2 998 грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін