Рішення № 16201389, 16.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 8/5005/7022/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро" (м. Дніпропетровськ)

до Фермерського господарства "Зоря" (с. Вербуватівка, Юріївського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № /28/04-10 про надання поворотної фінансової допомоги від 28.04.2010р. у загальному розмірі 582 272,60 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник (дов.б/№ від 01.06.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фермерського господарства "Зоря" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № /28/04-10 про надання поворотної фінансової допомоги від 28.04.2010р. у загальному розмірі 582 272,60 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 500 000,00 грн. - основний борг, 63 500,00 грн. - інфляційні втрати, 18 772,60 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 28.04.2010р. в частині своєчасного та повного повернення отриманої позики.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5132600020198, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010 року між, позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 28/04-10 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1., 1.2., 2.1. Договору, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у сумі 900 000 грн., яку позичальник зобов'язався повернути в строк до 31.05.2010 року.

На виконання вказаних умов Договору, позикодавець надав позичальнику безвідсоткову строкову позику в якості фінансової допомоги на загальну суму 900 000 грн., шляхом банківського перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 271 від 30.04.2010 р.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається на строк до 31.05.2010 року.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню по строку, або достроково за вимогою позикодавця.

Згідно п. 3.2. повернення грошових коштів відбувається шляхом безготівкового перерахування коштів.

Не дивлячись на вищевказані вимоги щодо повернення коштів, позичальник в порушення вказаних зобов'язань не повністю виконав своє зобов'язання щодо сплати суми поворотної фінансової допомоги.

Так, 30.09.2010 року відповідачем сплачено позивачу 400 000 грн., а заборгованість до цього часу складає 500 000 грн.

На момент розгляду справи відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 500 000,00 грн., суду не надав.

Таким чином, факт не виконання умов договору № /28/04-10 про надання поворотної фінансової допомоги від 28.04.2010р. матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив також з наступного:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу (залишкової частини наданої поворотної фінансової допомоги).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача 3% річних та збитки від інфляції.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 63 500,00 грн. та 18 772,60 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Зоря" (51326, Дніпропетровська область, Юріївський район, с. Вербуватівка, вул. Центральна, 53-Б; код ЄДРПОУ 20273119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Агро" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 5/409; код ЄДРПОУ 34229094) - 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 63 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 18 772 грн. 60 коп. 3% річних, 5 822 грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін