Рішення № 16201003, 26.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.11р.Справа № 13/5005/5780/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Адатранссервіс”,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Комунального підприємства «Дорожник», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про витребування майна з незаконного володіння

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.-представник, довіреність від 15.03.2011р. №03

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (далі позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дорожник" (далі відповідач) у якому просить витребувати з чужого незаконного володіння Комунального підприємства "Дорожник" 1000 тон пісково-сольової суміші та повернути її Товариству з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", стягнути з Комунального підприємства "Дорожник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" пеню у розмірі 972,15 грн. та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором безоплатного зберіганя від 26.11.2008 р., що був укладений між відповідачем та позивачем.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання 26.05.2011 р. не з'явився, про час та дату розгляду спору був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а також оригіналами документів наданими представником позивача для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

26.11.2008 року між Комунальним підприємством "Дорожник" (зберігач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (поклажодавець, позивач) було укладено договір безоплатного зберігання (далі - Договір), за умовами якого поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає на безоплатне зберігання пісково-сольову суміш у кількості 1000 тон на суму 57231,51 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі пісково-сольової суміші 26.11.2008 р. поклажодавець ТОВ «Адатранссервіс»передав, а зберігач КП "Дорожник" прийняв пісково-сольову суміш у кількості одна тисяча тон. (а.с. 12).

Факт належності позивачу пісково-сольової суміші позивач підтверджує копіями видаткових накладних №БТ-2611/1 від 26.11.2008 р., №РН-0000021 від 25.01.2008 р., №РН-0000007 від 13.01.2008 р., №250105 від 25.01.2008 р. (а.с. 15-18).

Згідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 договору, зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна протягом строку зберігання, повернути майно поклажодавцю за першою його вимогою.

Згідно до п. 3.2 договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Позивач зазначає, що направляв на адресу відповідача претензію за вих. №46 від 18.03.2011 р. про термінове повернення в натурі ТОВ «Адатранссервіс» пісково-сольову суміш за актом приймання- передачі, яку відповідач отримав 21.03.2011 р., про що свідчать матеріали справи (а.с. 13, 14), але у встановлений строк відповідач суміш не повернув, відповіді на претензію не надав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору зберігання є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За договором зберігання одна сторона зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця провернути річ навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 договору строк договору починає свій перебіг з дня його підписання сторонами та діє до пред'явлення поклажедавцем вимоги про повернення пісково-сольової суміши.

Господарський суд встановив, що на вимогу позивача відповідач (зберігач) за договором зберігання суміш не повернув, та в добровільному порядку своїх зобовязань за договором не виконав, вимога про повернення суміші, що направлялася позивачем на адресу відповідача, відповідачем було отримана та залишена без відповіді та задоволення. Станом на дату розгляду справи відповідач зобов'язання за договором зберігання від 26.11.2008 р. не виконав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов, або докази виконання договірних зобов'язань до суду не надав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної передачі позивачу майна у розмірі 1000 тон, а обставини наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Суд зазначає, що позивач просить суд витребувати з чужого неаконного володіння 1000 тон суміші та повернути її позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Але, відповідно до матеріалів справи майно було передано відповідачу на підставі договору безоплатного зберігання від 26.11.2008 року, тобто з достатніх правових підстав, а тому суд вважає вимоги позивача щодо витребування з чужого незаконного володіння Комунального підприємства "Дорожник" 1000 тон пісково-сольової суміші відхилити як не обгрунтовані.

Відповідно до п. 4.4 договору, у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості майна за кожен день затримки повернення майна.

На підставі п. 4.4. договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період невиконання зобов'язання на суму 57231,51 грн. з 21.03.2011 р. по 28.04.2011 р. у розмірі 972,15 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача з допомогою програми “Законодавство”, та встановив, що пеня нарахована на суму заборгованості (57231,51 грн.) за період з 21.03.2011 р. по 28.04.2011 р. складає суму 923,54 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені Договором безоплатного зберігання від 26.11.2008 р. майново-господарські зобовязання перед позивачем з повернення майна за договором зберігання, тому вимоги щодо повернення 1000 тон пісково-сольової суміші Товариству з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" пені за період невиконання зобовязання з 21.03.2011 р. по 28.04.2011 р. у розмірі 923,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство "Дорожник" (51914, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Петровського, 176; ЄДРПОУ 31329952) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 26; ЄДРПОУ 34683720) 1 000 (одна тисяча) тон пісково-сольової суміші.

Стягнути з Комунального підприємства "Дорожник" (51914, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Петровського, 176; ЄДРПОУ 31329952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 26; ЄДРПОУ 34683720) пеню у розмірі 923,54 грн. (дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.), державне мито у розмірі - 581,55 грн. (п'ятсот вісімдесят одна грн. 55 коп), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -235,80 грн. (двісті тридцять пять грн. 80 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

06.06.2011 р.