Рішення № 16200940, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-12/2228-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» ( 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2)

до відповідача Приватного підприємства «Шишакишляхбуд» (95000, м. Сімферополь, вул. Обїзна, 10)

про стягнення 10802,90 грн.

Суддя Іллічов М. М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №60/53 від 04.04.2011 р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Шишакишляхбуд» про стягнення 10802,90 грн., в тому числі: 10427,50 грн. боргу, 104,28грн. 3% річних, 271,12 грн. індекс інфляції, та судові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою від 13.05.2011 р. вих.. №60/1306 позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 11277,33 грн. заборгованості, в тому числі: 10427,50 грн. боргу, 667,36 грн. індексу інфляції, 182,47 грн. 3% річних, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області справа №18/1024/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» до Приватного підприємства «Шишакишляхбуд» про стягнення 10802,90 грн. була передана до господарського суду АР Крим за підсудністю на підставі частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2011 р. справу прийнято до свого провадження суддею Іллічовим М.М. з привласненням №5002-12/2228-2011 та визначено дату судового засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу загальну суму 229270,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, у порушення норм чинного законодавства, відповідач відвантажив на адресу позивача продукції на загальну суму 210843,10 грн., у звязку з чим, виникла заборгованість у сумі 18427,50 грн. Позивачем також були нараховані штрафні санкції за неналежне виконання зобовязань, державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Отже, суд вважає за можливе прийняти вказану заяву та при подальшому розгляді справи враховувати визначену у ній суму.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином, рекомендованою поштою. Про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство « Азовські мастила та оливи» передплатило приватному підприємству «Шишакишляхбуд» 229270,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3229 від 16.09.2009 р., №3353 від 23.09.2009 р., №3591 від 13.10.2009 р. (а.с.23-25).

Відповідачем - приватним підприємством було відвантажено на адресу позивача продукції (мазут) у кількості 64.100 т. на загальну суму 210843,10 грн., вказане підтверджується накладними № ПП 0000079 від 18.09.2009 року на суму 82550,00 грн., № ПП 0000080 від 25.09.2009 року на суму 65470,60 грн., № ПП- 0000083 від 20.10.2009 року на суму 62822,50 грн. ( а.с.20 22).

Таким чином, загальна різниця між передплатою та поставленою продукцією складає 18427,50 грн.

Позивач відкрите акціонерне товариство «Азовські мастила та оливи» неодноразово звертався до відповідача з листами №63/6133 від 22.10.2009 року та №63/6302 від 04.11.2009 року с проханням провести повернення перерахованої передплати. Проте, відповідачем сума боргу надмірно перерахованої передплати була повернена частково на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1537 від 27.10.2009 року на суму 5000,00 грн. та № 1670 від 04.02.2010 року на суму 3000,00 грн.

Таким чином, станом на 01.03.2011 р. сума коштів, що утримується відповідачем безпідставно складає 10427,50 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Вчинений між сторонами правочин має ознаки договору купівлі-продажу, позивачем виконано обовязки щодо оплати товару, відповідачем передано товар на частину суми передплати. Щодо залишку суми, то відповідачем не доведено суду правових підстав для утримання відповідних коштів, наслідком чого відповідно до ст. 1212 ЦК України має бути повернення коштів позивачеві, що частково і здійснювалось.

Згідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У свою чергу, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

07 вересня 2010 року позивач направив на адресу відповідача письмову претензію вимогу за вих. №60-3412 з вимогою на виконання відповідачем обовязку по поверненню надмірно перерахованої суми передплати та передсудові нагадування №60-3408 від 25.10.2010 р., №60/4236 від 08.12.2010 р., які були залишені відповідачем без задоволення та відповіді.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу у розміру 10427,50 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача 667,36 грн. індексу інфляції за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2011 р. та 3% річних у сумі 182,47 грн. за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р. (згідно розрахунку позивача).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства «Шишакишляхбуд» індексу інфляції 667,36 грн. за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2011 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства «Шишакишляхбуд» 3% річних у сумі 182,47 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства «Шишакишляхбуд» (95000, м. Сімферополь, вул. Обїзна, будинок 10, код ЄДРПОУ 34397999) на користь відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила та оливи» (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2, р/р 26007900178893 у відділенні №1 м. Бердянськ ПАТ «ПУМБ» у м. Маріуполь, МФО 335742 , код ЄДРПОУ 00152365) 11277,33 грн., в тому числі: 10427,50 грн. боргу, 182,47 грн. 3% річних, 667,36 грн. індекс інфляції, та судові витрати по сплаті держмита в сумі 112,85 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.06.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.