Ухвала суду № 16200562, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3334/10/2770

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - ОСОБА_2, довіреність № 02/17-10 від 16.03.10

представник позивача, - ОСОБА_3, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.04.10

представник відповідача, - ОСОБА_4, довіреність № 8540/10 від 15.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі місті Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 25.11.10 у справі № 2а-3334/10/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі місті Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь, 99042)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.11.2010 позовні вимоги задоволені повністю: визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі місті Севастополя № 0002331503/0 від 26.10.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" штрафу у розмірі 1258,21 грн. Вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Балаклавському районі місті Севастополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 18.10.2010 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі місті Севастополяпроведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за березень-липень 2010 року по терміну сплати 30.04.2010, 21.05.2010, 30.06.2010, 30.07.2010, 30.08.2010 за результатами якої складений акт № 169/603/1503/14312370.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України “Про плату за землю”№ 2535-XII від 03.07.1992 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-III від 21.12.2000, а саме: несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання 27.05.2010 платіжним дорученням № 1177 (сума погашення 20544,68 грн.) за березень 2010 року по терміну сплати 30.04.2010 у сумі 44208,54 грн., що призвело до утворення недоїмки в сумі 20544,68 грн.; несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання 29.07.2010 платіжним дорученням № 1958 (сума погашення 20745,45 грн.) за травень 2010 року по терміну сплати 30.06.2010 у сумі 44208,54 грн., що призвело до утворення недоїмки в сумі 20745,45 грн.; несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання 02.08.2010 платіжним дорученням № 2011 (сума погашення 14642,30 грн.), 30.08.2010 платіжним дорученням № 2233 (сума погашення 6291,05 грн.), за червень 2010 року по терміну сплати 30.07.2010 у сумі 44208,54 грн., що призвело до утворення недоїмки в сумі 20933,35 грн.; несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання 27.09.2010 платіжним дорученням № 29 (сума погашення 6346,12 грн.) за липень 2010 року по терміну сплати 30.08.2010 у сумі 44208,54 грн.

Відповідно до статті 11 Закону Україні "Про систему оподаткування" фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Згідно зі пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яке виразилося у несвоєчасному погашенні узгоджених податкових зобовязань по земельному податку.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” сплачено - платіжним дорученням № 964 від 30.04.2010 44208, 54 грн., призначення платежу “податок за землю за березень 2010 року по терміну сплати 30.04.2010”; платіжним дорученням № 1177 від 27.05.2010 - 44208, 54 грн., призначення платежу “податок за землю за квітень 2010 року по терміну сплати 30.05.2010”; платіжним дорученням № 1629 від 29.06.2010 - 44208,54 грн., призначення платежу “податок за землю за травень 2010 року по терміну сплати 30.06.2010”; платіжним дорученням № 1958 від 29.07.2010 - 44208,54 грн., призначення платежу “податок за землю за червень 2010 року по терміну сплати 30.07.2010”; платіжним дорученням № 2233 від 26.08.2010 - 44208,54 грн., призначення платежу “податок за землю за липень 2010 року по терміну сплати 30.08.2010”.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.

Відповідно до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III від 21.12.2000, слід зазначити наступне.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, копіями платіжних доручень № 964 від 30.04.2010, № 1177 від 27.05.2010, № 1629 від 29.06.2010, № 1958 від 29.07.2010, № 2233 від 26.08.2010, підтверджується своєчасне погашення поточних податкових зобовязань позивача зі сплати земельного податку.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.11.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі місті Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.11.2010 у справі № 2а-3334/10/2770 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 16 травня 2011року