Постанова № 16200240, 09.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 р.Справа № 2-а-4755/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюк Г.В.

- Коваля М.П.

при секретарі - Капустинській А.М.

за участю представника приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» - Гідулянова К.В., Хмельницької А.І.

представника Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси - Колеснік О.І. прокурора - Вайндбранда В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, за участю прокуратури Суворовського району міста Одеси, про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «ЕКО-СТАТ» (далі ПП «ЕКО-СТАТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси та заявило вимогу про скасування податкових повідомлень - рішень №0002612301/0 від 29.09.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 570 080,00 гривень (380053,0грн. - за основним платежем, 190027,0грн.- штрафна (фінансова) санкція), №0002612301/1 від 25.11.2009 року, №0002612301/2 від 08.02.2010 року, №0002612301/3 від 19.04.2010 року за якими визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,0грн. - за основним платежем, 188 962,0грн.- штрафна (фінансова)санкція).

В обґрунтування своїх вимог позивач не погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним до податкового кредиту були віднесені суми відповідно податкових накладних виписаних контрагентами та господарські операції за якими підтверджені іншими первинними документами.

20.12.2010 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду в частині незадоволених позовних вимог винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо операції позивача з ТОВ «СТІЛКО ЛТД», ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» та ПП «СТРОЙПРОФ-Л» зазначаючи про правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум по операціям з останніми при посилання на положення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що з 31.07.2009 року по 11.09.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «ЕКО-СТАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року за результатами якої складений акт №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29.09.2009 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002612301/0, яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 570 080,00 гривень (380 053,0грн. - за основним платежем, 190 027,0грн.- штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове повідомлення-рішення № 0002612301/0 оскаржене позивачем в адміністративному порядку за результатами якого 25.11.2009 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002612301/1 яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,0грн. - за основним платежем, 188 962,0грн.- штрафна (фінансова)санкція).

Податкове повідомлення-рішення № 0002612301/1 оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області та ДПА України за результатами яких 08.02.2010 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002612301/2 та 19.04.2010 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002612301/3 яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,0грн. - за основним платежем, 188 962,0грн.- штрафна (фінансова)санкція).

Актом перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при заниженні ПДВ у сумі 380 053грн. у господарських відносинах з ТОВ «Стілко ЛТД», ПП «ПРО БІЗНЕССЕРВІС Р», ПП «СТРОЙПРОФ-Л».

По взаємовідносинам з ТОВ «Стілко ЛТД» актом перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Стілко ЛТД», який не є постачальником товару відповідно до залізних накладних у яких постачальником товару зазначено ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог».

Судом першої інстанції щодо цього встановлено, що 27.08.2007 року позивачем з ТОВ «Стілко ЛТД» укладено договір комісії за умовами якого комісіонер - ТОВ «Стілко ЛТД» зобов'язався за дорученням комітента - ПП «ЕКО-СТАТ» за винагороду придбати та забезпечити доставку комітенту товару, якій є власністю комітента.

Поставка товару, на виконання умов зазначеного договору, підтверджена залізничними накладними у яких вантажовідправником зазначено ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог», отримувачем зазначено ПП «ЕКО-СТАТ», власника товару не зазначено, проте податкові накладні по операціям з поставки на цей товар були виписані ТОВ «Стілко ЛТД».

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановив, що висновки відповідача ґрунтуються на законодавстві при встановленні факту продажу товару ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог» саме позивачу, при відсутності доказу виникнення права власності на товар у ТОВ «Стілко ЛТД».

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи які обґрунтовані посиланням на п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо порядку оподаткування при здійсненні господарський операцій з придбання товарів за договорами комісії оскільки таке не спростовує висновків податкового органу.

По взаємовідносинам з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» актом перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року встановлено, що у 4 кварталі 2008 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» 1 000000 грн. за придбання товару та відніс до податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року у сумі 166 666,66 грн. по податковим накладним № 221202 від 22.12.2008 року, № 251201 від 22.12.2008 року. Станом на 31.03.2008 року товар по даній операції не отримано, що підтверджено даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 1 квартал 2009 року. Вказана операція визнана судом першої інстанції як безтоварна.

Крім того актом встановлено, що перерахування коштів здійснено без наміру використання у власній господарської діяльності позивача та ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» знаходиться у розшуку.

Щодо цього судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2008 року позивачем з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» укладено договір № 08/12/17 поставки товару відповідно до специфікаціях до договору при здійсненні передоплати у розмірі 1000 000 грн. у 10-денний термін з моменту підписання цього договору у рахунок майбутніх поставок.

На виконання умов договору позивач перерахував ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» 22.12.2008 року 200000 грн., 25.12.2008 року 800000 грн. за металопрокат.

Позивач отримав від ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» податкові накладні № 221202 від 22.12.2008 року на суму 20000 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., № 251201 від 22.12.2008 року на суму 80 000 грн.., у т.ч. ПДВ 133 333,33 грн. на підставі яких ці суми віднесені до податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року на загальну суму 166 666, 66 грн.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що зазначені податкові накладні були виписані ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» та надані позивачу без фактичної поставки товару, тобто має місце безтоварність таких операцій. Щодо цього суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача, що товар на виконання умов зазначеного договору отриманий через рік після видачі податкових накладних - відповідно до сертифікації від 14.12.2009 року та видаткової накладної постачальника ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» №133 від 15.12.2009 року при відсутності доказів такого з відображенням в бухгалтерських та податкових документах, зокрема у оборотно-сальдової відомості, товаро - транспортної накладної, сертифікату якості.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача, що поставка товару по операції за податковою накладною від 25.12.2008 року здійснена 15.12.2009 року по видатковій накладній № 133 від 15.12.2009 року оскільки в податкових накладних номенклатура товару зазначена «лист», а у видатковій накладній значаться «швелер», «уголок», «труба», «арматура» та таке є одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача щодо правомірності визначення дати виникнення права останнього на податковий кредит у розмірі 166 666, 66грн. за податковими накладними отриманими від ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за першою подією, що сталася - оплатою з банківського рахунку. Таке суд обґрунтовує посиланням пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, п.п. пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначаючи, що право на податковий кредит виникає при обов'язковому отриманні від постачальника (продавця) товарів (послуг), а податкова накладна може бути виписана таким постачальником (продавцем) та надана покупцю саме при поставці.

Також суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано доказів сплати за даною господарською операцією податкових зобов'язань своїм контрагентом ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р», при тому, що ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» має ознаки фіктивності підприємства і знаходиться у розшуку.

По взаємовідносинам з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» актом перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року встановлено, що у 4 кварталі 2008 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП «СТРОЙПРОФ-Л» 80000 грн. за маркетингове дослідження, та відніс до складу податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року суму 13 333,33грн. згідно податкової накладної № 2912207 від 29.12.2008 року. Під час перевірки встановлено, що позивач з жовтня 2008 року фінансово-господарську діяльність не здійснював, відповідно така операція не пов'язана з фінансово-господарською діяльністю (до складу валових витрат дані послуги не включені) тим самим завищено податковий кредит на 13 333,33 грн.

Також перевіркою було встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 14.08.2009 року по справі №7/219-09-2687 ПП «СТРОИПРОФ-Л» визнано банкрутом.

Щодо цього судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2008 року між позивачем та ПП «СТРОЙПРОФ-Л» укладено договір № 02/12/08 про надання маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли. Оплата послуг склала 80 000 грн. та позивачем отримана податкова накладна № 2912207 від 29.12.2008 року на суму 13 333,33грн.

Умови договору виконані в повному обсязі.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції посилаючись на положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановивши той факт, що з жовтня 2008 року позивач не здійснює господарську діяльність, визнав обґрунтованими висновки відповідача щодо безпідставного віднесення суми ПДВ за податковою накладною № 2912207 від 29.12.2008 року до складу податкового кредиту, оскільки позивачем отримані маркетингові послуги які не використовувалися в наступному в оподаткованих операціях в рамках господарської діяльності та для діяльності в наступному.

Також вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача викладені в заперечені на позов, що витрати за договором №02/12/08, укладеним позивачем з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» про надання маркетингових послуг, не є валовими витратами в розумні положень п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки ПП «СТРОЙПРОФ-Л» не є науково - технічною організацією відповідно до положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичні рекомендації щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових, затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 21.01.1999 року №15.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Стілко ЛТД» на виконання умов договору комісії від 27.08.2007 року на поставку металопродукції, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Стілко ЛТД» при придбанні останнім товарів на виконання умов п.п. 1.1, 1.3 договору комісії як повіреним перед третіми особами за дорученням позивача.

В даному випадку ТОВ «Стілко ЛТД» здійснена поставка металопродукції придбаної у ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог» по залізничним накладним та отримання позивачем товару, придбаного повіреним за його дорученням здійснена за актами приймання передачі № 1.01 від 02.01.2008 року, № 2.01 від 03.01.2008 року, № 3.01 від 03.01.2008 року, № 4.01 від 14.01.2008 року, № 9.02 від 12.02.2008 року.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

За такого, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям придбання металопродукції за договором комісії від 27.08.2007 року за податковими накладними отриманими від ТОВ «Стілко ЛТД» по факту отримання товару за актами приймання передачі, придбаних повіреним за його дорученням.

Відповідно, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо безпідставного зарахування позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Стілко ЛТД», оскільки останній не є постачальником товару при посиланні на залізничні накладні, є протиправним та оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині прийняте при порушенні вимог п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд першої інстанцій при вирішені справи в цій частині допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Стілко ЛТД» на виконання умов договору комісії від 27.08.2007 року на поставку металопродукції, що призвело до неправильного вирішення справи та висновку щодо безпідставного зарахування позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Стілко ЛТД».

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» на виконання умов договору № 08/12/17 від 17.12.2008 року на поставку металопродукції, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» 22.12.2008 року 200000 грн. та 25.12.2008 року 800000 грн. предоплати за товар та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни за грудень 2008 року по податковим накладним № 221202 від 22.12.2008 року та № 251201 від 25.12.2008 року наданих контрагентом.

Дата виникнення права позивача на податковий кредит з ПДВ по зазначеним операціям визначена останнім за датою здійснення першої події, що мала місце - дати списання коштів з банківського рахунку платника податку за предоплату товарів, що відповідає положенням п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таке обумовлює визначене положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право позивача на нарахування податкового кредиту з ПДВ звітного періоду у звязку з придбанням товарів, при предоплаті за товари, з метою їх наступного використання в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності при фактичному отриманні на виконання умов договору № 08/12/17 від 17.12.2008 року на поставку металопродукції.

Поставка товару на виконання умов договору № 08/12/17 від 17.12.2008 року на поставку металопродукції мала місце 15.12.2009 року за видатковою накладною № 133 від 15.12.2009 року на загальну суму 1000000 грн. відповідно до специфікації від 14.12.2009 року при коригуванні кількісних та вартісних показників до податкових накладних та здійснені розрахунку коригування № 3/221202 від 15.12.2009 року та № 4/221201 від 15.12.2009 року з відображенням оборотно - сальдових відомостях за грудень 2009 року.

Відповідно, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни придбання матеріальних цінностей по операціям з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» на виконання умов договору № 08/12/17 поставки товару від 17.12.2008 року, оскільки не встановлено використання матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства при фактичній безтоварності операції та за відсутності позначки в податкових накладних № 221202 від 22.12.2008 року та № 251201 від 25.12.2008 року здійснення передплати за товар не відповідають дійсним обставинам та оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині прийняте при порушенні вимог п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд першої інстанцій при вирішені справи в цій частині допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи по взаємовідносинам позивача з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» на виконання умов договору № 08/12/17 від 17.12.2008 року на поставку металопродукції, що призвело до неправильного вирішення справи та висновку щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни придбання матеріальних цінностей по операціям з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р».

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» на виконання умов договору № 02/12/08 про надання маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «СТРОЙПРОФ-Л» 80000 грн. та віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року 13 333,33 грн. за податковою накладною № 2912207 від 29.12.2008 року наданою ПП «СТРОЙПРОФ-Л» 29.12.2008 року.

Так, ПП «СТРОЙПРОФ-Л» виконанні умови договору та за актом надання послуг від 29.12.2008 року надані послуги у вигляді Звіту про маркетингове дослідження «Огляд ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли. Україна» на паперовому носії та позивачем в свою чергу 29.12.2008 року рахунком на оплату № 291207 здійснено розрахунок за надані послуги в сумі 80000 грн. в т.ч. сума ПДВ 13 333,33 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таке обумовлює право позивача на включення до складу податкового кредиту ПДВ суму податку за податковою накладною № 2912207 від 29.12.2008 року наданою ПП «СТРОЙПРОФ-Л» 29.12.2008 року при виникненні права позивача на податковий кредит 29.12.2008 року.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового орану, що операція з надання маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли не повязана з фінансово - господарською діяльністю підприємства та не призначена для використання в господарській діяльності. Даний висновок не підтверджений жодними належними доказами, факт не включення позивачем таких витрат до складу валових витрат підприємства такого не спростовує.

Відповідно, колегія суддів вважає неправомірними висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли по операціям з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» на виконання умов договору № 02/12/08, оскільки дана операція не повязана з фінансово - господарською діяльністю підприємства та не призначена для використання в господарській діяльності, як такі, що не відповідають дійсним обставинам та оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині прийняте при порушенні вимог п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» прийняті на підставі порушень встановлених актом перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року та обґрунтовані посиланням на вказаний акт. Заперечення відповідача які обґрунтовані посиланням на порушення позивачем положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат, затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 21.01.1999 року №15 та викладені в заперечені на позов оскаржуване рішення не обґрунтовують та при прийнятті такого рішення субєкт владних повноважень на порушення зазначених норм закону не посилався та будь які посилання на такі порушення в акті перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року відсутні.

Предметом розгляду по справі є правомірність рішень субєкта владних повноважень - податкових повідомлень - рішень №0002612301/0 від 29.09.2009 року, №0002612301/1 від 25.11.2009 року, №0002612301/2 від 08.02.2010 року, №0002612301/3 від 19.04.2010 року які прийнятті на підставі акту перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року та при встановлені порушень пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За такого колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача на позов які обґрунтовані посилання на Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат при відсутності доказів прийняття оскаржуваних рішень при встановлені порушень зазначених норм та обґрунтувань тим самим оскаржуваних рішень.

Суд першої інстанцій при вирішені справи в цій частині допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи по взаємовідносинам позивача ПП «СТРОЙПРОФ-Л» на виконання умов договору № 02/12/08 про надання маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли, що призвело до неправильного вирішення справи та висновку щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни маркетингових послуг щодо ринку газобетону, керамічної та силікатної цегли по операціям з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» на виконання умов договору № 02/12/08. Також судом першої інстанції, при вирішені справи в цій частині, допущено порушення норм процесуального права при вирішені питань якими відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов з посиланням на Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат при відсутності доказів прийняття оскаржуваного рішення при встановлені порушень зазначених норм та обґрунтувань тим самим оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає неналежним доказом правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень №0002612301/0 від 29.09.2009 року, №0002612301/1 від 25.11.2009 року, №0002612301/2 від 08.02.2010 року, №0002612301/3 від 19.04.2010 року яким приватному підприємству «ЕКО-СТАТ» визначені податкове зобов'язання з податку на додану вартість, постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23.01.2010 року якою директора позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Оскаржувані рішення прийняті з посиланням акт перевірки №5231/23-1/34597568 від 18.09.2009 року та при встановлені порушень пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Обставини встановлені зазначеним актом та обставини порушення саме позивачем пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суддею при вирішені справи про адміністративне правопорушення не досліджувалися та не встановлювалися.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, за участю прокуратури Суворовського району міста Одеси, про скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Постановити нову постанову якою позовні вимоги приватного підприємства « ЕКО-СТАТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, за участю прокуратури Суворовського району міста Одеси, про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Суворовському районі м.Одеси від

29.09.2009 року № 0002612301-0,податкове повідомлення -рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 25.11.2009 року т№ 0002612301-1, податкове повідомлення -рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 08.02.2010 року № 0002612301-2, податкове повідомлення -рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 08.02.2010 року № 0002612301-3.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складений 16 березня 2011 року.

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.