Постанова № 16198556, 31.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31.05.2011 рокуСправа № 2-а-2527/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представників позивача - Белявцевої О.С., Вершкової Н.В.,

представника відповідача - Пєшиков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аркада" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Аркада" (надалі за текстом - ПП "Аркада") з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі за текстом - Харківська ОДПІ), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.02.2011 року № 0000242340, № 0000262340.

В обґрунтування позовних вимоги зазначено, що Харківською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 02.02.2011 року №138/234/31465044. На підставі акту перевірки від 02.02.2011 року №138/234/31465044 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000242340 від 25.02.2011 року, №0000262340 від 25.02.2011 року.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем норм діючого законодавства, не підтверджені нормативно та документально, факту порушень вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»з боку ПП «Аркада»не існує у дійсності. Всі витрати, понесені підприємством, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю, що підтверджується документально. Укладені позивачем договори комісії відповідають загальним вимогам, додержання яких у відповідності до ст.203 ЦК України є необхідним для чинності правочину. Операції позивача по придбанню транспортно-експедиційних послуг та сплаті комісійної винагороди не є операціями особливого виду та мають відноситися до складу валових витрат на загальних підставах, формування податкового кредиту позивача відповідає вимогам податкового законодавства. В такому разі, твердження відповідача в акті перевірки про те, що позивачем завищено валові витрати та податковий кредит внаслідок укладання договорів комісії про транспортно-експедиційне обслуговування з ПП «Золота нива 1», які на думку відповідача є нікчемними, з точки зору законодавства, є неспроможними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на наведені обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на заперечення проти адміністративного позову в обґрунтування яких зазначено, що при перевірці було надано договори комісії «про надання транспортно-експедиційних послуг», а саме договір комісії № 01/10 від 01.10.2009 року, договір комісії № 1 ком від 28.01.2010 року, договір комісії 2-ком від 20.05.10 року.

Відповідно до умов вищенаведених договорів Комісіонер зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги. ПП «Аркада» було отримано акти про надання транспортно-експедиційних послуг отриманих від ПП «Золота Нива 1»на загальну суму 6223848,40 грн., в т.ч. ПДВ 1037308,07 грн.. ПП "Аркада" отримано податкових накладних від ПП «Золота Нива 1»на загальну суму 22185849,10 грн., в т.ч. ПДВ 3697641,52 грн.. Також до перевірки були надані квитанції «приймання вантажу до перевезення». В квитанціях наданих до перевірки зазначено номер квитанції про приймання вантажу, дата приймання вантажу до перевезення, станція відправлення, відправник, станція призначення, одержувач, найменування вантажу, відстань (км), маса вантажу (кг), тариф (грн.). Перевіркою встановлено, що ПП «Золота Нива 1» придбає транспортно-експедиційні послуги у ТОВ «Мелагрейн», яке є відправником згідно квитанцій про приймання вантажу.

В ході перевірки було здійснено порівняльний аналіз вартості транспортно-експедиційних послуг отриманих від ПП «Золота Нива 1» та тарифів Південної залізниці.

Встановлено, що ПП «Золота Нива 1» придбає зазначені послуги у ТОВ «Мелагрейн»на загальну суму 2911,56 тис. грн. та перепродає тіж самі послуги до ПП «Аркада» на суму 6223,8 тис. грн..

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Витрати, господарський (економічний) зміст яких с необґрунтованим, не повинні відноситись на результати саме господарської діяльності платника податків, оскільки відсутні обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що визначені у Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами. Спірна сума, віднесена підприємством до валових витрат, не є компенсацією вартості товару (робіт, послуг), втратами у підприємницької діяльності підприємства та не містить ознак отримання прибутку від укладання такої угоди (від отримання таких послуг).

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект за результатами підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійно ділову мету.

За змістом статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним. Як визначено частиною 2 статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки вказані витрати понесені підприємством за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, то такі суми витрат не є валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому віднесення підприємством їх до складу валових витрат на підставі такого правочину суперечить ст. 216 ЦК України та п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З обставин здійснення діяльності ПП «Аркада» вбачається, що укладені даною особою правочини не обумовлені наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", бо відсутні розумні економічні або інші причини (як-то ділова мета) укладення таких правочинів.

В ході проведення перевірки було встановлено, що підприємством у 4 кварталі 2009 року до складу валових витрат була віднесена суму у розмірі 6 820 100 тис грн., яка на момент перевірки не була підтверджена первинними та бухгалтерськими документами. За таких обставин податкова установа прийшла до висновку, що підприємством в порушення п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено суму валових витрат у 3 кварталі 2009 року на суму 6 820 100 тис. грн.. Від пояснень директор ПП «Аркада» ОСОБА_4 відмовився.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ПП "Аркада" зареєстровано 17.05.2011 року в Державній адміністрації Харківського району, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 17.05.2011 року № 14711200000000119, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.05.2001 року за № 2585.

Харківською ОДПІ на підставі направлень № 616 від 20.09.2010 року та № 723 від 01.11.2010 року проведена виїзна планова перевірка ПП "Аркада" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період 01.07.2009 року по 30.06.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки Харківською ОДПІ складено акт від 02.02.2011 року № 138/234/31465044 згідно з остаточним висновком якого встановлено порушення:

1. п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 384/94-ВР від 28.12.1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в наслідок чого занижено суму податку на прибуток у розмірі суми 3 001 660 грн., у тому числі:

у 3 кварталі 2009 року у сумі 1 705 025 грн.,

у 4 кварталі 2009 року у сумі 226 068 грн.,

у 1 кварталі 2010 року у сумі 1 070 567 грн..

2. п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями внаслідок чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації з податку на додану вартість (надалі за текстом - ПДВ)) на 474 374 грн., та зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р. 25.2 декларації з ПДВ) на суму 33112 грн. і донараховано податок на додану вартість на загальну суму 958 235 грн. у тому числі:

за грудень 2009 року у сумі 134 893 грн.,

за лютий 2010 року у сумі 688 504 грн.,

за березень 2010 року у сумі 62 813 грн.,

за квітень 2010 року у сумі 72 025 грн..

За результатами розгляду висновків акту перевірки начальником Харківської ОДПІ прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 року № 0000242340 на суму грошового зобов'язання: за основним платежем 3 001 660 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 750 415 грн..

2) податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 року № 0000262340 на суму грошового зобов'язання: за основним платежем 958 235 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 366 430,25 грн..

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП "Аркада" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом.

Судом встановлено, що між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" укладено договір комісії № 01/10 від 01.10.2009 року. За умовами договору ПП "Золота Нива 1" (за умовами договору - комісіонер) зобов'язується по доручення ПП "Аркада" (за договором - комітент) за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоди з третіми особами - виконавцями, по придбанню залізничних послуг, пов'язаних з транспортуванням товару, що належить комітенту, по залізниці на умовах зазначених у договорі № 01/10 від 01.10.2009 року.

Між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" 01.10.2009 року складено додаток № 1 до договору комісії № 01/10 від 01.10.2009 року, згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується укласти з виконавцем договір з перевезення кукурудзи у кількості 10 000 тонн від ст. Ліновіци до ст. Черноморська - експ. за суму орієнтовної комісійної винагороди у розмірі 4 140 000 грн.. Додатково зазначено, що остаточна сума комісійної винагороди буде зафіксована у актах приймання-передачі виконаних робіт, які складаються по факту перевезення кожної партії товару.

На виконання умов зазначеного договору комісіонером було організовано транспортування залізничним транспортом 113 вагонів з зерном кукурудзи.

За результатами виконаного доручення було складено Акт приймання передачі виконаних послуг № б/н від 30.11.2009 року на суму 1 067 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 177 975,00 грн.; приймання - передачі виконаних послуг № б/н від 24.12.2009 року на суму 17 276,40 грн., в т.ч. 20% 2 879,40 грн.; Акт приймання - передачі виконаних робіт № 1 від 28.02.2010 року на суму 20 598,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 470 099,67 грн..

ПП «Золота нива 1»виписані податкові накладні:

№ 166 від 30.11.2009 року сума ПДВ 177 975,00 грн.;

№ 174 від 24.12.2009 року сума ПДВ 2 879,40 грн.;

№ 33 від 28.02.2010 року сума ПДВ 470 099,76 грн..

Оплата за виконання доручення здійснювалось шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Золота нива 1»платіжними дорученнями:

№ 706 від 17.12.2009 року. на суму 108 7000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 18 116,67 грн.;

№ 707 від 17.12.2009 року на суму 1 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 316,67 грн.;

№ 32 від 17.12.2009 року на суму 4 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 750,00 грн.;

№ 40 від 17.03.2010 року на суму 970 026,40 грн. в т.ч. ПДВ 20% 161 671,07 грн.;

№ 41 від 17.03.2010 року на суму 202 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 33 666,67 грн.;

№ 102 від 17.03.2010 року. на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 6 666,67 грн.;

№ 105 від 18.03.2010 року на суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 25 000,00 грн.;

№ 42 від 18.03.2010 року на суму 220 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 36 666,67 грн.;

№ 43 від 19.03.2010 року на суму 8 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1 416,67 грн.;

№ 106 від 19.03.2010 року на суму 61 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 10 266,67 грн.;

№ 116 від 26.03.2010 року на суму 28 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4 666,67 грн.;

№ 118 від 29.03.2010 року на суму 1102000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 183666,67 грн.;

№ 124 від 31.03.2010 року на суму 121 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20 166,67 грн.;

№ 126 від 31.03.2010 року на суму 28 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4 666,67 грн.;

№ 127 від 31.03.2010 року на суму 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 833,33 грн.;

№ 128 від 01.04.2010 року на суму 175 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 29 166,67 грн.;

№ 131 від 01.04.2010 року на суму 21 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3 500,00 грн.;

№ 132 від 02.04.2010 року на суму 1 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 166,67 грн.;

№ 134 від 02.04.2010 року на суму 166 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 27 750,00 грн.;

№ 206 від 29.04.2010 року на суму 20 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3 333,33 грн.;

№ 59 від 29.04.2010 року на суму 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 41 166,67 грн.;

№ 60 від 29.04.2010 року на суму 1 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 166,67 грн.;

№ 207 від 30.04.2010 року на суму 85 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 14 166,67 грн.;

№ 209 від 30.04.2010 року на суму 94 998,56 грн. в т.ч. ПДВ 20% 15 833,09 грн.;

№ 55 від 30.04.2010 року на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 6 666,67 грн.;

Всього за перевіряємий період було перераховано суму 3 905 724 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 650 954 грн. 16 коп..

Між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" укладено договір комісії № 1 ком від 28.01.2010 року. За умовами договору ПП "Золота Нива 1" (за умовами договору - комісіонер) зобов'язується по доручення ПП "Аркада" (за договором - комітент) за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоди з третіми особами - виконавцями, по придбанню залізничних послуг, пов'язаних з транспортуванням товару, що належить комітенту, по залізниці на умовах зазначених у договорі № 1 ком від 28.01.2010 року.

Між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" 01.02.2010 року складено додаток № 1 до договору комісії № 1 ком від 28.01.2010 року, згідно з яким комітент доручає, а комісіонер зобов'язується укласти з виконавцем договір з перевезення кукурудзи у кількості 1 550 тонн від ст. Ліновіци до ст. Черноморська - експ. за суму орієнтовної комісійної винагороди у розмірі 877 920 грн.. Додатково зазначено, що остаточна сума комісійної винагороди буде зафіксована у актах приймання-передачі виконаних робіт, які складаються по факту перевезення кожної партії товару.

На виконання умов зазначеного договору комісіонером було організовано транспортування залізничним транспортом 25 вагонів з зерном кукурудзи.

За результатами виконаного доручення було складено Акт приймання-передачі виконаних послуг № б/н від 26.02.2010 року на суму 513 030,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 85 505,00 грн.; Акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 26.02.2010 року на суму 1 805 094,14 грн., в т.ч. ПДВ 300 849,02 грн..

ПП «Золота нива 1»виписані податкові накладні:

№ 24 від 26.02.2010 року сума ПДВ 300 849,02 грн.;

№ 24/3 від 26.02.2010 р. сума ПДВ 39 375,00 грн.;

№ 24/4 від 26.02.2010 р. сума ПДВ 46 130,00 грн..

Оплата за виконання доручення здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Золота нива 1»такими платіжними дорученнями:

№ 42 від 17.03.2010 року на суму 513 030,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 85 505,00 грн.;

№ 210 від 30.04.2010 року на суму 435 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 72 500,00 грн.;

№ 213 від 06.05.2010 року на суму 100 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 16 666,67грн.;

№ 216 від 12.05.2010 року на суму 386 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 64 333,33 грн.;

№ 239 від 18.05.2010 року на суму 124 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20 666,67 грн.;

№ 258 від 31.05.2010 року на суму 30 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5 083,33 грн.;

№ 259 від 31.05.2010 року на суму 6 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1 000,00 грн.;

№ 262 від 01.06.2010 року на суму 190 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 31 666,67 грн.;

№ 66 від 02.06.2010 року на суму 97 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 16 166,67 грн.;

№ 89 від 01.06.2010 року на суму 190 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 31 666,67 грн.;

№ 382 від 29.06.2010 року на суму 35 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5 833,33 грн.;

№ 384 від 29.06.2010 року на суму 2 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 333,33 грн.;

№ 385 від 29.06.2010 року на суму 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 833,33 грн.;

Всього за перевіряємий період було перераховано суму 2 113 530 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 352 255 грн. 00 коп..

Між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" укладено договір комісії № 2 ком від 20.05.2010 року. За умовами договору ПП "Золота Нива 1" (за умовами договору - комісіонер) зобов'язується по доручення ПП "Аркада" (за договором - комітент) за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоди з третіми особами - виконавцями, по придбанню залізничних послуг, пов'язаних з транспортуванням товару, що належить комітенту, по залізниці на умовах зазначених у договорі № 2 ком від 20.05.2010 року.

Між ПП "Аркада" та ПП "Золота Нива 1" 01.06.2010 року складено додаток № 1 до договору комісії № 2 ком від 20.05.2010 року, згідно з яким комісіонер зобов'язується по дорученню і за рахунок комітента на протязі 2010-2011 років за винагороду здійснювати для комітента від свого імені угоди з третіми особами - постачальниками, з придбання сільськогосподарської продукції на умовах зазначених у договорі № 2 ком від 20.05.2010 року.

За виконання доручення, що є предметом зазначеного договору комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну винагороду.

Згідно п.п 5.5 цього договору комітент виплачує комісіонеру комісійну винагороду у такому порядку: 95% від суми, що зазначена в Додатках до цього договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додатку; доплата кінцевої суми комісійної винагороди протягом 60-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами Акта прийомки-передачі виконаних робіт.

ПП «Аркада»на виконання п.п 5.5. договору комісії № 2-ком від 20.05.2010 року було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Золота Нива 1»попередню оплату комісійної вгороди такими платіжними дорученнями:

№ 266 від 02.06.2010 року на суму 1 867 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 311166,67 грн.;

№ 267 від 02.06.2010 року на суму 1 867 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 311166,67 грн.;

№ 268 від 02.06.2010 року на суму 1 867 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 311166,67 грн.;

№ 270 від 02.06.2010 року на суму 958 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 159 666,67 грн.;

№ 272 від 02.06.2010 року на суму 258 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 43 000,00 грн.;

№ 273 від 03.06.2010 року на суму 15 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 500,00 грн.;

№ 274 від 03.06.2010 року на суму 1 790 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 298333,33 грн.;

№ 275 від 03.06.2010 року на суму 1 790 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 298333,33 грн.;

№ 276 від 03.06.2010 року на суму 1 790 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 298333,33 грн.;

№ 277 від 03.06.2010 року на суму 1 790 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 298333,33 грн.;

№ 278 від 03.06.2010 року на суму 1 790 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 298333,33 грн.;

№ 279 від 03.06.2010 року на суму 180 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 30 000,00 грн..

Всього на загальну суму 15 962 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 600 333,33 грн..

ПП «Золота Нива 1»виписані податкові накладні:

№ 79 від 02.06.2010р. сума ПДВ 1 136 166,67 грн.;

№ 80 від 03.06.2010 р. сума ПДВ 1 524 166,67 грн..

Згідно з довідкою ПП "Аркада" від 10.05.2011 р. за вих. № 100 зазначено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року послуги по договору комісії № 2-ком від 20.05.2010 року ПП "Золота Нива 1" не виконувались, акти виконаних робіт по договору комісії № 2-ком від 20.05.2010 року у вищезазначеному періоді відсутні.

В ході проведення перевірки Харківською ОДПІ на адресу ПП "Аркада" направлено запит від 04.01.2011 року № 265/10/23-418, згідно з яким податкова установа у зв'язку з проведення планової документальної перевірки та на підставі ст. 73 Податкового кодексу України просила надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, які стосуються взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_6., а саме: договори про надання послуг ФОП ОСОБА_6; акти наданих послуг; платіжні доручення, які стосуються взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6; інші документи, що свідчать про факт придбання послуг у ФОП ОСОБА_6.

ПП "Аркада" на лист Харківською ОДПІ направлено відповідь від 04.01.2011 року за вих. № 17 згідно з яким повідомляється, що у зв'язку з погодними умовами та утвореною крижаною кіркою на дверях і дверною коробкою архівного приміщення позивач не має фізичної змоги відчинити двері приміщення та отримати доступ до первинних документів. Додатково позивач просить подовжити строк надання документів до 15 календарних днів.

Також суд зазначає, що відповідно до розділу 2 "Загальні положення" акту від 02.02.2011 року № 138/234/31465044 зазначається, що перевіркою встановлено, що фактичне керівництво ПП "Аркада" знаходить за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 67-А (договір оренди № 30/11-1 від 30.11.2009 року нежитлового приміщення з ФОП ОСОБА_6.).

В ході розгляду справи судом не встановлено, а представником Харківської ОДПІ не надано доказів, що під час проведення перевірки податковою установою запитувались інші документи.

Щодо порушення п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення позивачем до складу валових витрат суми по операціям із ПП «Золота нива 1»судом встановлено наступне.

Позивачем було укладено з ПП «Золота нива 1»договори комісії: № 01/10 від 01.10.2009 року, № 1 ком від 28.01.2010 року, № 2 ком від 20.05.2010 року на придбання залізничних послуг по транспортуванню товарів.

Доводи відповідача про те, що ним здійснено порівняльний аналіз вартості транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ПП «Золота нива 1»та тарифів Південної залізниці, яким встановлено, що ПП «Золота нива 1»придбаває зазначені послуги у ТОВ «Мелагрейн» на загальну суму 2911,56 тис. грн. та перепродає ті ж самі послуги на ПП «Аркада» на суму 6223,8 тис. грн. (в середньому з націнкою у 110%) не приймаються судом до уваги, оскільки до матеріалів справи не надано порівняльного аналізу, який також відсутній у акті перевірки та з огляду на п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, доводи відповідача про перепродаж послуг з націнкою у 110%.

Стосовно зауважень відповідача про повязаність позивача та ПП «Золота нива 1»суд зазначає наступне. Відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначені особи є повязаними в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який містить виключний перелік ознак повязаних осіб. Твердження представника відповідача, що директором ПП «Золота нива 1»та ПП «Аркада» є одна особа ОСОБА_4 спростовуються даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 9875015, № 9874882 від 04.05.2011 року), відповідно до яких керівником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори без обмежень щодо представництва від імені юридичної особи ПП «Золота нива 1»є ОСОБА_7, від імені юридичної особи ПП «Аркада» є ОСОБА_4.

При цьому, заборони щодо укладення договорів між пов'язаними особами немає, і господарські відносини між пов'язаними особами не є порушенням законодавства. Українським законодавством лише передбачено регулювання відносин між пов'язаними особами (пов'язаними сторонами) з метою оподаткування та бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпункт 1.20.8. п. 1.20 ст.1 цього Закону встановлює обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. За нормою п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

В акті відповідача відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на послуги, що надавались позивачу на внутрішньому ринку, порівнюючи їх з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) послуг у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін, а отже немає правових підстав для застосування звичайних цін до операцій між вказаними субєктами господарювання.

Тобто, за аналізом вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що ціна договору вважається справедливою ринковою ціною, а обовязок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган. Отже, при наданні оцінки правильності донарахування податкових зобовязань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених вимог п.п.1.20.2 вказаного Закону. Однак, контролюючим органом при визначенні звичайної ціни не був проведений повний аналіз цін на надані позивачу послуги, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика щодо продажу даного виду послуг.

Таким чином, господарські операції позивача по придбанню транспортних послуг та сплаті комісійної винагороди не є операціями особливого виду та мають відноситися до складу валових витрат відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, п. 5.1 якої передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не включаються до складу валових витрат та не має будь-яких застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат комісійної винагороди.

Згідно з п. 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За умовами договорів комісії укладених позивачем з ПП «Золота нива 1», останнє зобовязалося укласти контракти з виконавцями та нести всі зобовязання, що витікають із цих контрактів; здійснювати від свого імені всі розрахунки з виконавцями по перевезенню вантажу; здійснювати оформлення перевізних документів; надавати вантаж до перевезення виконавцю згідно із графіком подачі, навантаження і відправлення вагонів та здійснювати пломбування вагонів, а позивач зобовязався виплатити комісіонеру комісійну винагороду, зафіксовану в акті виконаних робіт.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, зазначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 44 Господарського кодексу України, зазначено, що підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Правовідносини, повязані із комісією, транспортним експедируванням та перевезенням, є відносинами з надання послуг та регламентуються Цивільним кодексом України, при цьому на підставі ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Зміст послуги становить комплекс заходів як з організації виконання комісійного доручення, так і безпосередньо його виконання шляхом належного забезпечення перевезення та супроводження товарів третіми особами. Щоб задовольнити потреби комітента на максимально можливому рівні згідно із ст.1014 ЦК України, такі заходи в умовах існуючої нестабільності ринку та з урахуванням обсягів й умов конкретного завдання кожного разу передбачають: вивчення змін на ринку експедиторських послуг, оновлення критеріїв та підходів до вибору виконавців, встановлення недоліків та переваг кожного з них (з урахуванням наявного досвіду, технічного оснащення, фахового забезпечення та іншого); порівняння перспектив та визначення доцільності конкретних комерційних операцій, виходячи із запропонованих виконавцями умов; виокремлення найбільш оптимального алгоритму співпраці; проведення переговорів, укладення правочинів та контроль за їх належним виконанням. Отже виконання комісійного доручення є достатньо тривалим та складним процесом.

Цивільний кодекс України в ч. 3 ст. 6 закріплює положення про співвідношення договору і Закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

За змістом ст. 179 Господарського кодексу України, зазначено, що однією із форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, зазначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з п. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, зазначено, що загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ст.19 ГК України).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що під час укладення договорів комісії сторони виходили із оцінки ситуації на відповідному ринку, уклавши ці правочини, позивач досяг суттєвої ділової мети щодо організації експедирування, транспортування та документального супроводження експорту зернових культур на користь контрагентів нерезидентів, отримавши при цьому достатню економічну вигоду, тобто прибуток внаслідок виконання зовнішньоекономічного договору, що не оспорюється відповідачем. Виконання позивачем умов зовнішньоекономічного договору щодо експорту зерна підтверджується даними вантажних митних декларацій, фотокопії яких залучені до матеріалів справи. Необхідність посередницьких угод очевидна для власника товару, особливо в зовнішньоторговельних відносинах, оскільки участь у них професійного посередника звільняє власника товару від багатьох проблем, повязаних із організацією і забезпеченню перевезень експортних вантажів. Транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів, можуть містити в собі різні супутні операції із підготовки і забезпечення: оптимального транспортного обслуговування; здійснення робіт, пов'язаних із прийманням, сортуванням, збереженням вантажів, супроводу й охорони вантажів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів договорів, актів виконаних послуг, розрахункових документів, податкових накладних, усі послуги надані позивачу ПП «Золота нива 1», були використані позивачем у його господарській діяльності з метою отримання прибутку.Надані послуги були прийняті позивачем згідно актів прийому-передачі виконаних послуг. З огляду на те, що наявні у позивача акти виконаних послуг та інші документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належним підтвердженням витрат позивача, ці витрати ним на законних підставах включено до складу валових, тому зменшення валових витрат позивача і нарахування відповідачем на цій підставі податкового зобов'язання з податку на прибуток є неправомірним.

Щодо доводів відповідача стосовно нікчемності договорів комісії слід зазначити, що відповідачем не надано належних для даної категорії спорів доказів, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін, не надано доказів на підтвердження укладення між позивачем та ПП «Золота нива 1»зобовязань з метою, яка суперечить інтересам держави або які підтверджували б протиправну мету підприємств, наявність в їх діях умислу, а також не доведено в чому саме порушені інтереси Держави.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч.2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Представник відповідача не спростував той факт, що виписані накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Сторони за наведеними вище договорами виконали свої зобов'язання, отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договору комісії вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, суд вважає необґрунтованим.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Моральні засади суспільства у цивільному праві віддзеркалюють ту систему усталених поглядів, яка склалася у свідомості людей на основі їхніх уявлень про добро, людяність, гідність, совість, справедливість. Моральні засади визначають принцип і межі поведінки суб'єкта цивільного права.

Таким чином, ст. 207 та ст. 208 ГК України застосовуються судами не у будь-яких випадках порушення норм цивільного законодавства, а лише за окремі правопорушення, котрі вчинюються умисно і порушують основні принципи існуючого суспільного ладу.

Відповідно до ч. І ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі Держави - Конституції України, яка в ст. 3 зазначає, що найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративними деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів з боку податкового органу не надано. Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Щодо встановленого порушення позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд зазначає наступне.

Не знаходять свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивачем у 4 кварталі 2009 року до складу валових витрат була віднесена сума у розмірі 6820100 грн., яка на момент перевірки не була підтверджена первинними та бухгалтерськими документами. При цьому, відповідно до пп. 5.2, п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 року за № 34/18772, за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. Проте відповідачем не зазначено перелік відсутніх первинних документів та не надано до акту перевірки пояснень посадових осіб позивача з цього приводу.

Суд відзначає, що позивачем до матеріалів справи були надані всі документи фінансово-господарської діяльності, в тому числі первинні документи за перевіряємий період, що засвідчують здійснення господарських операцій позивачем та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, якими цілком спростовуються висновки відповідача. Зокрема матеріали справи містять договори комісії, акти прийому-передачі виконаних послуг, квитанції про приймання вантажу, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти, складські квитанції на зерно, накладні, рахунки за послуги, листи, довіреності, подорожні листи, банківські виписки, податкові декларації з податку на додану вартість та податкові декларації з податку на прибуток, витяги з ЄДРПОУ, довідка, супровідні листи.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що від пояснень директор ПП «Аркада» ОСОБА_4 відмовився, адже суду не надано доказів звернення відповідача до позивача щодо надання пояснень та надання відсутніх документів, а також не задокументовано відмови від надання пояснень.

Щодо порушення пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно завищення ПП «Аркада»податкового кредиту на суму 3697642 грн., в т.ч.: у листопаді 2009 року - 177 975 грн., у грудні 2009 року - 2 879 грн., у лютому 2010 року - 856 454 грн., у червні 2010 року - 2 660 334 грн. суд зазначає наступне.

На виконання умов договорів комісії № 01/10 від 01.10.2009 року, № 1 ком від 28.01.2010 року, укладених позивачем з ПП «Золота нива 1», останнім було організовано транспортування залізничним транспортом зерна кукурудзи для виконання ПП «Аркада» зовнішньоекономічного контракту. За результатами виконаного доручення було складено акти прийманняпередачі виконаних послуг, а ПП «Золота нива 1»виписані податкові накладні, оплата послуг здійснена позивачем шляхом безготівкових переказів на підставі платіжних доручень всього в сумі 6019254,96 грн. з ПДВ, означені документи містяться в матеріалах справи.

Згідно із п.п. 7.4.1 п.п. 4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абз. 3 п.п 4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Відповідно до п.п 7.5.1 п.п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що податкові накладні, виписані ПП «Золота нива 1» відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ПП «Аркада» віднесло до податкового кредиту звітного податкового періоду суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ПП «Золота нива 1», відобразивши їх по ряд.10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року - 177975 грн.; за грудень 2009 року - 2879 грн.; за лютий 2010 року 856 454 грн., за червень 2010 року 2660334 грн.; і відображено у Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, червень 2010 року.

Таким чином, формування податкового кредиту позивача відповідає вимогам податкового законодавства, тому не підлягає зменшенню.

Позивачем було також укладено з ПП «Золота нива 1»договір комісії № 2-ком від 20.05.2010 року, за яким ПП «Аркада» було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Золота нива 1» попередню оплату комісійної винагороди платіжними дорученнями на загальну суму 15962000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 2600333,33 грн. Довідкою вих. № 100 від 10.05.2011 року позивач повідомив, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року послуги по цьому договору не надавались.

Отже здійснюючи перевірку, відповідач дійшов до хибного висновку, що укладенням договорів комісії про транспортне експедиційне обслуговування на перевезення товару залізничним транспортом з ПП «Золота нива 1» ПП «Аркада» лише збільшує суму податкового кредиту та суму валових витрат та ухиляється від сплати податку на прибуток та ПДВ, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази такого. Наведений висновок відповідача спростовується матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також бере до уваги висновок експертного економічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2532 від 22.03.2011 року, відповідно до якого по поставленому питанню в обсязі наданих на дослідження документів, висновки акту Харківської ОДПІ у Харківській області від 02.02.2011 року № 138/234/31465044 в частині: заниження податку на прибуток за період 3 квартал 2009р. 1 квартал 2010р. в загальній сумі 3001660,00 грн. ((5186540,0 + 6820100,0) х 25%) внаслідок недотримання вимог п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР законодавчо необґрунтовані та наданими на дослідження документами не підтверджуються; донарахування податку на додану вартість на загальну суму 958235,0грн. (в т.ч. за грудень 2009р. в сумі 134893,0грн. за лютий 2010р. в сумі 688504,0грн., за березень 2010 року в сумі 62813,0грн., за квітень місяць 2010 року в сумі 72025,0грн.); зменшення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) на суму 474374,0грн. та зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 декларації з ПДВ) на суму 33112,0грн. внаслідок недотримання ПП «Аркада» вимог п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР законодавчо не обґрунтовані та наданими на дослідження документами не підтверджується.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000242340 від 25.02.2011 року, №0000262340 від 25.02.2011року через їх протиправність обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Аркада" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (61046, м. Харків, пров. Пархоменко, 3) від 25.02.2011 року № 0000242340, № 0000262340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Аркада" (62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, вул. Ощепкова, 52, р/р 26006036128700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 31465044) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06.06.2011 року.

СуддяСупрун Ю.О.