Постанова № 16197496, 10.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року Справа № 5023/1476/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 14.04.2011р.

відповідача ОСОБА_2. дов. б/н від 31.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ «Агрохолдінг Схід», (вх. № 1861Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. по справі № 5023/1476/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Схід», м. Чугуїв

про стягнення 776272,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача у справі відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агрохолдінг Схід» на користь ТОВ «АПК «Веста»основну заборгованість в сумі 444815,53 грн., інфляційні в сумі 137888,27 грн., 31090,85 грн. 3% річних, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 53431,23 грн. пені, 7762,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ «Агрохолдінг Схід», з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Також, в апеляційній скарзі відповідач просить здійснити заміну відповідача у справі, а саме, ТОВ «Агрохолдінг Схід»на ТОВ «Агрохолдінг-Інвест».

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що безпідставним є обґрунтування судом першої інстанції правомірності застосування до спірних правовідносин правових норм ст. 534 ЦК України. Також, апелянт зазначив, що використання ст. ст. 1048, 1054-1057 ЦК України під час вирішення судом першої інстанції господарсько-правового спору, що виник за договором поставки є неправомірним.

Позивач, ТОВ «АПК «Веста», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Позивач зазначив, що він не отримував від відповідача жодних повідомлень про реорганізацію підприємства, що відповідач, не повідомивши позивача, самостійно прийняв рішення та передав частину своїх обовязків третій особі ТОВ «Агрохолдінг-Інвест». Позивач вказав, що між ним та відповідачем не було укладено угод щодо заміни боржника в зобовязанні (переведення боргу), позивач не давав своєї згоди на заміну боржника, та не повідомлявся відповідачем про його намір щодо виділу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 року між ТОВ «АПК «Веста»та ТОВ "Агрохолдінг Схід" було укладено договір № 31/03-08м7, 19.05.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Агрохолдінг Схід" було укладено договір № 19/05-08м7, 03.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ «Агрохолдінг Схід»було укладено договір № 03/06-08м3, 03.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Агрохолдінг Схід" було укладено договір № 03/06-08м5, 06.06.2008р. між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Агрохолдінг Схід" було укладено договір № 06/06-08м1.

В рішенні суду першої інстанції вказано, що позивачем обґрунтовано розрахована заборгованість за вищевказаними договорами з застосуванням ст. 534 ЦК України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1)у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2)у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3)у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Однак, в матеріалах справи відсутні розрахунки суми заборгованості по 5-ти договорам у відповідності до ст. 534 ЦК України.

Порядок розрахунків передбачено цією статтею, якщо інший порядок розрахунків не передбачено договорами. Згідно умов 5-ти договорів, розрахунки здійснюються з перерахуванням вартості відвантаженого борошна на розрахунковий рахунок позивача протягом двох вказаних строків договорів.

В постанові Вищого господарського суду України по справі № 6/630 від 14.05.2007р. зазначено, що оскільки грошове зобовязання відповідача є складовою частиною іншого зобовязання, яке випливає із договорів поставки, воно полягає у сплаті вартості отриманого ним борошна, а тому, проценти, пеня за несвоєчасну оплату її вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України, а застосовуються у судовому порядку.

Всупереч вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом першої інстанції під час розгляду справи не було здійснено ретельної перевірки розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та неправильно було застосовано положення ст. 534 ЦК України.

На підставі викладеного, у звязку з відсутністю розрахунків, сума заборгованості матеріалами справи не визначена, тому, суму 3% річних та інфляційних неможливо розрахувати.

Згідно матеріалів справи, спочатку позов був заявлений про стягнення пені в сумі 53431,23 грн. по 5-ти договорам, в яких різні умови, строки оплати. До позову була надана таблиця заборгованості по пені по кожному договору з вказанням строків прострочення - 979 днів, 891 день, 837 днів, 847 днів та 827 днів.

16.03.2011р. за вх. № 6454 позивачем подана позовна заява в новій редакції (арк. справи 81 том І), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 776272,97 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2011р. було прийнято до розгляду нову позовну заяву, тому, судом першої інстанції було допущено процесуальне порушення.

Так, суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що позивач змінив предмет позову і зробив помилковий висновок, що дана нова позовна заява не суперечить законодавству.

В даній позовній заяві позивач змінив предмет позову і підстави позову, що не передбачено законодавством. Дійсно, згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Крім того, позивач в порушення ст. 58 ГПК України в одному позові обєднав вимоги по 5-ти договорам. Також, копія нової позовної заяви не була направлена відповідачу як то передбачено ст. 56 ГПК України.

Суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача пеню у розмірі 53431,23 грн., оскільки вона не підтверджена належним розрахунком та стягнута за пропуском позовної давності.

Позивач у своїх розрахунках виходить з прострочення відповідачем строків оплати за товар по нижче вказаним договорам: за договором 31/03-08м7 від 31.03.2008р. терміном прострочення зобовязань і виникнення пені, відповідно до умов п. 2.2 договору є дати 14.05.2008р., 17.07.2008р.; за договором 19/05-08м7 від 19.05.2008р. терміном прострочення зобовязань і виникнення пені, відповідно до умов п. 2.2 договору є дати 13-14.06.2008р., 22.08.2008р.; за договором 03/06-08м3 від 03.06.2008р. терміном прострочення зобовязань і виникнення пені, відповідно до умов п. 2.2 договору є дати 20.06.2008р., 17.10.2008р.; за договором 03/06-08м5 від 03.06.2008р. терміном прострочення зобовязань і виникнення пені, відповідно до умов п. 2.2 договору є дати 12.06.2008р., 16.10.2008р.; за договором 06/06-08м1 від 06.06.2008р. терміном прострочення зобовязань і виникнення пені, відповідно до умов п. 2.2 договору є дата 26.10.2008р.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності, яка згідно з п. 3 за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем було надано до суду заяву про відмову в задоволенні вимог позивача по стягненню сум неустойки (штрафу, пені) у звязку зі спливом позовної давності ще в 2009 році. Тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, є необґрунтованим та недоведеним матеріалами справи.

Також, судом першої інстанції неправомірно було застосовано до спірних зобов'язальних відносин положення ст.ст. 1048, 1057 ЦК України та безпідставно стягнуто з відповідача 109047,09 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Проте, неспівпадання моменту оплати товарів, робіт, послуг з моментом їх отримання не означає, що дані умови являє собою комерційний кредит. Передбачене договором надання відстрочки і розстрочки сплати товарів може являти собою комерційний кредит, якщо подобні умови платежів визначені в договорі, як надання комерційного кредиту. Виходячи зі статті 1057 ЦК України зобовязання комерційного кредитування виникає не автоматично, а при досягненні угоди про це.

Позивач в порушення норм цивільного законодавства, яким не допускається обєднання різних вимог за різними самостійними договорами, включив норми, які регулюють кредитний договір (параграф 2 «кредит та параграф 1 «Позика»глави 71 Цивільного кодексу України) в договори поставки товару (параграф 1 «Поставка»глави 30 Господарського кодексу України»), хоча укладені між сторонами договори не містять умов комерційного кредиту.

Враховуючи, що умови по сплаті відсотків за використання комерційного кредиту або інших позикових правовідносинах між позивачем та відповідачем ні в договорі, ні в додаткових угодах до нього не містяться, договорами не передбачено нарахування відсотків та їх розмір на наданий продавцем покупцеві термін оплати за продукцію, обовязок покупця сплачувати відсотки на суму, яку він повинен сплатити, виходячи з ціни товару, законом також не передбачений.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що оскільки договори поставки та позики є різними за своєю правовою природою і регулюють різні види правовідносин, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2011р. на адресу суду першої інстанції відповідачем були надані клопотання про заміну відповідача у справі № 5023/1476/11, а саме, відповідач просив здійснити заміну ТОВ «Агрохолдінг Схід»на ТОВ «Агрохолдінг-Інвест», так як в установленому законом порядку здійснено його виділ та передано за роздільним балансом активи та пасиви заборгованість перед ТОВ «АПК «Веста»по спірним договорам.

До клопотань відповідач додав копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Агрохолдінг-Інвест»сер. А01 № 569110, копію розподільчого балансу ТОВ «Агрохолдінг Схід»від 01.03.2011р. та копію статуту ТОВ «Агрохолдінг-Інвест».

Відповідно до п. 4 ст. 59 ГК України, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно зі ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Виділ це різновид створення юридичної особи. Разом з тим створення юридичної особи при виділі юридичної особи зі складу юридичної особи, що існувала раніше та продовжує існувати, виділ передбачає правонаступництво. З моменту реєстрації юридичної особи, що створена шляхом виділу, вона стає суб'єктом прав та обов'язків, що перейшли до неї відповідно до розподільного балансу.

Стаття 520 ЦК України не виключає чинності спеціальних правил, що встановлені законом та передбачають заміну боржника у зобовязанні. Зокрема, підставою зміни боржника у зобовязанні може бути правонаступництво (універсальне правонаступництво). Якщо юридична особа боржник припиняється з правонаступництвом, має місце заміна боржника у зобовязанні. Вона наступає незалежно від згоди кредитора.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що оскільки відбулася реорганізація юридичної особи (універсальне правонаступництво), згода кредитора ТОВ «АПК «Веста»на таку заміну боржника у зобовязанні не потрібна.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач є неналежним відповідачем по даній справі і він підлягає заміні належним відповідачем.

Однак, суд апеляційної інстанції не має можливості задовольнити апеляційну скаргу в частині заміни первісного відповідача належним відповідачем, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем лише за згодою позивача. Такої згоди позивача на заміну первісного відповідача належним відповідачем в матеріалах справи не має.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 444815,53 грн., інфляційних в сумі 137888,27 грн., 31090,85 грн. 3% річних, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 53431,23 грн. пені підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і висновки рішення не підтверджені матеріалами справи.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. по справі № 5023/1476/11 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. по справі № 5023/1476/11 скасувати в частині задоволення позову та стягнення з ТОВ «Агрохолдінг Схід»на користь ТОВ «АПК «Веста»основної заборгованості в сумі 444815,53 грн., інфляційних в сумі 137888,27 грн., 31090,85 грн. 3% річних, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 53431,23 грн. пені, 7762,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. по справі № 5023/1476/11 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (61000, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35072676, п/р 26004000838601 в АТ Астра Банк, м. Харків, МФО 380548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг Схід» (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 82-117, код ЄДРПОУ 33181303, п/р 26006000120113 в філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Харків, МФО 351618) 3881,37 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 10.06.2011р.