Постанова № 16197447, 01.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011 № 27/206

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Танцюрі Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за дов.№930 від 21.06.2010р.;

від відповідача:ОСОБА_2. представник за дов.№20 від 09.03.2011р.;

від третьої особи: ОСОБА_1. представник за дов.№10/08/1 від 10.08.2010р.

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особипідприємця ОСОБА_3

та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”

на рішення господарського суду м. Києва

від 01.02.2011р. (дата підписання 07.02.2011р.)

у справі №27/206 (суддя Дідиченко М.А.)

за первісним позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Машпромснаб”

про стягнення 65 601, 21 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”

до 1.Фізичної особипідприємця ОСОБА_3;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Машпромснаб”

про стягнення 197754, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010р. до Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( надалі - Замовник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ -10 Лайнер” (надалі Перевізник) про стягнення в повернення сплаченої Замовником Перевізнику передоплати у розмірі 29612, 41 грн. за перевезення вантажу одним із передбачених у транспортному замовленні № 01/05 від 19.05.2009 року автомобілів і яке не було здійснено Перевізником ; 10 % штрафу від вартості перевезення за відмову від перевізника від перевезення у розмірі 5922,48 грн., штрафу у розмірі 1100, 00 грн. за несвоєчасне подання автомобіля д.н. НОМЕР_1 під завантаження та штрафу у розмірі 34888, 80 грн. за несвоєчасну доставку вантажу одним з автомобілів у місце призначення (розвантаження).

Вимоги до Перевізника обґрунтовувалися тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на перевезення вантажу № 19/05 від 19.05.2009 року та транспортного замовлення № 01/05 від 19.05.2009 року, відповідач повинен був здійснити перевезення вантажів двома транспортними засобами: д.н. НОМЕР_2 та д.н. НОМЕР_3.

Утім, при транспортуванні прийнятого до перевезення вантажу по території Італії один із автомобілів Перевізника був затриманий поліцією, відправлений на штраф майданчик до сплати Перевізником штрафних санкцій

Як стверджував Замовник, продовження перевезення Перевізник ставив у залежність від оплати Замовником всіх штрафних санкції , накладених поліцією, а у подальшому взагалі відмовився від здійснення перевезення вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_3.

Внаслідок відмови Перевізника від перевезення вантажу одним з автомобілів та перевантаження вантажу на транспортний засіб іншого перевізника Замовник просив відповідно до п. 10 транспортного замовлення № 01/05 стягнути з Перевізника отриману тим передоплату , в обсязі 40 % від суми сплаченої , та стягнути з Перевізника штраф за відмову від перевезення у розмірі 5922,48 грн..

Замовник також вважав, що до Перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 34888, 80 грн. за період прострочення від узгодженої дати доставки ( 03.06.09) до дня відмови Перевізника від перевезення та перевантаження вантажу на інший транспорт (12.06.2009 р. ) .

Замовник просив стягнути з Перевізника штраф за несвоєчасну подачу автомобіля д.н. НОМЕР_1 під завантаження та прострочення у завантаженні за період з 25.05.2009 р по 27.05.2009р.

Разом з позовними вимогами Замовник клопотав про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено.

Заперечуючи заявлені до нього вимоги, 15.06.2010 року Перевізник подав зустрічний позов, у якому просив солідарно стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Машпромснаб” 197754, 00 грн. за здійснення перевезення вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_3, включаючи :

5000 євро штрафу за невідповідність вказаних даних у замовленні щодо вантажу, що в еквіваленті становить 6830,46грн. ;

штраф за понаднормативний простій транспортного засобу на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року у розмірі 2520 євро, що в еквіваленті на дату подання позову становить 24 073,78 грн.

До того ж Перевізник заявляв вимоги про стягнення солідарно з Замовника та вантажоодержувача сплаченого Перевізником штрафу у розмірі 5500 євро за невідповідність вказаних даних у замовленні щодо вантажу , який перевозився автомобілем д.н. НОМЕР_2, що стало підставою до притягнення Перевізника до відповідальності за правопорушення, встановлене законами Італії; компенсувати сплачені Перевізником витрати за виїзд поліції у сумі 715 євро; сплачені ним штрафні санкції згідно протоколів поліції та витрати на виїзд представника перевізника до Італії у сумі 6000 євро; витрати за стоянку транспортного засобу на штрафному майданчику у сумі 1030 євро.

Обґрунтовуючи зустрічні вимоги , Перевізник зазначав , що ним виконувалося міжнародне перевезення негабаритного вантажу по маршруту Італія Україна двома транспортними засобами: д.н. НОМЕР_3 з напівпричепом НОМЕР_4 та д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_5.

У період транспортування вантажу по території Італії транспортні засоби були зупиненні для здійснення контрольних обмірів вантажу, за наслідками якого виявлено значні перевищення розмірів вантажу.

Транспортний засіб д.н. НОМЕР_3 був направлений для подальшого перевезення і завершив його доставкою вантажу 09.06.2009 р. , тоді як транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 був затриманий поліцією Республіки Італії, про що був складений протокол № 700003078291 та акт адміністративного затримання автомобіля.

Відповідно до даних протоколу поліції затримання транспортного засобу викликано перевищенням габаритів вантажу по висоті , що є правопорушенням згідно з ст. 10/18 Дорожнього кодексу Республіки Італія.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ “ІФ -10 Лайнер” прийнято до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд справи на 12.07.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року залучено ТОВ “Машпромснаб” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Замовника. .

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2011 р. первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Перевізника на користь Замовника передоплату у розмірі 22 814 грн. , штрафні санкції у сумі 1 100 грн. ., витрати по сплаті державного мита в сумі 239 ,12 грн. та 86,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті первісних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково і стягнуто з Замовника на користь Перевізника 24073 , 78 грн. за понаднормативний простій транспортного засобу на Дніпропетровській митниці , 6830 , 46 грн. штрафу за невідповідність даних щодо вантажу , 309 , 09 грн. витрат по сплаті державного мита та 36,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти зустрічних позовних вимогах відмовлено .

Стягуючи з Перевізника передоплату у розмірі 22 814 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності Замовником факту нездійснення Перевізником перевезення вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_1 та неодержання вантажу вантажоодержувачем . Утім, на думку суду , Замовник не врахував розміру фактично здійсненої ним передоплати , яка з урахуванням курсу євро на день подання позову , становила 22814, 00 грн.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими і задовольнив вимоги про стягнення з Перевізника штрафу за несвоєчасну подачу автомобіля д.н. НОМЕР_3 під завантаження у сумі 1100, 00 грн., виходячи з даних міжнародної товарно-транспортної накладної № 000652 , а також з недоведеності Перевізником відсутності своєї вини у простроченні подання автомобілів під завантаження .

Відмова у задоволенні вимог Замовника до Перевізника про стягнення з останнього 34 888,80 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_1 вмотивована судом першої інстанції тим, що 12.06.2009 р. Перевізник взагалі відмовився від перевезення вантажу , а тому не повинен нести відповідальності за прострочку у доставці вантажу .

Задовольняючи вимоги Перевізника до Замовника про стягнення 24 073,78 грн. за понаднормативний простій автомобіля НОМЕР_3 на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року, місцевий господарський суд мотивував свій висновок умовами п. 4.7 договору та п. 2 транспортного замовлення, проте визначив вданий період понад нормованого простою з 10.06.2009 р. по 16.06.09р.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про відшкодування за рахунок Замовника заявлених до стягнення Перевізником збитків , до складу яких віднесено оплачений ним виїзд поліції у сумі 715 євро, штраф за невідповідність габаритів вантажу згідно протоколів поліції , витрати на виїзд представника відповідача до Італії у розмірі 6000 євро та простій автомобіля на штрафному майданчику у сумі 1030 євро, місцевий господарський суд виходив з недоведеності Перевізником складу правопорушення, який є підставою для настання від повільності у вигляді відшкодування збитків.

Водночас, зазначив суд першої інстанції, сплата Перевізником штрафних санкцій згідно з протоколами поліції Італії сталася з вини Замовника, який у транспортному замовленні невірно вказав дані щодо габаритів вантажу , а тому сплачений Перевізником штраф у розмірі 715 євро, який станом на 07.06.2010 року становив 6830, 46 грн. , відшкодував за рахунок фізичної особи підприємця Птіцина Д.Є.

Спростовуючи інші доводи зустрічного позову про відшкодування за рахунок Замовника понесених Перевізником витрат на виїзд свого представника поряд з витратами за оплату простою автомобільного засобу на штрафному майданчику та відмовляючи у позові , суд першої інстанції послався на те, що за ці витрати повинен відповідати Перевізник, у якого не було достатньо коштів для своєчасної сплати штрафу .

Відсутність доказів понесення Перевізником реальних витрат за виїзд поліції у сумі 715 євро визнана судом першої інстанції підставою для відмови у їх стягненні з Замовника.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції, Замовник та Перевізник звернулися до Київського апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, у яких просили рішення суду першої інстанції за неповним зясуванням обставин справи, невідповідністю висновків , які суд визнав встановленими , фактичним обставинам справи , скасувати.

При цьому Замовник просив скасувати рішення суду першої інстанції щодо первісного позову і у скасованій частині прийняти нове рішення , яким його вимоги задовольнити повністю , стягнувши з Перевізника на користь Замовника 34888,80 грн. штрафних санкцій . Щодо зустрічного позову, то Замовник просив повністю , а не в частині відмовити Перевізнику у задоволенні його позову.

Перевізник просив скасувати судове рішення по первісному позову у задоволеній частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог повністю. Натомість його зустрічний позов задовольнити повністю, скасувавши судовий акт у частині відмови у задоволенні позову.

Ухвалами від 18.03.2011р. по справі 27/206 Київського апеляційного господарського суд у складі колегії суддів Кропивна Л.В - головуючий , суддів: Поляк О.І. та Рудченко С.Г. апеляційні скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийняті до розгляду .за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжений.

У судовому засіданні 30.05.2011р. до 01.06.2011 оголошувалася перерва.

У своїх поясненнях суду апеляційної інстанції перевізник , Замовник та третя особа, інтереси якої у суді представляв представник Замовника, наполягали на задоволеннях своїх вимог.

Розглянувши доводи апеляційних скарг , перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги замовника та перевізника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІФ 10 Лайнер”( Перевізник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Замовник ) був укладений консенсуальний договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Перевізник зобовязувався здійснити доставку довіреного йому Замовником (чи вантажовідправником за дорученням замовника) вантажу, який передбачений в заявці, що є невідємною частиною даного договору, в пункт призначення та видати його вантажоотримувачу, а Замовник зобовязувався здійснити оплату за перевезення вантажу згідно із умовами даного договору.

Згідно із транспортним замовленням № 01/05 від 19.05.2009 року, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками ( а.с. 72, т. 2 ) , перевізник зобовязувався на замовлення Замовника здійснити перевезення за маршрутом : м. Орнаго, Італія м. Новомосковськ, Україна, розмитнення м. Комсомольськ, Україна, вантажу- ємкості 50 м3 , довжиною 12300 мм, діаметром 3000 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 19550 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_5; та ємкості 30 м3 довжиною 8750 мм, діаметром 2780 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 12500 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_3, напівпричеп д.н. НОМЕР_4.

Згідно із умовами транспортного замовлення № 01/05 від 19.05.2009 року, вартість перевезення становила 10500 євро, в тому числі 5500 євро за перевезення вантажу вагою 19550 кг і 5000 євро за перевезення вантажу вагою 12500 кг.

Оплату за договором та транспортним замовленням Замовник мав здійснювати у гривнях по комерційному міжбанківському курсу купівлі валюти наступним чином: 40% від вартості перевезення у якості авансу на момент приймання замовлення для оформлення дозвільних документів при провезенні негабаритного вантажу, а решта плати у розмір 60% від вартості перевезення за настання факту подачі під розмитнення вантажу (п. 4 замовлення).

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони передбачили, що перевезення вантажів здійснюється у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 1956 року, нормативно-правовими актами України в частині, яка не суперечить Конвенції, а також у відповідності з даним договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції з оцінки платіжних доручень № 117 від 20.05.2009 року та № 118 від 21.05.2009 року, Замовник перерахував перевізнику попередню оплату на загальну суму 43568, 00 грн.

Наявною у матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної № 000652 СМR ( а.с 79, т. 1,) підтверджується , що завантаження вантажу у м. Орнаго, Італія, відбулося 27.05.2009 року .

У правому верхньому куті міжнародної товарно-транспортної накладної міститься застереження про те, що це перевезення , не дивлячись ні на які інші договори , виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

В силу ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі Конвенція ) вантажна накладна є не лише первинним доказом укладання договору перевезення , але й доказом прийняття вантажу перевізником.

З наявної у матеріалах справи копії нотаріально завіреного перекладу протоколу 29.05.2009 р. ( а.с. 58 , т. 2) транспортний засіб - автомобіль номерний знак НОМЕР_2 був підданий адміністративному затриманню у звязку з тим, що водій не зміг своєчасно заплатити штраф у розмірі 715 євро, застосований до нього за порушення Дорожнього кодексу, або внести заставу .

У протоколі, як видно з перекладу, порушник заявляв, що «автопотяг мав наступні габарити : довжина 16,50 м., висота 4,20, ширина 3 ,00 м, перевищуючи таким чином ліміт, встановлений статтею 61 Дорожнього кодексу, що становить на 2 % більше встановлених габаритів».

Поряд з цим, у своїх поясненнях ( а..с 136-138,,т.1 ) Перевізник зазначав, з метою отримання дозвільної документації по транзиту та перевезенню негабаритних великих вантажів по території Європи залучив третю особу - - Польське експедиційне підприємство.

У висновках цього підприємства про надання дозволів на перевезення автопотягом у період з 26.05.209р. по 09.06.2009 р. ( а.с. 115-116, т. 1 ) вантажу вказані габарити автопоїздів по транспортному засобу НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_5 та по транспортному засобу НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4.

Так габарити транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_5 становлять: максимальна довжина без вантажу - 16,5 м, з вантажем - 16, 5м., максимальна ширина без вантажу - 2,50 м, з вантажем -3,00 м ; максимальна висота без вантажу - 4,00 м., з вантажем - 4, 25 м ( а.с 115,т.1).

Вказана обставина поряд з даними протоколу спростовує доводи Перевізника про незнання ним габаритів транспортних засобів з вантажем і їх перевищення дозволених на території Республіки Італія.

У відповідності до ст. 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Судова колегія виходить з того, що вартість оформлення дозволів відповідно до п. 5 транспортного замовлення 01/05 від 19.05.09р. , включається у вартість перевезення.

Зміст прав та зобовязань сторін ,як вказано у п. 1 транспортного замовлення визначається умовами Конвенції , і сторонами погоджено , що у доповнення неї вони приймають на себе зобовязання і зобовязуються сплатити штрафні санкції, передбачені договором або умовами цього замовлення.

За умовами п. 2.1. договору № 19/05 перевізник зобовязувався своєчасно надати для перевезення технічно справні та придатні для перевезення вантажу засоби.

Придатність засобів до перевезення означає , що Перевізником забезпечено отримання всієї необхідної для перевезення дозвільної документації.

Утім, судова колегія вважає, що Перевізник , погодившись із умовами транспортного замовлення у т.ч. щодо габаритів вантажу та маршруту перевезення, своїх зобовязань , визначених договором та транспортним замовленням , не виконав , не вжив заходів щодо належного забезпечення перевезення вантажу придатним для цього автотранспортом, внаслідок чого вони були затримані поліцією Республіки Італії .

Погодившись із умовами направленого йому транспортного замовлення, Перевізник був зобовязаний діяти сумлінно, добросовісно та розумно і забезпечити перевезення вантажу за допомогою таких транспортних засобів , які враховували би вимоги щодо габаритів вантажу при перевезенні його територією тих країн , по яким проходить маршрут і доставити вантаж у узгоджені строки , або отримати додатковий дозвіл Республіки Італія на перевезення великогабаритного вантажу у відповідності до ч. 1 ст.13 Угоди між Кабінетом міністрів України та Урядом Італійської Республіки про взаємоврегулювання міжнародних пасажирських та вантажних перевезень та п. 3.3. Порядку оформлення, видачі, використання ,обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами членами ЄКТМ.

Відсутність можливості здійснення перевезення вантажу викликана недоглядом самого Перевізника, тому всі негативні наслідки, повязані із затриманням автомобілів дорожнього поліцією і повязані з цим витрати Перевізника , не можуть бути віднесені на Замовника , а відтак, заявлена до стягнення із Замовника на відшкодування понесених Перевізником сума витрат, які включають сплачені Перевізником суми штрафу, виїзд поліції, вартість стоянки на штраф майданчику та витрати на проїзд представника перевізника, не є збитками, заподіяними з вини Замовника, і до задоволення не підлягали , що вірно відмічено судом першої інстанції.

З цих же підстав не підлягали стягненню з Замовника заявлені Перевізником штрафні санкції за невідповідність даних , вказаних у замовленні , щодо вантажу у частині його габаритів по висоті.

Отже рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні вказаних вимог , є вірним.

Перевіряючи доводи апеляційного оскарження Замовника з приводу безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні його вимог про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 34888, 80 грн , судом апеляційної інстанції встановлено.

Вантаж , який перевозився обома транспортними засобами , не був доставлений в узгоджений у транспортному замовленні № 01/05 від 19.05.09р термін - 03.06.2009 р. Транспортним замовленням передбачена відповідальність Перевізника за порушення строків доставки вантажу у розмірі 360 євро за добу.

Проте, заявлені Замовником до Перевізника вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 34888, 80 грн. , стосувалися лише несвоєчасної доставки вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_2 , у період з 03.06.2009 по 12.06.12009р.

Суд першої інстанції визнав вказані вимоги необґрунтованими і відмовив у їх задоволенні, пославшись на ту обставину , що від виконання перевезення ємності 50 м3 довжиною 12300 мм, діаметром 3000 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 19550 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_5, Перевізник відмовився 12.06.2009 року.

Відмова Перевізника від подальшого здійснення перевезення розцінена господарським судом як обставина , яка звільняє перевізника від відповідальності за прострочення доставки вантажу .

Однак господарський суд не врахував, що за змістом ч 2 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що затримка доставки вантажу сталася внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Не можна погодитися з доводами місцевого господарського суду з приводу того, що зі сторони Перевізника мала місце відмова від перевезення .

По-перше, згідно Конвенції прострочення доставки вантажу має місце, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін.

Так у ч. 1 ст. 19 Конвенції зазначено : “ вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

По-друге. З листа № 195 Перевізника , переданого електронним поштовим звязком Замовнику ( а.с. 30,т. 1 ) 9 червня 2009р. та письмових пояснень представника Перевізника ( а. с 93 , т. 1,) випливає, що транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 знаходився на штрафмайданчику в м. Вінченсо (Італія) до сплати накладеного на Перевізника штрафу .

12.06.2009 р. ( а.с 34, т. 1) Перевізник листом , направленим електронним поштовим звязком , повідомив Замовника про те, що на 15.06.09 р. заплановано огляд вказаного транспортного засобу та вантажу за участю представників торгово-промислової компанії Італії , італійського перевізника та представника незалежної транспортної кампанії , яка здійснює негабаритні перевезення ,у звязку з чим просив Замовника направити представника .

У відповідь листом за № 15 від 12.06.2009р. ( а.с. 33,т. 1) Замовник повідомив Перевізника про відмову від зобовязань, які повязані з перевезенням вантажу автомобілем д..н. НОМЕР_2 та про замовлення автомобіля у іншої транспортної компанії для виконання перевезення.

Водночас, Замовник просив зарахувати отриману Перевізником плату за перевезення у розмірі 40% в якості оплати за перевезення , виконане автомобілем Перевізника д.н. НОМЕР_3 та причепом НОМЕР_4.

Отже, судова колегія вважає, що затримка доставки вантажу у період з 03.06.2009 по 12.06.2009 р. мала місце і ця обставина доведена документально . Поряд з цим Перевізник не довів, що ця затримка викликана діями чи недоглядом Замовника , або внаслідок інструкцій Замовника, не викликаних діями чи недоглядом з боку Перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких Перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, в тому в силу ч. 1 ст. 17 Конвенції та ч. 1 ст. 19 він має нести відповідальність за будь-яку затримку доставки.

У звязку з цим, рішення суду першої інстанції , який відмовив у стягненні з Перевізника 34888, 80 грн. штрафних санкцій за затримку доставки у період з 03.06.2009р. по 12.06.2009р. підлягає скасуванню, а вимоги позову і апеляційної скарги Замовника з цього приводу задоволенню.

Вирішуючи спір про стягнення з Перевізника на користь Замовника відповідно до п. 10 транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року передоплати і частково задовольняючи ці вимоги Замовника, місцевий господарський суд виходив з того, що Перевізник не здійснив перевезення вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_5 , і вантаж не здав вантажоодержувачу .

Поряд з цим, відмовляючи у стягненні передбаченого цим же пунктом штрафу , суд першої інстанції послався на те, що штраф може бути стягнутий лише у разі відмови перевізника від завантаження вантажу, чого місця не мало.

Однак, за пунктом 10 транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 обовязок Перевізника повернути передоплату та сплатити штраф за відмову від завантаження виникає при доведенні Замовником того, що Перевізник не приступив до здійснення перевезення і відмовився від завантаження вантажу за обставин, за які він відповідає.

Проте, матеріалами справи підтверджується і визнано сторонами ,що Перевізник приступив до здійснення перевезення, прийняв вантаж до перевезення у м. Орного ,Італія, і доправив його у м. Вінченсо , де , виконуючи інструкції вантажовідправника, вантаж був вивантажений і його перевезення продовжувалося іншою транспортною компанією.

Частиною 1 ст. 14 Конвенції передбачено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

За змістом частин 1 , 5, 6 статті 12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема , вимагати від перевізника припинення перевезення, якщо це не порушує нормальний хід роботи перевізника , не впливає на відправників чи одержувачів інших вантажів і не призводить до розбивки вантажу. У разі , якщо перевізник не може виконати такі інструкції , він повідомляє про це відправника.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Конвенції у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим. ...Платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Таким чином, втрата інтересу Замовника від виконання договору перевезення Перевізником , вивантаження вантажу та недоставка його у місце доставки силами Перевізника , не надає права Замовнику вимагати повернення передоплати , здійсненої за перевезення.

Відсутнє право на повернення Замовнику передоплати також і на підставі пункту 10 транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009.

Отже, у задоволенні вимог первісного позову про стягнення на користь Перевізника здійсненої ним передоплати у розмірі 29612, 41 грн. та штрафу у розмірі 10 % штрафу від вартості перевезення за відмову від перевезення не підлягає задоволенню .

Рішення господарського суду , яким частково задоволенні вимоги про стягнення з Перевізника передоплати у розмірі 22 814 грн. , підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову..

Що стосується вимог зустрічного позову про стягнення з Замовника та вантажоодержувача штрафних санкцій у розмірі 2520 євро по міжбанківському курсу за понаднормативний простій автомобіля НОМЕР_3 на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року , то судова колегія виходить з наступного.

Автомобіль д.н. НОМЕР_3 прибув на митний термінал м. Новомосковськ 09.06.2009 року, а отриманий вантажоотримувачем - третьою особою 17.06.2009 року , про що свідчить відмітка у п. 16 СMR.

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до п. 4.7 договору нормативний простій на митному терміналі для проходження митних процедур приймається сторонами в межах 24 годин.

Згідно із п. 2 транспортного замовлення за понаднормативний простій, який визначається на підставі договору, сплачується замовником і з розрахунку 360 євро на добу по міжбанківському курсу покупки валюти на день оплати, включаючи вихідні та святкові дні.

Таким чином, з урахуванням 24 годин нормативного простою транспортного засобу, понаднормативний простій автомобіля становить 7 діб (з 10.06.2009 року по 16.06.2009 року включно), а штрафні санкції, про стягнення яких заявлено Перевізником вимоги , складають по міжбанківському валютному курсу станом на 07.06.2010 року 24073, 78 грн.

Ці вимоги заявлені Перевізником до стягнення у солідарному порядку з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Машпромснаб” вимоги зустрічного позову

Втім, судова колегія вважає, що договір перевезення є двостороннім договором , у якому приймають участь вантажовідправник ( і перевізник. Солідарної відповідальності відправника та вантажоодержувача перед перевізником норми матеріального права не містять, відтак, відсутні правові підстави для стягнення штрафних санкцій , передбачених п. 4.7 договору № 19\05 від 19.052009 року та п. 2 замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, солідарно з Замовника та вантажоодержувача.

Ці санкції підлягають стягненню лише з Замовника. Отже, рішення суду першої інстанції ,який задовольнив ці вимоги , є правомірним і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги у цій частині відсутні.

Доводи апеляційної скарги ФОП Птіцина Д.Є. з приводу безпідставного задоволення судом першої інстанції штрафних санкцій у розмірі 24073, 78 грн. оскільки понаднормативне перебування на митному терміналі не доведено Перевізником , спростовуються діями Замовника , який згідно з платіжним дорученням № 150 від 16.06.2009 р. провів з Перевізником остаточний розрахунок у сумі 10543 грн. за транспортне перевезення .

Проведення остаточного розрахунку здійснюється у відповідності до п. 4 транспортного замовлення по факту подачі автотранспорту під митне очищення до вивантаження. Доказів, що спростовують доводи Перевізника, Замовник не подав.

Виходячи з викладеного, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення , у звязку з чим судом апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат за розгляд справи у першій інстанції.

У звязку з частковим задоволенням апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 державне мито за розгляд їх апеляційних скарг покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 85, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 у частині задоволення вимог первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 передоплати у розмірі 22 814 (двадцять дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп. скасувати і у цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні .

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 у частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”(01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 34888,80грн. штрафних санкцій скасувати і у цій частині прийняти нове рішення про задоволення.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 викласти у такій редакції :

“ 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”(01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5) штрафні санкції у розмірі 34888, 80 грн. та у розмірі 1 100 грн. , витрати по сплаті державного мита в сумі 359,82 грн. та 178,26 грн. . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

5. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 залишити без змін.

6. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 задовольнити частково.

7. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 у частині задоволення вимог зустрічного позову про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” 6830,46 грн. штрафних санкцій скасувати і у цій частині прийняти нове рішення про відмову у їх задоволенні .

8. Пункт 5 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 викласти у такій редакції :

“5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер”(01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036) 24073 (двадцять чотири тисячі сімдесят три) грн. 78 коп. за понаднормативний простій, 240,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 28,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

9. Пункт 6 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №27/206 залишити без змін.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” (01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5) 179,95 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

11. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” (01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036) 120,37 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

12. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення в дохід Державного бюджету України 02,96 грн. за розгляд апеляційної скарги.

13. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ІФ - 10 Лайнер” (01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036) з Державного бюджету України 34,95 грн. надмірно сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні довідки і накази.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіПоляк О.І.

Рудченко С.Г.