Постанова № 16197462, 07.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011                                                                                           № 50/54

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           Андрієнка В.В.

          Вербицької О.В.

при секретарі:           Коваленко В.С.

за участю представників:

позивача – Шкурат О.М., Вознюк М.В.;

відповідача 1 – Вінокурова Р.О.;

відповідача 2 - не з’явилися;

третьої особи 1 - не з’явилися;

третьої особи 2 - не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен»

на рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2011

у справі № 50/54 (суддя – Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен»;

2. Приватного підприємства «ВІР»

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство № 7»;

2. Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал»

про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 34270193,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» (далі – відповідач-1) та Приватного підприємства «ВІР» (далі – відповідач-2) про звернення стягнення на заставне майно у зв’язку з неналежним виконанням умов кредитних договорів № 40- 47/2-06 від 09.11.2006 та №40-/47/2-06/ПБ від 28.10.2009 у розмірі 34 270 193,49 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2011 порушено провадження у справі № 50/54, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство №7» (далі – третя особа-1) та Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод Залізобетонних шпал» (далі – третя особа-2) в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2011 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2011 відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-1 посилався на те, що позивачем не було додержано процедури направлення вимоги, що відповідно до Закону України «Про іпотеку», судової практики - (Постанова Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 57/45), листа Верховного суду України від 07.10.2010 «Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин» (2009-2010) та положень процесуального законодавства є підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2011 у справі № 50/54 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 50/54, а розгляд справи призначено на 17.05.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 розгляд справи № 50/54 відкладено на 31.05.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 розгляд справи № 50/54 відкладено на 07.06.2011.

Також, в засіданні суду 31.05.2011 представником відповідача-1 заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи № 50/54 на 15 днів, яке колегією суддів, відповідно до ст. 69 ГПК України, задоволено.

В засідання суду, призначене на 07.06.2011, представники відповідача-2 та третіх осіб повторно не з’явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду справи, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» (правонаступником якого, згідно з п. 1.1. статуту, є ПАТ «КБ «Хрещатик») (кредитор за кредитним договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство № 7» (позичальник-1 за договором) 09.11.2006 було укладено кредитний договір № 40-47/2-06 з додатковими угодами № 1-27 до нього (далі - Кредитний договір 1), відповідно до умов якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство № 7» було відкрито мультивалютну кредитну лінію в сумі 3 100000, 00 дол. США та 3205000, 00 грн. строком до 01.09.2010 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 15,5 % річних в доларах США та 28 % річних за користування кредитом в гривні (п. п. 1.1. основного договору, п. 1 додаткової угоди № 27).

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим договором та повернути кредитору суму кредиту в порядку та строки передбачені цим договором.

Пунктами 4.1 - 4.5 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитною лінією позичальник зобов’язаний сплачувати кредитору відсотки із розрахунку 13% в рік. Відсотки за користування кредитними коштами розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитними коштами на фактичну суму заборгованості із розрахунку 360 днів у році. Нараховані відсотки позичальник сплачує на рахунок у ВАТ КБ «Хрещатик» щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому здійснюється нарахування відсотків. Позичальник сплачує на користь кредитора комісію за відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,3 % від загального ліміту кредитної лінії, зазначеного в п. 1.1 Кредитного договору на рахунок ВАТ КБ «Хрещатик» протягом п’яти банківських днів з дати укладення цього договору. Позичальник сплачує кредитору комісію за управління кредитною лінією в сумі 1000,00 грн. щомісяця.

28.10.2009 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство №7» та Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний завод Залізобетонних шпал» (позичальник-2) укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого позивальник-1 перевів на позичальника-2 зобов’язання по сплаті частини боргу за кредитним договором-1. За цим договором позичальник-2 повинен сплатити 1200000, 00 дол. США та 1474000, 00 грн.

У зв’язку з укладенням договору про переведення боргу від 28.10.2009, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний завод Залізобетонних шпал» 28.10.2009 було укладено кредитний договір № 40-47/2-06/ПБ із договорами про внесення змін № 1 та № 2 до нього (далі - Кредитний договір-2), відповідно до умов якого, Відкритому акціонерному товариству «Експериментальний завод Залізобетонних шпал» було надано кредит в сумі 1200000, 00 дол. США, та 1474000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в доларах США із розрахунку 15.5% та 28 % річних за користування кредитом в гривні (п. 1.1 Кредитного договору-2).

Відповідно до пункту 4.5 Кредитного договору-2 Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод Залізобетонних шпал» зобов’язане повернути кредитні кошти із нарахованими відсотками до 01.09.2010.

Вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастен» був укладений іпотечний договір № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 (далі – Договір іпотеки), відповідно до умов якого відповідач-1 передав позивачу виробничу базу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 4, загальною площею 4098, 40 кв. м.; договір застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 (далі – договір застави-1), відповідно до умов якого відповідач-1 передав в заставу Банку обладнання в кількості 90 одиниць, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4; договір застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006 (далі - договір застави-2) між позивачем та Приватним підприємством «Вір», за умовами якого відповідач-2 передав в заставу банку лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-1» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф 610 Ь=18,5 м., лінію для нанесення металевих покриттів «БІ-ДЖО-2» ТУ У 28.5-31175832-001:2005 мах ф730 Ь=25,0 м. Вказане обладнання знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4.

Відповідно до вказаних договорів іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов’язання (кредитного договору) в цілому або тієї чи іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених договорами іпотеки, реалізувати своє право за договорами іпотеки, тобто звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному законодавством України та цими договорами іпотеки та задовольнити в повному обсязі за рахунок цього свої вимоги за кредитним договором та цими договорами іпотеки.

Згідно з п. 4.1.5. іпотечного договору № 40-47/2-06-з/1 від 09.11.2006 іпотекодержатель має право без будь-яких обмежень із боку іпотекодавця перевіряти документально та фактично наявність та стан предмета іпотеки, а також його захист від посягань третіх осіб. Аналогічні положення містяться також в договорі застави № 40-47/2-06-з/5 від 09.11.2006 та договорі застави № 40-47/2-06-з/6 від 09.11.2006.

Також для забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором-1 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір застави № 40-47/2-06-з/17 від 29.06.2010 (далі - Договір застави-3), відповідно до умов якого, відповідач-1 передав позивачу в заставу лінію порошкового фарбування, інвентарний № 1-137. Вказана лінія знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов кредитного договору-1 (договір про внесення змін №27 від 29.06.10) позивач надав третій особі-1 кредитні кошти у сумі 1860000, 00 дол. США та 3205000,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку третьої особи-1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство № 7» та Відкрите акціонерне товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал» в порушення умов кредитних договорів та норм чинного законодавства, користуючись кредитними коштами, свої зобов’язання за кредитним договором-1 та кредитним договором-2 належним чином не виконують, у встановлені строки кредитні кошти не повертають і не сплачує штрафні санкції за невиконання зобов’язань за договором.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

При вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання, лише за умови якого суд і має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави (лист Верховного суду України від 07.10.2010).

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (Лист Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)».

З матеріалів справи вбачається, що письмові вимоги до заставодавця - ПП «Вір» (№ 24-15/8062) та іпотекодавця - ТОВ «Бастен» (№ 24-15/8060, 24-15/8061) були направлені 14.12.2010. Так само як і вимоги основним боржникам - 14.12.2010. З огляду на зворотні повідомлення про вручення листи були отримані 16.12.2010.

30.12.2010, тобто не через тридцять днів, як вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотек», а через 14 днів ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, ТОВ «Бастен» протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення, а саме з 16.12.2010 мало строк на виконання вимог банку. Проте, позов було подано раніше ніж передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, незважаючи на те що, згідно з п. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «КБ «Хрещатик» не був обмежений у праві звертатися з позовом до ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» та ТОВ «Будівельне підприємство № 7», позивач не звернувся до основних боржників з вимогою про повернення кредитних грошових коштів.

Тобто, банк не вчинив жодної дії щодо отримання грошових коштів у ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» та ТОВ «Будівельне підприємство № 7» з огляду на нібито відсутність у останніх можливості здійснити розрахунки.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було встановлено самого факту невиконання основного зобов'язання з боку позичальників - ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» та ТОВ «Будівельне підприємство № 7», оскільки матеріали справи не містять доказів (виписок з рахунків основних боржників про погашення кредитної лінії), окрім посилань банку. Тобто встановлення самого факту невиконання основного зобов'язання судом першої інстанції встановлено не було.

Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

В даному випадку, направивши вимогу до ТОВ «Бастен» та ПП «Вір», банк не мав права до закінчення тридцятиденного терміну звертатися до суду саме з вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно.

У випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася або вимог пред'явлена з недодержанням тридцятиденного терміну, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні повинно бути відмовлено, Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 34/67 від 11.05.2011 (колегія суддів у складі: Дунаєвська Н.Г. – головуючий, Владимиренко С.В., Мележик Н.І.), № 57/45-10 від 23.02.2011 (колегія суддів у складі: Мирошниченко С.В. – головуючий, Барицька Т.Л., Губенко Н.М.), № 15/274/09 від 16.06.2010 (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. – головуючий, Барицька Т.Л. Мирошниченко С.В.), № 42/664 від 24.02.2011 (колегія суддів у складі: Мирошниченко С.В. – головуючий, Барицька Т.Л., Губенко Н.М.), № 19/227 від 23.06.2010 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. – головуючий, Малетич М.М., Мамонтова О.М.), № 02/3083 від 06.07.2010 (колегія суддів у складі: Плюшко І.А. – головуючий, Мирошниченко С.В., Самусенко С.С.), № 11/2268 від 03.06.2010 (колегія суддів у складі: Першиков Є.В. – головуючий, Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Оскільки суду не було надано належних та переконливих доказів на підтвердження виконання позивачем вимог передбачених Законом України «Про іпотеку» та доказів невиконання основного зобов’язання з боку позичальників, колегія суддів дійшла висновку про передчасність позовних вимог.

Наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 12750,00 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2011 у справі № 50/54 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8а, код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» (03037, м. Київ, вул. М.Кривоноса, 19-А, код ЄДРПОУ 34297358) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн., 00 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 50/54 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя                                                                      Буравльов С.І.

Судді                                                                                          Андрієнко В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.