Рішення № 16197246, 01.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2011 р.Справа № 5/17/5022-382/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя,1, м. Львів, 79000

до відповідача Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства, вул. Монастирського,8, м. Тернопіль, 46000

За участю представники від:

Прокурора: Житовецька О.В. ст.помічник прокурора (посвідчення);

Позивача: не зявився;

Відповідача: не зявився.

Суть справи:

Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця" звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства 32874грн.00коп. з них 24897грн.60коп. збору за зберігання вантажу та 7976грн.40коп. плати за користування вагонами залізниці.

В обґрунтування позовних вимог та згідно пояснень прокурора і повноважного представника в судових засіданнях, позивач посилається на те, що в листопаді-грудні 2010 року на Станції Тернопіль Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця" відповідачем на місцях загального користування були затримані понад терміни безоплатного перебування вагони, що прибули на його адресу, в звязку з чим за час затримки позивачем нараховано збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами, проте враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не провів оплату, просить стягнути нарахований збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні 27 травня 2011 року згідно пояснень повноважних представників, відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що затримка вантажу виникла з вини позивача, а не відповідача, так як вагони, які прибували на адресу відповідача, із-за своєї специфічної технічної конструкції неможливо було відкрити без допомоги залізниці (позивача), проте в звязку із тим, що останнім було відмовлено в наданні допомоги по відкриттю вагонів, тому відповідач був змушений відкривати їх власними силами та засобами, що потягло за собою затримку вивантаження вантажу і вагонів.

В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України, під розписку повноважних представників сторін та прокурора, оголошувалась перерва з 27.05.2011р. до 01.06.2011р. до 09год.30хв.

Після перерви в судове засідання представники сторін не зявились, причин незявлення не повідомили.

В судовому засіданні, прокурор, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, судом встановлено наступне:

Стаття 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Також, відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, а також з господарського договору та інших угод.

Статтею 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України (ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до положень ст.ст. 216, 307 Господарського кодексу України умови перевезення, відповідальності суб'єктів господарювання по перевезеннях визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України (ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт").

Обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457), на підставі якого затверджуються Правила перевезення вантажів.

Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року №317, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 квітня 2009 р. за №340/16356).

Згідно п.п.4,5 Правил зберігання вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №866/5087) термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється зокрема: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при затримці - з моменту затримки (п.8 Правил зберігання вантажів).

Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п.9 Правил зберігання вантажів).

Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня (ст.42 Статуту). Порядок і способи повідомлення встановлюється начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу радіо, телефонного, телеграфного та поштового зв'язку. Для запису повідомлень на станції ведеться книга повідомлень про час подання вагонів під вивантаження (Правила видачі вантажів (ст. 35,42 46,47,48,53 Статуту) та Правила користування вагонами і контейнерами).

Як слідує із матеріалів справи 21, 22, 25 та 27 листопада 2010 року на адресу Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства (відповідача по даній справі) на Станцію Тернопіль надходили вагони з вантажем (відсів гран-кам., щебінь).

Відповідно до вищезазначених вимог ст..42 Статуту про прибуття вказаних вагонів з вантажем в установленому порядку було повідомлено відповідача, що підтверджується витягами з Книги прибуття вантажів та з Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ст.. Тернопіль(копії в матеріалах справи). Прийняття вагонів під вивантаження здійснювалось уповноваженим представником відповідача ОСОБА_1 на підставі виданого їй доручення №4 від 05.03.2010р.,зазначене також підтверджується Памятками про користування вагонами на надання вагонів під вивантаження, які підписанні уповноваженими представниками сторін (копії в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем

Позивач стверджує, що у звязку із відсутністю у відповідача підїзної колії, розвантаження вагонів останнім проводилось на місцях загального користування естакаді Станції Тернопіль, а із-за зайнятості фронтів вивантаження з вини вантажоодержувача, значна кількість вагонів була затримана на коліях станції в очікуванні подачі під вивантаження, що підтверджується складеними в установленому порядку актами загальної форми, копії яких знаходяться в матеріалах справи. При цьому слід зазначити, що уповноважений представник відповідача ОСОБА_1 відмовився від підпису даних актів загальної форми, не вказавши при цьому причин відмови від підпису, про що залізницею зроблена відмітка в цих актах.

За перебування вантажу в місцях загального користування понад терміни безоплатного зберігання, позивачем нараховано відповідачу 25113грн.60коп. збору за зберігання вантажів за час затримки вивантаження з вини вантажоодержувача (із розрахунку виключено час, протягом якого затримка тривала з вини залізниці (неподача вагонів для вивантаження після отримання повідомлення вантажоодержувача(відповідача) про закінчення вивантаження чергової партії вагонів), а в зв"язку із сплатою відповідачем 216грн. даного збору, що слідує із розрахунку позивача та накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, повязаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №29122991 від 29.12.2010р. загальна сума збору за зберігання вантажу становить 24897грн.60коп. (в т.ч. ПДВ).

Окрім того, відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата, при цьому зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року №317 встановлені Ставки плати за користування вантажними вагонами залізниць.

В звязку із тим, що, як встановлено судом вище, відповідачем були затримані вагони, які прибували на його адресу, на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, що підтверджується складеними станцією залізниці актами загальної форми та Памятками про користування вагонами на подавання вагонів під вивантаження, які підписанні уповноваженими представниками сторін (копії в матеріалах справи), позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами залізниці, що згідно розрахунку позивача та відомості №29120136 плати за користування вагонами становить 7976грн.40коп. (в т.ч. ПДВ).

Оскільки строк внесення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами залізниці не визначений, то згідно із ст.530 ЦК України кредитор має право вимагати внесення у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує, що відповідач, незважаючи на направлені йому вимоги (лист-вимога №19/ДН70 від 12.01.2011 року, лист-претензія №5/01-ДН70 від 31.01.2011р.) про сплату нарахованих платежів: збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами залізниці, нарахованих йому платежів не сплатив, і станом на день заявлення позову за відповідачем рахується борг в сумі 24897грн.60коп. по збору за зберігання вантажу та 7976грн.40коп. по платі за користування вагонами залізниці.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, зокрема доказів виконання ним передбаченого ст. 46 Статуту залізниць України зобовязання щодо прийняття та вивезення зі станції у встановлені терміни, вантажу, що надійшов на його адресу, та, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, відсутності його вини у вчиненні даного господарського правопорушення, а також доказів про повну оплату збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами залізниці суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 24897грн.60коп. збору за зберігання вантажу та 7976грн.40коп. плати за користування вагонами залізниці.

Твердження відповідача про те, що затримка вивантаження вагонів виникла з вини позивача, а не відповідача, так як вагони, які прибували на адресу відповідача, із-за своєї специфічної технічної конструкції неможливо було відкрити без допомоги залізниці (позивача), і у звязку із тим, що останнім було відмовлено в наданні допомоги по відкриттю даних вагонів, тому відповідач був змушений відкривати їх власними силами та засобами, що потягло за собою затримку вивантаження вантажу та вагонів, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки всупереч ст.ст.4-3,33,34 ГПК України відповідач не довів, що він звертався до залізниці з вимогою усунути, порушення, а замість того, щоб в акті загальної форми зазначити допущені, як він вважає, залізницею порушення, його представник відмовився від підпису, не зазначивши при цьому причин відмови від підпису. Окрім того, із приписів ст.22 Статуту слідує, що залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Проте, відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів того, що відповідачем укладались із залізницею окремі договори на здійснення залізницею додаткових операцій повязаних з розвантаженням вантажів та доказів того, що залізниця затримала на коліях станції подачу вагонів під вивантаження без належних на те підстав (не зайнятість фронту вивантаження).

Тобто, відповідач належними та допустимими доказами не довів, що затримка вагонів залізниці та зберігання у вагонах вантажів понад терміни безоплатного зберігання стались не з його вини. А тому, суд приймає до уваги докази залізниці і вважає, що затримка подачі вагонів під розвантаження сталася внаслідок зайнятості фронтів вивантаження вагонів (з незалежних від залізниці причин).

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 ГК України та ст.ст.33,34 ГПК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи і по суті не спростований відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства, вул.Монастирського,8, м. Тернопіль (код 14047614):

-на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця", вул.Гоголя,1, м. Львів (код 01059900) - 24897грн.60коп. збору за зберігання вантажу та 7976грн.40коп. плати за користування вагонами залізниці;

- в доход Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк ГУДКУ у Тернопільській області, отримувач УДК у м. Тернополі, код банку 838012, код 23588119) - 328грн.74коп. державного мита;

- 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі .

3.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

СуддяГ.З. Андрушків

Повне рішення складено "07".06.2011р.