Рішення № 16196849, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-1/1668-2011 за позовом Колективного підприємства «Продтовари», (67701, Україна, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Кишинівська, 150),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс», (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/10, кв.83),

про стягнення 95083,52 грн.

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 01.04.2011р. № 295,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Колективне підприємство «Продтовари» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» про стягнення суми боргу в розмірі 84818,99 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5556,05 грн. та 3% річних в розмірі 1345,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 21/07 від 21.06.2010р., в частині оплати отриманого товару.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010р. між Колективним підприємством «Продтовари» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 21/07 (далі договір, аркуш справи 8-9).

У розділі 1 договору встановлено, що продавець приймає на себе зобовязання поставляти покупцю продукцію в асортименті та у кількості згідно накладних, а покупець в свою чергу зобовязується приймати та оплачувати її вартість.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» товар на загальну суму 89562,00 грн., що підтверджується накладними № П-00000768 від 28.08.2010р. та № П-00000906 від 20.09.2010р. (аркуш справи 10,12).

Відповідно пункту 5.1 договору, розрахунки за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 днів з моменту поставки товару або шляхом попередньої оплати суми вартості поставки партії товару, що має здійснитися.

Втім, як зазначає позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» здійснило часткову сплату за поставлений йому товар.

Отже, на час звернення позивача до суду, заборгованість товариства становить 84818,99 грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу суду не надано.

За таких обставин, вимоги Колективного підприємства «Продтовари» про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 84818,99 грн. підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до відшкодування сума витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5556,05 грн. та 3% річних в розмірі 1345,48 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 950,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 07.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс», (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/10, кв.83; банківські реквізити: рахунок 26008237838400 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36540314) на користь Колективного підприємства «Продтовари», (67701, Україна, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Кишинівська, 150; банківські реквізити: рахунок 26004301542035у філії ПАТ ПІБ, м. Одеса, МФО 328135, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00379123) суму боргу в розмірі 84818,99 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5556,05 грн., річні в розмірі 1345,48 грн., держане мито в розмірі 950,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.