Рішення № 16196839, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-2/2189-2011 за позовом Приватного підприємства "Бастіон" (95014, м. Сімферополь, вул. Планеристів, 46)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (95043, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5)

про стягнення 18 561,33 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідача: ОСОБА_2 головний бухгалтер, довіреність у справі.

Обставини справи: Приватне підприємство "Бастіон" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції у сумі 17192,00грн., 3% річних у сумі 1369грн33коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №4 від 14.5.2005р про охорону обєктів, відповідно до умов якого позивач прийняв під охорону обєкти. Позивач повністю виконав послуги по охороні обєкту. Проте, відповідач не виконав умови договору щодо належної оплати наданих позивачем послуг. Вищенаведене і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду уточнення ціни позову, в якому зазначає, що загальна сума заборгованості складає 18054грн18коп., з яких 3% у сумі 862грн18коп., сума боргу з врахуванням індексу інфляції у сумі 17192,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду заяву, якою визнає суму боргу у розмірі 14000,00грн. В іншій частині позову 4561грн33коп. просить відмовити.

Представник позивача в свою чергу просить суд стягнути з відповідача 14000,00грн., в іншій частині позову позивач відмовляється від позову, що відображено в протоколі судового засідання.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст..901, 903 ЦК України).

Між Приватним підприємством "Бастіон" та ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" був укладений договір №4 від 14.5.2005р про охорону обєктів підрозділом служби охорони ПП "Бастіон", відповідно до п.1 власник передає, а охорона приймає під охорону обєкти.

Пунктом 10 договору передбачено, що оплата за послуги здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі предявлених рахунків на оплату наданих послуг.

ПП "Бастіон" повністю виконало послуги по охороні обєкту ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", що підтверджується актами прийому-передачі виконаних послуг№12, 16, №20.

Претензією вих№14 від 11.5.2011 року ПП "Бастіон" повідомив відповідача про необхідність оплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції у розмірі 17192,00грн., 3% річних у сумі 1369грн33коп.

Тоді як, ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" у порушення умов договору, а також вимог діючого законодавства, зобовязання по оплаті отриманих охоронних у березні 2009 року травні 2009 року послуг належним чином не виконав, надані йому позивачем послуги не оплатив, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 14000,00грн., яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.5.2011р, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 14000,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, сума боргу у розмірі 14000,00грн. визнається відповідачем, що відображено в заяві, наданої ним у судовому засіданні.

А відтак, позовні вимоги стосовно стягнення 14000,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем з врахуванням уточнення ціни позову заявлені вимоги про стягнення 862грн18коп. річних та 3192,00грн. інфляційних.

У судовому засіданні у частині стягнення 862грн18коп. річних та 3192,00грн. інфляційних за березень травень 2009 рік позивач відмовився від позовних вимог у цій частині, що відображено у протоколі судового засідання. Відмова позивача прийнята судом, у звязку із чим, у частині стягнення 862грн18коп. річних та 3192,00грн. інфляційних за березень травень 2009 рік провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення складено та підписано 14.6.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75, п.4. ст. 80,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти уточнення ціни позову.

2.Прийняти заявлене у судовому засіданні позивачем клопотання про відмову від вимоги про стягнення 862грн18коп. річних та 3192,00грн. інфляційних.

3.Позов задовольнити частково.

4.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (95043, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5, ЄДРПОУ 24308323) на користь Приватного підприємства "Бастіон" (95014, м. Сімферополь, вул. Планеристів, 46, ЄДРПОУ 31885712, р/р26009145823 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) 14000,00 грн. боргу, 140,00грн державного мита, 183,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.У частині стягнення 862грн18коп. річних та 3192,00грн. інфляційних припинити провадження по справі у звязку з відмовою позивача.

6.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.