Рішення № 16196833, 14.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2011Справа №5002-18/1574-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ (03680, м. Київ, б. Лепсе, 4)

до відповідача - Приватного підприємства "Торговельно заготовча база", АР Крим, м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 94 )

Про стягнення 80 754,52 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. від 01.01.2011 № 2.

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Торговельно заготовча база" (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суми 80754,52 грн., яка включає в себе суму: заборгованості -40263,51 грн., збитки від інфляції -1676,04 грн., суму пені -1727,81 грн., 3% річних -361,29 грн., суму неустойки -18676,37 грн., витрати по відновлювальному ремонту ТЗ -18049,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 202, 509, 526, ч.1 ст. 530, 806, 610, 625, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 25 червня між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 874. Позивачем надано послуги згідно з умовами договору в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме позивачем на підставі замовлення на транспортній засіб № 874/001 від 25.06.2008 року було надано транспортний засіб: Skoda Octavia Tour 1,8 T, реєстраційний номер АА2147ВХ.

Позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі транспортного засобу №874/001 від 04.07.2008 року.

Сторонами договору лізингу було підписано план лізингу №874/001 від 25.06.2008 року, що є невідємною частиною договору, де встановлено строки сплати та розмір лізингових платежів. В порушення відповідачем зобовязань за договором лізингу він не здійснював сплату лізингових платежів належним чином.

Відповідачу були надіслані листи-повідомлення з вимогою сплатити заборгованість та пеню.

У звязку з виникненням заборгованості та порушенням умов договору позивач був змушений 26.08.2010 року звернутися до господарського суду АР Крим. 5 жовтня 2010 року суд прийняв рішення по справі №2-33/4351-2010, яким задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суму боргу штрафних санкцій.

Проте відповідачем сума заборгованості, пені та штрафних санкцій сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

14.06.2011 у судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 10.06.2011 за вих. № 1058, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 61930,35 грн., з яких: сума заборгованості 22214,01 грн., збитки від інфляції 1148,38 грн., пеня 1520,86 грн., 3% річних 321,23 грн., сума неустойки 18676,37 грн., витрати по відновлювальному ремонту ТЗ 18049,50 грн.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

Представник відповідача у судове засідання тричі не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання тричі не зявився, письмовий відзив на позов суду не представив, свою правову позицію суду не довів, суд вважає можливим розглянути дану справу у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (лізингодавець) та Приватним підприємством “Торговельно заготовча база” (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 874.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на нього.

25 червня 2008 року, відповідачем подано замовлення на транспортній засіб, відповідно до якого лізингоодержувач та лізингодавець домовилися, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцеві придбати у постачальника та передати в строк, який передбачений договором фінансового лізингу транспортний засіб Skoda Octavia Tour 1.8Т дв. 1798 см.куб.\сс (а.с. 32).

Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу (пункт 3 договору).

Лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб та надає його в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем (пункт 4.1 договору).

Умови оплати визначені в розділі 5 договору фінансового лізингу.

Так, пунктом 5.1 договору визначено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Невідємною частиною договору фінансового лізингу є план лізингу, в якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, річний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше (вступна частина договору).

На виконання умов договору, 25 червня 2008 року сторонами підписаний план лізингу № 874/001, який визначає порядок, розмір та строки сплати лізингових платежів.

04 липня 2008 року сторонами підписаний та затверджений акт прийому-передачі транспортного засобу, який був предметом лізингу. Тобто факт отримання предмету лізингу відповідачем, приватним підприємством “Торговельно заготовча база”, підтверджується підписом його директора в акті прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.2 договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з використанням цього договору.

Перший лізинговий платіж, в силу вимог пункту 5.3 договору, лізингоодержувач повинен оплатити в строк, встановлений в плані лізингу.

Пунктом 5.5 договору сторони домовилися, що лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

- сума, яка відшкодовується при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній в плані лізингу;

- комісія лізингодавцяза наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за відповідною формулою (пункт 5.8 договору).

Комісія лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на моменту сплати такої комісії, розраховується від вартості обєкту лізингу (пункт 5.9 договору).

В пункті 5.10 договору сторони погодили наступну черговість виконання лізингоодержувача своїх грошових зобовязань за даним договором:

1.Прострочені лізингові платежі (якщо буде мати місце прострочення).

2.Прострочені інші платежі, що підлягають оплаті за цим договором (якщо буде мати місце прострочення).

3.Суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобовязань за цим договором (якщо буде мати місце порушення).

4.Строкова сума лізингових платежів.

5.Строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за цим договором.

У випадку перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобовязань за цим договором та\або з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець вправі самостійно перерозподілити кошти лізингоодержувача, що надійшли у відповідності з черговістю викладеною у цьому пункті.

На виконання пункту 5.1 договору та визначеного планом лізингу графіку погашення лізингових платежів позивачем (лізингодавцем) виставлялися відповідачу (лізингоодержувачу) рахунки-фактури із зазначенням суми, що підлягає до сплати, а також з датою оплати відповідного лізингового платежу.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 05.10.2010 у справі № 2-33/4351-2010, яке набрало законної сили, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, стягнуто з приватного підприємства “Торговельно заготовча база” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” 33222.61 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 874 від 25.06.2008 за період з 20.11.2009 по 20.07.2010; 208.21 грн. 3% річних за період з 20.11.2009 по 20.07.2010, 940.84 грн. пені за період з 20.11.2009 по 20.05.2010.

Проте продовжуючи порушувати умови договору, відповідач не сплачував поточні платежі за договором фінансового лізингу № 874 від 25.06.2008.

Пунктом 8.4 договору від 25.06.2008 передбачено, що лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Відповідачем були порушені умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів на строк понад 30 днів, у звязку з чим, позивач листом від 29.12.2010 за вих. № 3391/1 повідомив відповідача про припинення дії договору фінансового лізингу № 874 від 25.06.2008 з 18.01.2011.

Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 20.08.2010 по 17.01.2011 у сумі 22214,01 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2011 за вих. № 1058).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.5 договору фінансового лізингу сторони домовилися, що лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості за договором фінансового лізингу у сумі 22214,01 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 20.08.2010 по 17.01.2011 у сумі 22214,01 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевіреній наданий позивачем розрахунок інфляційної суми та 3% річних, відповідно до якого 3% річних за період з 20.08.2010 по 08.04.2011 становить 321,23 грн., а інфляційна сума за період з вересня 2010 по березень 2011 становить 1148,38 грн., який проведений вірно, з огляду на що такі вимоги є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог від 10.06.2011 за вих. № 1058 просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1520,86 грн. за період з 20.08.2010 по 08.04.2011.

Суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 16.1 договору фінансового лізингу встановлено, що при порушенні лізингоодержувачем положень договору, лізингоодержувач сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня від початкової вартості транспортного засобу, яка вказана в плані лізингу за кожен день існування порушення.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, пеня нараховувалася ним на суму заборгованості за період з 20.08.2010 по 08.04.2011, та її загальний розмір становить 1520,86 грн.

Проте оскільки вище встановлено судом та не заперечується позивачем, що договір фінансового лізингу № 874 від 25.06.2008 припинив свою дію з 18.01.2011, то відсутні правові підстави нарахування пені за період з 19.01.2011 по 08.04.2011.

Приймаючи до уваги вищевикладене, пеня підлягає нарахуванню за період з 20.08.2010 по 18.01.2011 і становить 903,04 грн. У частині стягнення пені у сумі 617,82 грн. суд у позові відмовляє у звязку із безпідставністю нарахування такої суми.

Згідно п. 5.6 договору лізингу, у разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

18 січня 2011 року на підставі Акту вилучення у боржника предмету, транспортний засіб: Skoda Octavia Tour 1,8 T, реєстраційний номер АА2147ВХ було вилучено у відповідача в примусовому порядку.

Згідно з ч. ї ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно 13.2. договору ФЛ №874 у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодеожувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього Договору в сумі:

-5 (п'яти) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом перших двох років дії цього плану лізингу;

-4 (чотирьох) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом третього року дії цього плану лізингу;

-З (трьох) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку, що перевищує три роки, дії цього плану лізингу.

Середньомісячний лізинговий платіж розраховується за наступною формулою:

СМЛП = СЛП/КМ, де:

СМЛП - середньомісячний лізинговий платіж;

СЛП - загальна сума лізингових платежів, які передбачені планом лізингу (крім першого лізингового платежу);

КМ - загальна кількість місяців, передбачених Планом лізингу.

В зв'язку з наведеним, неустойка за дострокове припинення дії плану лізингу №874/001 становить 18676,37 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналіз зазначених законодавчих положень дозволяє прийти до висновку, що відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням, а причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Стаття 225 ГК України передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (стаття 229 ГКУ).

Згідно п. 12.7 договору ФЛ №874 - ТЗ повертається в чистому і вимитому вигляді, і в такому стані і з таким обладнанням як під час надання, беручи до уваги нормальний знос, який може бути визначений, на вимогу лізингоодержувача, в додатку до даного договору. Відповідно до п. 12.8. договору ФЛ №874 - якщо ТЗ повертається лізингодавцеві в такому стані, який не відповідає вимогам, передбаченим в пункті 12.7. договору (пошкодженим), то лізингодавець має право виконати ремонт з метою відновлення стану ТЗ і має право на одержання компенсації від лізингоодержувача для покриття витрат на ремонт.

Згідно проведеної експертизи, транспортний засіб, що був вилучений у Відповідача мав певні пошкодження, про що свідчать рахунки на оплату станції технічного забезпечення.

Тим самим відповідач порушив умови договору лізингу, згідно яких:

п. 7.2 - лізингоодержувач зобов'язаний зберігати ТЗ в належному стані і виконувати всі умови експлуатації ТЗ згідно з вимогами виробника ТЗ, що зазначаються в інструкції по експлуатації ТЗ і ПДР.

п. 7.5 - Якщо лізингоодержувач виявляє технічну несправність (включаючи несправний спідометр), то він повинен негайно сповістити про це у письмовому вигляді лізингодавця та відповідну СТО, яка здійснює технічне обслуговування ТЗ.

п.п. 7.7, 7.7.7 -лізингоодержувач самостійно виконує, відповідає і сплачує вартість таких товарів, послуг і штрафів: Ремонтні роботи, які не підпадають під дію гарантії чи страхування. Лізингоодержувач не має претензій до лізингодавця стосовно компенсації таких витрат.

п. 7.14 - лізингоодержувач відповідальний за відшкодування вартості ремонтів, що виникли внаслідок використання низькоякісного пального або пального неналежного типу або низькоякісного масла чи масла не того типу.

П. 10.1 - лізингоодержувач зобов'язується сумлінно дотримуватися під свою відповідальність норм та правил експлуатації, технічного обслуговування та ремонту ТЗ, встановлених чинним законодавством та правилами експлуатації ТЗ, що містяться у сервісній книжці ТЗ.

Таким чином, допустивши заборгованість, відповідач змусив позивача здійснити дії по поверненню транспортного засобу.

Отримавши транспортний засіб з пошкодженнями, що суперечить вимогам договору лізингу, позивач поніс збитки по відновленню ТЗ.

Ст. 225 ГК України передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Згідно ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України - збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з наведеного, позивач направив відповідачу рахунок №00015671 від 02.03.2011 року (а.с. 54) для відшкодування робіт по відновленню технічного стану транспортного засобу, додавши документи СТО, акт №0000001225 від 14.02.2011р. (а.с. 52), а також рахунок №16/01 від 28.01.2011р. (а.с. 55), зведений додаток до акту ЕЛ-00002701 від 28.01.2011 року (а.с. 56) на загальну суму 18049,50 грн. для відшкодування збитків.

Судом встановлено, що позивач, згідно платіжного доручення №1571 від 04.03.2011 року сплатив на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ремонтні роботи згідно рахунку №16/01 від 28.01.2011 року суму 13 993,00 грн.

Проте дані рахунки відповідачем сплачені не були, доказів такої оплати суду не представлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню витрати по відновлювальному ремонту ТЗ у сумі 18049,50 грн.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.06.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.06.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти до свого розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 10.06.2011 за вих. № 1058.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного підприємства “Торговельно заготовча база” (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 94, ЄДРПОУ 34582457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”(м. Київ, бул. Лепсе, 4; п\р 26003030836400 в АКІБ “Укрсіббанк”, м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32774741) 22214,01 грн. заборгованості; 321,23 грн. 3% річних; 1148,38 грн. інфляційної суми; 903,04 грн. пені; неустойку у сумі 18676,37 грн.; витрати по відновлювальному ремонту у сумі 18049,50 грн.; 613,13 грн. державного мита та 233,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 617,82 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.