Рішення № 16196832, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-33/1354-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» (вул. Шмідта, 8, м. Мелітополь, Закарпатська обл., 72309)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. 1-й Кінної Армії, 17 Б, кв.70, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 31613,59 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Мітякін Микола Миколайович, директор, ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція».

Від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 10.01.2011 р., ТОВ «Южцентрострой».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой», та просить суд стягнути заборгованість у сумі 31613.59 грн., у тому числі 22029.76 грн. заборгованості за договором підряду, 2973.36 грн. пені та 6610.47 грн. інфляційних витрат.

Заявою від 12 травня 2011 року позивачем зменшені позовні вимоги. Так, позивач просив стягнути з відповідача 19868.76 грн. заборгованості за договором, 2258.39 грн. пені та 2960.45 грн. інфляційних витрат (т. 1, а.с. 113-115), яка ухвалою суду від 12 травня 2011 року була прийнята судом до розгляду. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16000.00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду в частині оплати виконаних робіт, та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 526, 611, 625,837 Цивільного кодексу та статті 144, 173 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (т. 2, а.с. 1-5).

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін (т. 2, а.с. 78) строк розгляду справи був продовжений на 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України (т. 2, а.с. 81-82).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до статті 1.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», воно є правонаступником колективного підприємства Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» (т. 1, а.с. 25 зворот).

14 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (замовник) та колективним підприємством Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» (підрядник) укладений договір підряду № 14/04-09 (т. 1, а.с.18-19).

Відповідно до пункту 1 договору підрядник зобовязався виконати за завданням замовника роботи з монтажу та фарбування металоконструкцій завантажувальної естакади в осях 5-9 згідно креслень 382-01-8-КМ1, а замовник зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2 договору визначений обєкт будівництва (ремонту): реконструкція обєктів нерухомого майна під виробничу базу в с. Креміно, 44, Шевченківській район, м. Запоріжжя. Основні параметри обєктів будівництва: монтаж металоконструкцій 160 тон.

Пунктом 3 договору встановлено, що склад та обсяг робіт, які доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією та кошторисом (додаток 1), які є невідємною частиною договору. Обсяги робіт, визначені кошторисом, є орієнтованими та підлягають уточненню за кресленнями КМД, наданими замовником.

Згідно з пунктом 5 договору роботи повинні бути розпочати 21 квітня 2009 року, а закінчені 15 травня 2009 року.

Договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, який є невідємною частиною договору, та складає 300045.60 грн. (пункт 9 договору).

Пунктом 12.1 договору підрядник зобовязався виконати доручену роботу та здати її замовнику у відповідності з умовами цього договору.

Пунктом 36 договору визначено, що розрахунки за договором проводяться у наступному порядку: замовник до 29 квітня 2009 року надає підряднику аванс для здійснення робіт в розмірі 30% договірної ціни монтажу 83161.00 грн.; кінцевий розрахунок за виконані роботи 70% від договірної ціни буде здійснений після виконання замовником всього обсягу робіт на обєкті протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3), складеної на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) за відсутності зауважень.

Приймання-передача закінчених робіт (обєкту будівництва) буде здійснюватись у відповідності до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених робіт (пункт 39 договору).

Одночасно, 14 квітня 2009 року сторонами підписаний кошторис № 2 на монтаж металоконструкцій завантажувальної естакади в осях 5-9, який є додатком № 1 до укладеного договору підряду (т. 1, а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами був підписаний акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, згідно з яким вартість виконаних робіт склала 234594.88 грн. (т. 1, а.с. 22), а також акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт, відповідно до якого вартість робіт за червень 2009 року склала 9434.88 грн. (т. 1, а.с. 23).

На підставі зазначених актів сторонами також була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, розмір якої склав 244 029.76 грн. (т. 1, а.с. 21).

Позивач стверджує, що відповідачем оплата здійснених ним робіт була проведена частково на суму 224 161.00 грн., що підтверджується банківськими виписками за травень, червень, вересень-грудень 2009 року (т. 1, а.с. 43-48).

У звязку з тим, що неоплаченими залишилися виконані роботи на суму 19 868.76 грн., товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Статтею 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Як вже було зазначено, пунктом 36 договору підряду сторони визначили, зокрема, що кінцевий розрахунок за виконані роботи буде здійснений на підставі підписаної сторонами довідки про вартість виконаних робіт, складеної на підставі акту приймання виконаних робіт. За відсутності зауважень замовника, оплата вказаної суми підряднику буде проведена протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт.

Пунктом 40 договору сторони встановили, що недоліки виконаних робіт, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунені підрядником протягом строків, визначених комісією, яка приймає роботи.

Більш того, умовами укладеного між сторонами договору підряду було встановлено право замовника (відповідача) у будь-який час перевіряти хід та якість робіт, не вмішуючись у діяльність підрядника (пункту 15 договору).

Отже, за змістом умов договору та положень статті 853 Цивільного кодексу України випливає, що відповідач зобовязаний прийняти виконані позивачем роботи, підписавши акт приймання виконаних робіт або, у разі виявлення недоліків, відмовитись від їх прийняття та зазначивши про такі недоліки, відповідно, відмовившись від підписання актів приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору від 14 квітня 2009 року № 14/04-09 позивачем були виконані роботи на загальну суму 244 029.76 грн., що підтверджується довідкою форми КБ-3, підписаною обома сторонами (т. 1, а.с. 21).

Матеріали справи також свідчать про те, що сторонами був узгоджений кошторис № 2 на монтаж металоконструкцій завантажувальної естакади в осях 5-9 на суму 300 045.60 грн. (т. 1, а.с. 20) та підписані акти приймання виконаних робіт за червень 2009 року (т.1, а.с. 22, 23).

При цьому, суд звертає увагу, що при підписанні та узгодженні усіх вищевказаних документів відповідачем будь-яких зауважень заявлено не було.

Умовами укладеного між сторонами у даній справі договору (пункт 36) був передбачений обовязок відповідача (замовника) сплатити вартість виконаних позивачем робіт.

Матеріалами справи також підтверджується часткове виконання відповідачем такого обовязку, так станом на час звернення позивача з даним позовом несплаченою залишилася сума 19 868.76 грн..

Однак, відповідач вважає, що у нього відсутній такий обовязок з огляду на те, що в серпні 2010 року комісією у складі працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» було виявлено наявність недоліків в роботах, виконаних позивачем, а саме в фарбуванні металевих конструкцій, та посилається на протокол огляду фарбування металоконструкцій від 03 серпня 2010 року, копії листів та на технічний висновок про огляд стану фарбування металоконструкцій (т. 2, а.с. 18-52).

Однак, суд, ретельно дослідивши надані докази не може визнати їх належними, допустимими та такими, які б свідчили про викладені представником відповідача обставини, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Доказами у справі, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відповідачем суду не було надано доказів відправлення на адресу позивача або вручення йому листа від 29 липня 2010 року (т. 2, а.с. 18) з проханням зявитися на огляд обєкту, на якому здійснювалися підрядні роботи.

Також суд критично розцінює і наданий відповідачем протокол огляду (т. 2, а.с. 19), оскільки з його змісту неможливо встановити, який саме обєкт був предметом огляду, не зазначена його адреса або інші ідентифікуючі ознаки, відсутні підписи представника позивача.

Так, предметом договору № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року, згідно з його пунктом 1, є - монтаж та фарбування металоконструкцій вантажної естакади в осях 5-9 (креслення 382-01-8 КМ1), розташованих за адресою: с. Креміно, 44, Шевченківського району міста Запоріжжя.

Однак, в переліку недоліків, виявлених на обєкті, що оглядався 03 серпня 2010 року, значаться осі 1-4, а отже протокол огляду був складений за результатом дослідження інших металоконструкцій.

Щодо посилань представника відповідача на Технічний висновок щодо обстеження стану фарбування металоконструкцій (т. 2, а.с. 20-53) суд також не може прийняти його як належний доказ у справі з аналогічних підстав, предметом огляду при складенні даного висновку також були інші осі металоконструкцій (1-4), ніж були предметом договору підряду № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року (5-9).

Крім того, суд зауважує, що даний Технічний висновок фактично є експертним висновком, однак, згідно з вимогами чинного законодавства, такий висновок набуває доказової сили в межах розгляду судової справи лише після оголошення (вручення) експерту ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність в порядку статті 41 Господарського процесуального кодексу України (Довідник з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 року № 11/40/5).

Представником відповідача в процесі розгляду даної справи заявлялося клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення недоліків, допущених позивачем при виконанні підрядних робіт, однак, дане клопотання було відхилене судом.

При цьому, судом було прийнято до уваги, що в своїх запереченнях на позов відповідач повідомляє про те, що ним самостійно було усунуто виявлені недоліки фарбування металоконструкцій шляхом перефарбування. Дані обставини також підтверджуються матеріалами справи (т. 2, а.с. 6-10, 16, 17).

Таким чином, суд вважає недоведеними посилання відповідача на наявність недоліків у роботах, проведених позивачем згідно з умовами договору підряду № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року, у звязку з чим визнає необґрунтованими вимоги відповідача про звільнення його від сплати решти заборгованості за цим договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем надано не було, суд вважає позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» суми заборгованості за виконані роботи в розмірі 19 868.76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 258.39 грн. пені та 2 960.45 грн. інфляційних витрат, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 46 договору № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року замовник несе відповідальність за порушення грошових обовязків у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь період прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Так, судом неодноразово був витребуваний у позивача детальний обґрунтований розрахунок пені та інфляційних витрат, який наданий суду так і не був.

З аналізу розрахунку, долученого представником позивача до заяви про уточнення позовних вимог, судом було встановлено, що позивач вважає часом, коли відповідач порушив 10-денний строк здійснення оплати вартості виконаних робіт, передбачений пунктом 36 договору, - 14 липня 2009 року.

Згідно з пунктом 36 договору підряду, остаточні розрахунки за договором проводяться протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3), складеної на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) за відсутності зауважень.

Так, як вбачається зі змісту довідки про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3) (т.1, а.с. 21) та акту приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) (т.1, а.с. 22) в графах, де повинна бути проставлена дата їх складення, будь-які відмітки відсутні, документи лише містять посилання на те, що роботи були виконані в червні 2009 року.

На запит суду, представником позивача були надані пояснення, з яких вбачається, що оскільки у вказаних документах відсутні відповідні дати, слід вважати датою їх складення 30 червня 2009 року, однак, суд вважає такі доводи неспроможними.

Також, на запит суду, доказів звернення до відповідача з вимогами погасити заборгованість позивачем надано не було.

Враховуючи те, що встановити фактичну дату виконання підрядником робіт за договором № 14/04-09 від 14 квітня 2009 року не вбачається можливим, та, як слід, також неможливо встановити час, коли відповідачем було порушено грошове зобовязання щодо їх оплати, у позовних вимогах в частині стягнення 2 258.39 грн. пені та 2 960.45 грн. інфляційних витрат слід відмовити.

Також, суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення 16 000.00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Витраті, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (стаття 48 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог в цій частини був наданий договір № 2 від 01 березня 2011 року про надання послуг адвоката (т. 1, а.с. 10-11), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (т. 1, а.с. 122) та видатковий касовий ордер, який свідчить про виплату адвокату винагороди (т. 1, а.с. 13).

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

У пункті 11 Роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, враховуючи, що суд в процесі розгляду даної справи дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення заборгованості в розмірі 19868.76 грн., а вартість адвокатських послуг позивачем визначена в розмірі 16000.00 грн., яка, на думку суду, є явно завищеною, суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати, сплачені позивачем за отримання послуг адвоката, в розмірі 1900.00 грн..

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 14 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. 1-й Кінної Армії, 17 Б, кв.70, м. Сімферополь, 95000, р\р 26008139436001 «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 31213893) на користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція» (вул. Шмідта, 8, м. Мелітополь, Закарпатська обл., 72309, р\р 26005032370137 в АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 01413520) 19 868.76 грн. заборгованості; 1900.00 грн. витрат на правову допомогу, 198.68 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині вимог про стягнення 2 258.39 грн. пені, 2 960.45 грн. інфляційних витрат та 14 100.00 грн. витрат на правову допомогу в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.