Ухвала суду № 16184924, 31.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 4524/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіКушнерика М.П.

суддівСтарунського Д.М., Гуляка В.В.

при секретарі Луцак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2011р. по справі за позовом Державного підприємства "Нововолинський ремонтно -механічний завод"доНововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

19.11.2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0007751701/1 від 08.11.2010р. про нарахування пені в сумі 29486,97 грн. на податковий борг по податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2011р. в задоволенні позову відмовлено.

Державне підприємство "Нововолинський ремонтно-механічний завод"оскаржило дану постанову, подавши апеляційну скаргу, яку змінило під час апеляційного розгляду та вважає, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог посилається на те, що в результаті проведеної позапланової документальної перевірки відповідачем за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. в частині правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб були виявлені порушення, в результаті чого на підставі акту перевірки від 21.09.2010 року №1130/74 було винесено податкове повідомлення-рішення на суму нарахованої пені у розмірі 29 486 грн. 97 коп. на суму виявленого податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період.

Підставою для нарахування пені в акті перевірки вказаний п.16.1 ст.16 Закону України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до цієї норми пеня нараховується на суму податкового боргу після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання. Водночас, в акті перевірки (арк. 23-24) податковим органом вказано, що ним виявлено факт невчасного перерахувння податку з доходів фізичних осіб до бюджету при виплаті підприємством оподатковуваного доходу.

Судом під час розгляду справи не був встановлений факт, а саме дата виникнення податкового боргу, а також не визначений період несплати податкового боргу від дати його виникнення (дати початку нарахування пені відповідно до пп.16.1.2 зазначеного закону до дати його погашення (дати закінчення нарахування пені відповідно до п.16.3 Закону), що є розрахунковим періодом для нарахування пені у розмірі, встановленому пп. 16.4.1 цього Закону.

Під час розгляду справи в суді податковим органом - наданий розрахунок пені по податку на доходи фізичних осіб до акту перевірки ДП "Новолинський РМЗ" за 2009 рік 1 півріччя 2010 року, ДП "Новолинський РМЗ" - надані Довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів (обов»язкових платежів) до державного та місцевого бюджетів від 06.08.2010 року №6723/19-003 та від 28.10.2010 року №8720/19-003.

Вважає, що судом не були враховані дані документи, які свідчать про відсутність будь-якого податкового боргу на момент перевірки та на момент складення Акту перевірки, у т.ч. й по податку з доходів фізичних осіб перед місцевим бюджетом. Цим самим судом неправильно оцінені подані під час розгляду справи судом докази.

Відповідно до пп.16.1.1 Закону України від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Під терміном "пеня" цей Закон розуміє плату у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.5.4.1 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. П.п.5.3.1 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Також вважає, що суд не врахував, що позивач сплачував податкові зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб не у відповідності до вимог загального вказаного вище Закону, а згідно з положеннями спеціального закону Закону України від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб", у відповідності до вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 якого податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Податковий розрахунок за формою 1-ДФ, встановленою Наказом ДПА України від 20.09.2003 р. №451, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Таким чином, за приписами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" передбачена форма подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N1ДФ) не є податковою декларацією. А відтак, сума податку з доходів фізичних осіб, зазначених у цьому розрахунку не може вважатися самостійно узгодженою сумою податкового зобов»язання у відповідності до вимог п.5.1 Закону України від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", несвоєчасна сплата якої у строки, зазначені цим Законом може призвести до виникнення податкового боргу.

Вважають, судом не доведена обставина, що має значення для справи, а саме факту наявності податкового боргу на момент проведення перевірки, що стало підставою для внесення податковим органом неправдивих відомостей до акту перевірки та, відповідно, нарахування пені на суму податкового боргу, який суд вважав доведеною та з»ясованою, та прирівняв до податкового боргу суми несвоєчасно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період.

Вважає висновок суду, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" чітко визначає, що суми податку з доходів фізичних осіб, які підлягають сплаті до бюджету, є податковим зобов»язанням платника такого податку та визнають податковим боргом в разі його несплати таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки сам податковий орган видав Довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів (обов»язкових платежів) до державного та місцевого бюджетів від 06.08.2010 року №6723/19-003 та від 28.10.2010 року №8720/19-003.

Наданий податковим органом суду розрахунок пені по податку на доходи фізичних осіб до акту перевірки ДП "Новолинський РМЗ" за 2009 рік 1 півріччя 2010 року свідчить про нарахування пені за несвоєчасну сплати саме податку з доходів фізичних осіб.

Водночас Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб" не пов»язує дату несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб з датою виникнення податкового боргу в розумінні Закону України від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки передбачає два способи узгодження податкового зобов»язання: самостійне узгодження податкового зобов»язання шляхом подання податкової декларації; узгодження податкового зобов»язання контролюючим органом шляхом проведення перевірки та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Самостійне узгодження податкового зобов»язання шляхом подання податкової декларації по даному спору не може мати місце, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб" не визначає податковий розрахунок за формою 1-ДФ як податкову декларацію. Відтак, платник податку на доходи фізичних осіб податковий агент сплачує суму під час виплати доходу, а не за вказаними у ній даними. Тому, несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб до подання квартального розрахунку не може ототожнюватись з узгодженим ПЗ, несплата якого тягне за собою виникнення податкового боргу.

Узгодження несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб це узгодження податкового зобов»язання контролюючим органом шляхом проведення перевірки та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Такий висновок цілком узгоджується з приписами зазначених вище Законів, а також підтверджується практикою ВАСУ, а саме Постановою від 11.02.2009 р у справі N К-30496/06: "...Оскільки Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N1ДФ), який не є податковою декларацією, податковий боргу таких платників податків виникає лише у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати відповідної суми податкового зобов'язання, нарахованого органом ДПС за актом документальної перевірки та узгодженого відповідно до чинного законодавства. ..."

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позов задоволити, представника відповідача, який просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ДП «Нововолинський РМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт від 21.09.2010 року №1130/74/2301/00179000 та встановлено, що підприємством при виплаті оподатковуваного доходу не вчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб, а саме порушено п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов"язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, а саме: пеня за несвоєчасну сплату даного податку в сумі 29486.97 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і таке стверджується матеріалами справи, що позивачем несвоєчасно перераховувались до бюджету утримані суми податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік 1 півріччя 2010 року та правомірність нарахування податковим органом пені на суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб, який виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою підприємством податкового зобов'язання з цього податку, оскільки ДП «Нововолинський РМЗ» є податковим агентом та відповідно до норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зобов'язане під час виплати оподатковуваного доходу сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у визначений законом строк.

Відповідно до ст.19, 20 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що суми податку з доходів фізичних осіб, які підлягають сплаті до бюджету, є податковим зобов'язанням платника такого податку та визнаються податковим боргом в разі його несплати.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне: страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері: зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників: податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Нововолинський ремонтно-механічний завод" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 року по справі№2а-3168/0370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: Д.М.Старунський

В.В.Гуляк

Повний текст виготовлено 07.06.2011р.