Ухвала суду № 16184864, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13006/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року № 000122308/0, № 000112308/0, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 року № 000122308/0, № 000112308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, якою встановлено, що позивачем в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР завищено валові витрати на суму 680 074,00 грн. та в порушення вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 147 210,00 гривень, про що складено акт від 29.12.2009 року № 18755/23-08/30056246.

За результатами перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року № 000112308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 220815 гривень, з яких 147210 гривень за основним платежем та 73605 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та № 000122308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 259251 гривень, з яких 179031 гривень за основним платежем та 80220 гривень штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду скарг позивача в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Аляска ЛД»на виконання договорів отримано маркетингові послуги від ТОВ «Метро Кеш енд Кері України»на загальну суму 667814,35 гривень. Відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів від 01.01.2009 року № 20323 ТОВ «Метро Кеш енд Кері України»зобовязується провести маркетингові дослідження з метою просування продукції та аналізу попиту на продукцію в мережі супермаркетів. Відповідно до умов договору, маркетингові послуги повинні складати не менше 1% від проданого товару. До перевірки не надано жодного документа, який би підтвердив результати дослідження. Акти виконаних робіт, наданих до перевірки не містять наведеної інформації.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Аляска ЛД» на виконання договорів отримано маркетингові послуги від наступних контрагентів: ТОВ «Гарантія Трейд», ТОВ «ВК Маркет», ДП «Маркет Плазо», ДП «Мережа Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «МІМРБ-УМІ». Відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів підприємства - покупці зобовязуються провести маркетингові дослідження з метою просування продукції та аналізу попиту на продукцію в мережі супермаркетів. До перевірки не надано жодного документа, який би підтверджував результати дослідження. Акти виконаних робіт, наданих до перевірки не містять наведеної інформації.

Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацем четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

В акті перевірки від 29.12.2009 року № 18755/23-08/30056246 відповідачем зазначено, що в первинних документах, які були надані позивачем до перевірки, не міститься інформація, яка б свідчила про те, що зазначений у договорі виконавець в процесі надання маркетингових послуг проводив певну роботу і одержав результати, які ТОВ «Аляска ЛД»може використати в господарській діяльності, що в свою чергу позбавляє можливості встановити звязок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погодується із висновком суду першої інстанції, що підстав для скасування податкового-повідомлення рішення від 19.01.2010 року № 000112308/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 220815 гривень, з яких 147210 гривень за основним платежем та 73605 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, не вбачається.

Також, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Аляска ЛД»до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачену у вартості маркетингових послуг, отриманих від контрагентів: ТОВ «Метро Кеш енд Кері України», ТОВ «Гарантія Трейд», ТОВ «ВК Маркет», ДП «Маркет Плазо», ДП «Мережа Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «МІМРБ-УМІ»на загальну суму 147 210,00 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки, ТОВ «Аляска ЛД»не надано достатніх документальних доказів (первинних документів) для встановлення звязку понесених ними витрат на маркетингові послуги із здійсненням господарської діяльності, колегія суддів відзначає вірність висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму придбаних маркетингових послуг та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень повністю доведено правомірність прийнятих повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 10 червня 2011 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест