Ухвала суду № 16184853, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1697/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_5 про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_5 про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що у Відділі державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться на виконанні виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08 вересня 2010 року, реєстровий номер 1541, про звернення стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості грошових коштів в сумі 1 300 000 гривень, на виконання якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 вересня 2010 року ВП № 21316084 та накладено арешт на майно боржника.

У зв'язку з невиконанням боржником зазначеного виконавчого документа (виконавчого напису) в строк, встановлений для добровільного виконання, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравець Вадим Валентинович описав нерухоме майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2.

Разом із тим, державний виконавець відмовився на вимогу позивача вчинити дії щодо звернення стягнення на вказане арештоване нерухоме майно боржника, зазначивши, що на майно в судовому порядку в забезпечення позовів було накладено арешти, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 03.11.2010 року.

На ім'я начальника Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві представником позивача 08 грудня 2010 року було подано скаргу на бездіяльність державного виконавця, за результатами розгляду якої останнім винесено постанову від 15 грудня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні скарги від 08.12.2010 року з підстав відсутності правових підстав для направлення пакетів документів до Начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві для проведення засідання конкурсної комісії стосовно порядку передачі спеціалізованим торговельним організаціям на реалізацію арештованого державним виконавцем майна (вищевказаних квартир).

Так, в матеріалах справи містяться копія ухвали Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року у справі № 2-2458/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінпростбанк»до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою було задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Фінпростбанк»про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_5 Також копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2010 року у справі № 2-2634/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»про забезпечення позову та накладено арешт, й, зокрема, на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_5

Зазначені ухвали набрали законної сили та на момент розгляду справи судом першої інстанції були чинними.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004, № 1952-IV. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ст. 2 Закону обтяження заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 цього Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає ознак неправомірності бездіяльності відповідача щодо невиконання дій повязаних із зверненням стягнення на нерухоме майно боржника з підстав накладення на вказане майно у судовому порядку арешту, оскільки передача спірного майна державним виконавцем на реалізацію фактично є здійсненням ним дій щодо відчуження майна, відносно якого раніше внесено дані про заборону його відчуження (обтяження).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин підстави для скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Білоуса О.В. від 15 грудня 2010 року також відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест