Ухвала суду № 16184812, 19.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/14/2011 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»до державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»(надалі за тестом «ТОВ «АК «Бєлагросервіс») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012141700/2 від 02.12.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 007 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 19.08.2010 р. по 01.10.2010 р. посадовцями ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АК «Бєлагросервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 31/2303/33003857 від 06.10.2010 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 3, 4, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок відшкодування працівникам підприємства вартості проїзду в громадському транспорті, без утримання та сплати податку до бюджету.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012141700/0 від 13.10.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 007 грн. 34 коп., в тому числі 669 грн. за основним платежем та 1 338 грн. за штрафними санкціями.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення №0012141700/1 від 10.11.2010 р. та № 0012141700/2 від 02.12.2010 р. Визначена сума податкового зобовязання залишилась незмінною.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб передбачався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом «Закон № 889-IV»), (Закон втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 р. №2755-VI).

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

За змістом пункту 4.2.9 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

З огляду на викладене слід погодитись з висновком Черкаського окружного адміністративного суду щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 травня 2011 р.