Постанова № 16180130, 20.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 р. № 2а-10493/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Саніна А.І.,

представника відповідача Кохана А.В.,

представника третьої особи Павлишина О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Компютекс Авто»ЛТД до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Компютекс Авто»ЛТД (далі ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД) звернулося до суду з вказаним вище позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002672320/0 та № 0002682320/0 від 28.12.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 року № 0002672320/0 та № 0002682320/0. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проведені відповідачем донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) тощо. Основною господарською діяльністю позивача є реалізація нафтопродуктів і щебеня, які отримуються останнім від постачальників по залізничній колії. При цьому, завданням поточного утримання залізничної колії є систематичний нагляд за комплексом споруд колії та колійних пристроїв, забезпечення справного стану колії та утримання її в межах встановлених норм та допусків, при яких гарантується безпечний та безперебійний рух поїздів зі встановленими швидкостями, забезпечення тривалих термінів служби всіх елементів колії тощо. Поточне утримання здійснюється безперервно протягом усього року на всій протяжності колії, в тому числі на ділянках, де виконується модернізація та інший вид періодичного ремонту. Позивач зазначає, що ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД проводило лише технічне обслуговування залізничної колії, а не проводило роботи з поліпшення основних фондів, а тому правомірно віднесло вказані роботи до валових витрат.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД валових витрат з операцій по розповсюдженню рекламних матеріалів, підготовці та розсилці рекламних звернень офісами України, оскільки позивачем замовлявся інший вид реклами флаєри (рекламна поліграфія), а саме замовлення на виготовлення рекламно-інформаційних листівок та розповсюдження їх у вільному доступі серед населення на вулицях м. Львова та Львівської області, підготовка та розсилка рекламних звернень офісами України. Таким чином, позивач вважає, що суми податку на додану вартість правомірно включені до складу податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД щодо технічного обслуговування залізничної колії керувалось вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та нормативно-правовими актами Укрзалізниці та Держстандарту України, які є чинними. Вважає, що позивач не проводив роботи по поліпшенню основних фондів (поточний а бо капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення), а здійснив операції з технічного обслуговування залізничної колії. Щодо завищення валових витрат зазначає, що позивачем замовлялись флаєри (рекламна поліграфія), а саме замовлення та виготовлення рекламно-інформаційних листівок та їх розповсюдження у вільному доступі серед населення, а тому вважає висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат необґрунтованим. Враховуючи викладене, також вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та заявлення в декларації по ПДВ відємного значення податку на додану вартість. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник ДПІ у Франківському районі м. Львова у судовому засіданні проти позову заперечив. Подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. При цьому, такі витрати повинні бути економічно доцільними та необхідними. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи, що витрати СП ТзОВ «Комп'ютекс Авто»ЛТД на придбання рекламних послуг ПП «Нова марка»та ТзОВ «Компанія Міко Трейдинг», послуг по технічному обслуговуванню підїзної колії, наданих ПП «Львів-металбуд»та ТзОВ «Втордеревпром»є економічно недоцільними, тому підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту відсутні. Крім цього, витрати на капітальний ремонт автомобіля ЗІЛ не підлягають включенню до складу валових, оскільки їх вартість перевищує межі, що встановлені п. 5.2.10 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Протокольною ухвалою судового засідання 10.01.2011 року суд, в порядку ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну податкову адміністрацію у Львівській області.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. При цьому, такі витрати повинні бути економічно доцільними та необхідними. Зазначає, що за відсутності останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0002672320/0 та № 0002682320/0 від 28.12.2009 року.

Суд вирішуючи спір по суті, виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД, що знаходиться за адресою: 79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 5А, код ЄДРПОУ 22331602, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, взяте на облік в ДПІ у Франківському районі м. Львова як платник податків.

На підставі направлення від 23.11.2009 року № 23-2/845 та від 07.12.2009 року № 23-2/886, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, ДПІ у Франківському районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка ТзОВ СП «Компютекс Авто»ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2009 року № 4107/23-2/22331602.

Проведеною ДПІ у Франківському районі м. Львова перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 330042 грн. 00 коп., у тому числі за ІІ квартал 2008 року 156312 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року 20833 грн. 00 коп., за ІV квартал 2008 року 25000 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року 21042 грн. 00 коп., ІІ квартал 2009 року 55417 грн. 00 коп.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 66346 грн. 00 коп., в тому числі за липень 2008 року на суму 6667 грн. 00 коп., за вересень 2008 року на суму 1512 грн. 00 коп., за січень 2009 року на суму 6500 грн. 00 коп., за лютий 2009 року на суму 7000 грн. 00 коп., за березень 2009 року на суму 8333 грн. 00 коп., за квітень 2009 року на суму 15000 грн. 00 коп., а також завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму 10333 грн. 00 коп. та завищення зарахування відємного значення різниці поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 19167 грн. 00 коп. за червень 2009 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.09.2008 року між позивачем та ТзОВ НВП «Комп'ютекс»укладено договір технічного обслуговування виробничої бази, умовами якого передбачено здійснення позивачем власними силами або шляхом залучення підрядних організацій технічного обслуговування підїзної колії та нафтобази, розташованих в м. Пустомити Львіської області по вул. Привокзальна 8.

Крім того, 01.09.2008 року між позивачем та ПП «Львів-металбуд» укладено договір технічного обслуговування виробничої бази-сховища ПММ, умовами якого передбачено здійснення технічного обслуговування підїзної залізничної колії, нафтобази, підїзної автомобільної дороги, інженерних комунікацій та інших обєктів, розташованих в м.Пустомити Львіської області по вул. Привокзальна 8.

Між позивачем та ПП «Львів-металбуд»оформлено акти надання послуг (виконаних робіт) від 31.07.2008 року № ПСВВ-5245 щодо заміни шпал 50 шт. та рейок 3 шт. на загальну суму 53000 грн.; від 29.08.2008 року № ПСВВ-5399 щодо регулювання ширини колії на суму 20 000 грн.; від 30.09.2008 року № ПСВВ-7045 щодо регулювання ширини колії на суму 20 000 грн.; від 31.10.2008 року № ПСВВ-5720 щодо виправлення колії на суму 48000 грн.; від 28.11.2008 року № ПСВВ-5917 щодо регулювання ширини колії на суму 12 000 грн.; від 30.12.2008 року № ПСВВ-7001 щодо регулювання ширини колії на суму 20000 грн.; від 30.01.2009 року № ПСВ-6684 щодо регулювання ширини колії та очистки колії від снігу на загальну суму 29000 грн.; від 27.02.2009 року № ПСВВ-6725 щодо підйому рейко-шпальної решітки та очистки колії від льоду 2 000 м на загальну суму 42000 грн.; від 31.03.2009 року ПП «Львів-металбуд» № ПСВВ-6813 щодо заміни шпал та рейок, демонтажу та монтажу настила переїзду на загальну суму 50000 грн.; від 29.05.2009 року № ПСВВ-7118 щодо підйому рейко-шпальної решітки та покосу трави на загальну суму 55000 грн.; від 30.06.2009 року № ПСВВ-7167 щодо заміни шпал в кількості 50 шт. та регулювання ширини колії по шаблону 1000 м на загальну суму 50000 грн.

Судом встановлено, що 02.03.2009 року між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром»укладено договір технічного обслуговування виробничої бази та 15.04.2009 року доповнення до вказаного договору, умовами якого передбачено здійснення технічного обслуговування підїзної залізничної колії та нафтобази, розташованих в м.Пустомити Львіської області по вул. Привокзальна 8 та обслуговування автомобільної та тракторної техніки.

Між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром»оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2009 року щодо регулювання ширини колії 500 м, виправки колії 500 м та обслуговування стрілкових переводів 3 шт. на загальну суму 50000 грн.; від 30.06.2009 року щодо капітального ремонту самоскида на суму 50833 грн.

Відповідно до п. 2 вказаних договорів обєктом технічного обслуговування є під'їзна залізнична колія. Порядок та форма розрахунків проводиться між сторонами відповідно до вимог п. 3 вказаних договорів, в залежності від об'єму виконаних робіт та відображаються у відповідних актах виконаних робіт.

Основною господарською діяльністю позивача є реалізація нафтопродуктів і щебня, які отримуються останнім від постачальників лише по залізничній колії, що підтверджується залізнодорожними накладними.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТзОВ СП „Комп'ютекс Авто" ЛТД уклало договір оренди приміщень № ДГ-0000001 від 20.06.2008 року та додаток до договору оренди приміщень № ДГ-0000002 від 01.09.2008 року з ТзОВ НВП „Комп'ютекс", яким передбачено, що ТзОВ СП „Комп'ютекс Авто" ЛТД: а)здійснюватиме відшкодування послуг залізниці - п.1.4 договору № ДГ-0000001 від 20.06.2008 року; б)сумісно використовуватиме залізничну колію - п.1.5 додатку до договору № ДГ-0000002 від 01.09.2008 року; в) самостійно проводить технічне обслуговування залізничної колії за свій рахунок - п. 3.2 додатку до договору № ДГ-0000002 від 01.09.2008 року. З метою підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт на підїзній залізничній колії та їх фактичного виконання, позивачем до матеріалів справи долучено акти станції Глинна-Наварія від 20.01.09 року, 17.03.09 року, 24.06.09 року, які були скеровані ТзОВ НВП «Комп'юктекс»як власнику підїзної залізничної колії, з яким позивач уклав договір технічного обслуговування від 01.09.2008 року та в цілях виконання якого і були укладені договори між позивачем та ПП «Львів-металбуд»від 01.09.2008 року, та між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром» від 02.03.2009 року.

У листі станції Глинна-Наварія від 16.02.11 № 15 зазначено, що згідно нормативних документів, що діють на Укрзалізниці для забезпечення безпеки руху і охорони праці, проводяться комісійні квартальні огляди технічного стану підїзних колій, де проводиться подача та забирання залізничних вагонів, що знаходяться під вантажними операціями. Ці огляди оформляються актами, копії яких надаються власникам підїзних колій для усунення виявлених недоліків. Про усунення недоліків вітковласник повідомляє станцію письмово. В даному випадку власнику ТзОВ НВП «Комп'юктекс»також було надано акти з виявленими недоліками. Надання письмового повідомлення про усунення виявлених недоліків є гарантією для забезпечення безпеки руху.

Відповідно до вимог п.п. 3.14.3 ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення" передбачено, що під технічним обслуговування слід розуміти комплекс операцій чи операція для підтримки справного стану чи працездатності об'єкта при використанні його за призначенням, під час простою, зберігання і транспортування. Ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єктів та відновлення ресурсів об'єктів чи їх складових частин. Згідно з п. 1.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22.12.2005 № 427-Ц, завданням поточного утримання залізничної колії є систематичний нагляд за комплексом споруд колії та колійних пристроїв: забезпечення справного стану колії та утримання її в межах встановлених норм та допусків, при яких гарантується безпечний та безперебійний рух поїздів зі встановленими швидкостями; забезпечення тривалих термінів служби всіх елементів колії; вивчення причин та попередження появи несправностей, своєчасне їх усунення та ліквідація причин, що сприяють появі несправностей колії та споруд. Поточне утримання здійснюється безперервно протягом усього року на всій протяжності колії, в тому числі на ділянках, де виконується модернізація та інший вид періодичного ремонту. Види, обсяг і терміни робіт з поточного утримання колії встановлюються, виходячи з першочергової вимоги до забезпечення безпеки руху поїздів і з урахуванням пори року та місцевих умов. Роботи з поточного утримання колії виконуються або без перерви руху поїздів, або в технологічні "вікна".

Згідно з вимогами Положення про проведення планово-запобіжних ремонтно-колійних робіт на залізницях України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 10.08.2004 № 630-ЦЗ, передбачається система основних організаційно-технічних заходів з ремонту і утримання залізничної колії, спрямованих на забезпечення безпеки руху поїздів із встановленими швидкостями і максимальне використання принципу ресурсозбереження. За рахунок коштів, які передбачені на капітальний ремонт основних засобів виконуються: посилений капітальний ремонт, капітальний ремонт колії з використанням старопридатних матеріалів верхньої будови колії, посилений середній ремонт колії. Окрім зазначених вище робіт за рахунок експлуатаційних витрат виконуються роботи з поточного утримання колії згідно з переліком, що встановлюється окремими нормативними документами Укрзалізниці. Роботи з поточного утримання колії виконуються безперервно впродовж року на всій протяжності колії і призначені для нагляду за станом колії і забезпечення справного її стану в межах встановлених норм і допусків. Основним принципом організації і поточного утримання колії є запобігання появи несправностей, а також усунення їх на початковій стадії з одночасною ліквідацією причин, що викликали несправності. Згідно з розділом І Правил і технологій виконання робіт при поточному утриманні залізничної колії, затверджених наказом Укрзалізниці від 28.12.2001 № 732-Ц, поточне утриманні колії на відміну від періодичних ремонтів характеризується: безперервністю й щорічністю виконання по всій довжині колії; обсягами робіт різного характеру та призначення; зміною видів обсягів робіт в залежності від пори року. Для правильного відображення валових витрат необхідно чітко розподіляти технічне обслуговування, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

Відповідно до ДСТУ 2860-94 "Надійність техніки. Терміни та визначення" під технічним обслуговування розуміють комплекс операцій чи окрему операцію з підтримання справності або працездатності об'єкта під час його використання за призначенням, простою, зберігання і транспортування. Ремонтом вважається комплекс операцій з відновлення справності або працездатності та відновлення ресурсу об'єкта чи його складових. Отже, при техобслуговуванні йдеться про підтримання справності, а при ремонті - про відновлення справності або працездатності.

Тому, операції з технічного обслуговування не розглядаються як поточний або капітальний ремонт, реконструкція, модернізація та інші види поліпшень, і на них не поширюється п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, витрати на технічне обслуговування обладнання, що здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної (галузевих норм) або експлуатаційної документації включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, позивач проводив лише технічне обслуговування залізничної колії, як це передбачено договорами на таке обслуговування від 01.09.2008 року № б/н та від 02.03.2009 року № б/н та підтверджується відповідними актами виконання робіт, а не проводило роботи пов'язані з поліпшення основних фондів, у тому числі орендованих основних фондів, а тому правомірно відносило дані роботи до валових витрат підприємства, як це передбачено п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо завищення позивачем валових витрат за господарськими операціями по виготовленню та розповсюдженню реклами, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.04.2009 року між позивачем та ТзОВ «Компанія Міко Трейдинг»укладено договір на рекламно-поліграфічне забезпечення підприємства, умовами якого передбачено проведення щомісячних рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС, а саме продажу нафтопродуктів, моторних масел, автокосметики та авто аксесуарів шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів, а також розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення).

Між позивачем та ТзОВ «Компанія Міко Трейдинг»оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт від 23.04.2009 року на суму 40000 грн. та від 29.05.2009 року на суму 25000 грн., в яких зазначено про виготовлення рекламно-інформаційних листівок в загальній кількості 50000 шт.; розповсюдження рекламних матеріалів у вільному доступі для споживачів; поширення рекламної продукції серед населення м. Львова та Львівської області в загальній кількості 50000 шт.; підготовка та розсилка рекламних звернень офісами України.

Судом встановлено, що 02.06.2009 року між позивачем та ПП «Нова марка»укладено договір на рекламно-поліграфічне забезпечення підприємства, умовами якого передбачено проведення щомісячних рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС, а саме продажу нафтопродуктів, моторних масел, автокосметики та авто аксесуарів шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів, а також розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення).

Між позивачем та ПП «Нова марка»оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2008 року на суму 30000 грн., від 31.10.2008 року на суму 10000 грн., від 28.07.2008 року на суму 7000 грн., в яких зазначено про виготовлення рекламно-інформаційних листівок в загальній кількості 30000 шт.; розповсюдження рекламних матеріалів у вільному доступі для споживачів; поширення рекламної продукції серед населення м. Львова та Львівської області в загальній кількості 30000 шт.; підготовка та розсилка рекламних звернень офісами України.

Згідно із п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно із положеннями цієї статті підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, законодавством визначені обовязкові реквізити первинних документів. Зокрема, в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено перелік обовязкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із визначенням, наведеним у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що метою розширення ринку збуту своєї продукції та залучення додаткових споживачів, позивач користувалося послугами рекламодавців.

Стаття 1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96 № 270-96-ВР, дає визначення, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Особа - це фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Судом встановлено, що позивач уклав договори на рекламно-поліграфічне забезпечення підприємства з ПП «Нова Марка»від 02.06.2008 року № 6/02 та ТзОВ «Компанія Міко Трейдинг»від 02.04.2009 року № 10. Предметом вказаних договорів у рекламній компанії було виготовлення рекламних матеріалів, а саме: листівок, рекламних буклетів, кишенькових та настільних календарів, а також проведення рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів та розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації.

На виконання вказаних договорів компаніями рекламодавцями виготовлено рекламно-інформаційні листівки (4+0+лак, ФВ-6) в кількості 80000 шт., розповсюджено рекламних матеріалів у вільному доступі для споживачів, проведено безкоштовне поширення рекламної продукції серед населення м. Львова та Львівської області в кількості 80000 шт.; проведена підготовка та розсилка рекламних звернень офісами.

Виконані роботи підтверджуються актами здачі-приймання виконаних робіт. Витрати, які понесені позивачем при проведенні даної рекламної компанії, і підтвердженні документально вищевказаними первинними документами, оформленими згідно з вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", відповідно включені до валових витрат, як це передбачено п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем замовлявся такий вид реклами, як флаєри (рекламна поліграфія), про що свідчать замовлення на виготовлення рекламно-інформаційних листівок (4+0+лак, ФВ-6), та розповсюдження їх у вільному доступі серед населення на вулицях м. Львова та Львівської області, підготовка та розсилка рекламних звернень, акти здачі-приймання виконаних робіт. При цьому, суд зазначає, що ТзОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД та ТзОВ «Втордеревпром»не укладали договорів на рекламно-поліграфічне забезпечення, а ТзОВ «Втордеревпром»не надавало рекламних послуг позивачу, а тому висновки відповідача про завищення валових витрат є необґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 року правомірно віднесено витрати за вказаними вище фінансово-господарськими операціями до валових витрат.

Враховуючи відсутність порушень чинного податкового законодавства позивачем та правомірність віднесення до валових витрат операцій з технічного обслуговування залізничної колії в загальній сумі 353334 грн. 00 коп.; з рекламних послуг в загальній сумі 93333 грн. 00 коп., в тому числі безпідставне зняття відповідачем з валових витрат підприємства суми в розмірі 54166 грн. 60 коп. за надання ТзОВ „Втордервпром" рекламних послуг ТзОВ СП „Комп'ютекс Авто" ЛТД, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку у відповідності до вимог п.п .7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 вказаного Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також од того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного додаткового періоду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 66346 грн. 00 коп. та правомірно заявлено в декларацію по ПДВ відємне значення податку на додану вартість в сумі 10333 грн. 00 коп.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Зважаючи на те, що позивачем не порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним та протиправним.

Отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 28.12.2009 року № 0002672320/0 та № 0002682320/0 є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 28.12.2009 року № 0002672320/0 та № 0002682320/0.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Компютекс Авто» ЛТД судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.