Постанова № 16180106, 03.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 р.                                                                                 № 2а-568/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Дем’яновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про часткове скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар»(далі- ТзОВ «РСП «Шувар») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі- ДПІ у Сихівському районі м. Львова) № 0003322321/0 від 31.12.2010 року в частині визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 48533 гривень, в тому числі :37333 гривень основного платіжу та 11200 гривень штрафних \фінансових\ санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав,викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТзОВ «РСП «Шувар»вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки складено Акт №3112/23-209/33711331 від 22.12.2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0003322321/0 від 31.12.2010 року, яким підприємству визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69114 грн., з них основний платіж –52920 грн., штрафні (фінансові) санкції –16194 грн.

В Акті перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова №3112/23-209/33711331 від 22.12.2010 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року зазначено, що ТзОВ «РСП «Шувар»занижено податкове зобов’язання на загальну суму 1587 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 1587 грн., також безпідставно збільшено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 51 333 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 року №168/97-ВР, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями.

Позивач просить скасувати частково податкове повідомлення –рішення №0003322321/0 від 31.12.2010 року, яким підприємству визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69114 грн., з них основний платіж –52920 грн., штрафні (фінансові) санкції –16194 грн., в розмірі 37333 грн.-основного платежу та 16194 грн.штрафних санкцій, в частині визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 48533 гривень, в тому числі :37333 гривень основного платіжу та 11200 гривень штрафних \фінансових\ санкцій, покликаючись на те,що під час перевірки ДПІ не врахувала податкову накладну від 14.09.2010 року № 8222 на суму з ПДВ 224000 грн.,яка була видана ТзОВ „Шувар” для сплати орендної плати. Про те,що ДПІ під час перевірки було відомо про означену податкову накладну вбачається з листа ДПІ у Сихівському районі м.Львова №16647\23-209 від 14.12.2010 року ,яким перевіряючі витребовували первинні документи за перевіряємий період щодо взаєморозрахунків між позивачем і ТзОВ „Шувар”,зокрема:податкову накладну №8222 від 14.09.2010 року за оренду на суму 224000 грн.в тому числі ПДВ 37333 грн.33 коп.

Відповідач зазначає,що під час перевірки,не дивлячись на вимоги перевіряючих означеної накладної представлено не було ,і тому перевіркою вона була не врахована і не зарахована в податковий кредит.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

          Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

          Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкову накладну №8222 від 14.09.2010 року, що долучена до матеріалів справи.

Крім цього суд приймає до уваги достовірність означеної господарської операції ,що підтверджується наступним:

-договіром №134 від 20.12.2009 року,укладений між ТзОВ „Шувар” та ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар” про те що ТзОВ „Шувар” надає комплекс послуг,що забезпечують здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар” ,в тому числі інфраструктуру оптового ринку сільськогосподарської продукції .а орендар проводить за це оплату,

-Актом приймання-передачі до договору №134 від 01.01.2010 року,з якого вбачається ,що ТзОВ „Шувар”передало ОРСП в строкове ОПЛАТНЕ володіння і користування ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар”,

-реєстром отриманих та виданих податкових накладних,з якого вбачається 14.09.2010 року ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар”отримало від ТзОВ „Шувар” податкову накладну №8222 від 14.09.2010 року на суму 224000 грн.,

-платіжним дорученням №73 від 14.09.2010 року,з якого вбачається,що ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар”перерахувало ТзОВ „Шувар”224000 грн. за оренду нежитлового приміщення згідно договору №133,134,135

-господарською діяльністю ТзОВ „Оптовий ринок сільськогосподарської продукції „Шувар”на ОРСП ,що підтверджується грошовими оборотами,зазначеними у акті перевірки,

-листом ДПІ у Сихівському районі м.Львова №16647 від 14.12.2010 року З якого вбачається,що ДПІ просить надати пояснення та первинні документи по наступних документах,в тому числі №155 по податковій накладній №8222 від 14.09.2010 року на суму 224000 грн. В листі ДПІ роз”яснює які документи слід надати,а саме : якими первинними документами оформлювались роботи, підтверджуючі документи,які б засвідчували фактичне надання послуг,а саме: кошториси,акти прийому-передачі ,тощо. З означеного листа вбачається,що ДПІ аналізувало податкову накладну №8222 від 14.09.2010 року .І

Суд не приймає заперечення відповідача про те,що керівництвом позивача підписано акт перевірки ,оскільки з тексту акту не вбачається пряма заява про відсутність податкової накладної ,а керівництво посвідчило ,що документи надані в повному обсязі.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин позивач, формуючи податковий кредит у вересні 2010 року, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

          Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт надання позивачем послуг підтверджено належно оформленим первинним документом бухгалтерського обліку - податковою накладною, оформленою відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Підпункт 7.2.1. п. 7.2. цієї ж статті встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна №8222 від 14.09.2010 року, яка надана позивачем, відповідає вказаним вимогам законодавства.

          Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення і слід скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова від 31 грудня 2010 року № 0003322321\0 в частині визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 48533 гривень, в тому числі :37333 гривень основного платіжу та 11200 гривень штрафних \фінансових\ санкцій.

.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова від 31 грудня 2010 року № 0003322321\0 в частині визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 48533 гривень, в тому числі :37333 гривень основного платіжу та 11200 гривень штрафних \фінансових\ санкцій.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

          Суддя: підпис –з оригіналом звірено.

Суддя           Дем’яновський Г.С.