Постанова № 16179840, 06.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 року Справа № 2а-3485/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засіданняІгнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.05.2011 № М-17/05-11)

від відповідача - головний державний податковий інспектор

юридичного сектору Татаренко О.Ю.

(довіреність від 11.01.2011 № 140/10-010-233)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Металобаза»

до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 21 березня 2011 року № 0000172301/0,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 13 травня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 2а-3485/11/1270 за адміністративним позовом приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн. та № 0000152301 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 518500,00 грн.

Ухвалою від 19 травня 2011 року позовні вимоги приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 та № 0000152301 розєднані у самостійні провадження, на розгляді у адміністративній справі № 2а-3485/11/1270 залишені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 (арк. справи 244).

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач послався на те, що невиїзна документальна перевірка, за результатами якої позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000172301/0, проведена з порушенням приписів статей 78, 79 Податкового кодексу України.

Що стосується бюджетного відшкодування у сумі 63500,00 грн., заявленого у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, позивач зазначив, що згідно з листом від 27 грудня 2010 року № 5009/16-211/935 приватним підприємством «Металобаза» було надано до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області всі необхідні документи на підтвердження цієї суми. Відповідно до акта від 17 лютого 2011 року № 39/23/31337539 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, був зроблений висновок, що перевіркою підтверджено відображене приватним підприємством «Металобаза» у декларації за листопад 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 63500,00 грн.

Відповідно до висновків, зазначених в акті документальної невиїзної перевірки від 21 березня 2011 року № 124/23/31337539, приватним підприємством «Металобаза» начебто завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 63500,00 грн. з огляду на структуру податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром». На думку відповідача у листопаді 2010 року приватне підприємство «Металобаза» реалізувало свій товар, який було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», за рахунок відображення у податковому обліку операцій, які по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей мають ознаки ризикового податкового кредиту. При цьому, податковий орган посилається на базу даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. Позивач вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на таке.

З огляду на вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7) передбачений єдиний випадок неможливості включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а саме за умови того, що вказані суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також позивач зазначив, що податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Таким чином, зауважив позивач, підприємством було повністю дотримано порядок визначення податкового кредиту, оскільки суми податку, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням товарів включалися до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, приватне підприємство «Металобаза» надало податковому органу усі належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки і збори, для того щоб отримати бюджетне відшкодування (у тому числі платіжні доручення про сплату податку на додану вартість своїм постачальникам). Також документальною невиїзною перевіркою не встановлено та не доказано, що відомості, викладені у перевірених документах, недійсні. Операції, в результаті яких у позивача виник податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, мали місце в дійсності, що не спростовується податковим органом, були повністю сплачені і відображені у податковому обліку й податковій звітності.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит, а порушення контрагентами постачальника позивача правил здійснення податкової дисципліни не може бути підставою для позбавлення платника приватного підприємства «Металобаза», права на отримання бюджетного відшкодування за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника, оскільки покупець не може нести відповідальності ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, якщо на момент здійснення господарських операцій, по яким податкова інспекція не визнає обґрунтоване віднесення платником податку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ці постачальники були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також коли вони мали свідоцтво про реєстрацію платника додатку на додану вартість. Також, на думку позивача, несплата продавцем і його постачальниками податку на додану вартість та запис у базі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту про ознаку ризикового кредиту (про що приватному підприємству «Металобаза» не може бути відомо), тощо, не є та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у бюджетному відшкодуванні вказаного податку покупцю.

Сума податків як обов'язкових платежів визначається виходячи, перш за все, з обєкту (бази) оподаткування, ставки податку і податкових пільг. Об'єкти оподаткування, як і інші обов'язкові елементи юридичного складу податку, встановлюються податковими законами і існують об'єктивно, незалежно від волі чи сприйняття третіх осіб, в тому числі контролюючих органів. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет залежить, по-перше, від об'єму об'єкта оподаткування, тобто від кількості і вартості товарів та послуг, що постачалися у відповідний податковий період платником податку, по-друге, від розміру податкового кредиту, який складається із сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у зв'язку придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Операції, в результаті яких у позивача виникли податкові зобов'язання і податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, мали місце в дійсності, що не спростовується податковим органом, були повністю сплачені і відображені у податковому обліку й податковій звітності.

Виходячи із вищезазначеного, позивач вважає, що всі дії приватного підприємства «Металобаза» свідчать про його добросовісність, а здійснені ним господарські операції не викликають сумніву щодо їхньої реальності і відповідності діючому економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а висновки відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать приписам законодавства з податків та зборів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція в м. Первомайську Луганської області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення від 01 червня 2011 року за № 1880/10-010/318 (арк. справи 257-258). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Відповідач у запереченнях зазначив, що фахівцями державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 63500,00 грн. за листопад 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 по 31.10.2010. В ході перевірки виявлено порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», приватним підприємством «Металобаза» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року на суму 61500,00 грн., у звязку з тим, що згідно аналізу бази даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації за листопад 2010 року (період формування відємного значення), у ланцюгу основного контрагента приватного підприємства «Металобаза», який сформував податковий кредит відповідного податкового періоду, по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей встановлено підприємства контрагентів 2 ланцюга, які мають ознаки ризикового податкового кредиту (закрите акціонерне товариство «Донецьксталь»-«Металургійний завод», товариство з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів», товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА», товариство з обмеженою відповідальністю «Балтімор-Інвест», ПКБ «Алмар», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінструмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал», товариство з обмеженою відповідальністю «Росдорснаб-Експорт» (Росія), крім того, приватним підприємством «Металобаза» до перевірки не надані копії вантажно-митних декларацій, які підтверджують факт здійснення імпортних операцій, а також тим, що по товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», який є основним постачальником продукції для приватного підприємства «Металобаза» та формує його податковий кредит в обсязі до 98 відсотків, рахуються розбіжності в декларуванні податкового кредиту, що призвело до його безпідставного завищення.

Виходячи зі змісту Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 01 червня 2011 року за № 1880/10-010/318.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, приватне підприємство «Металобаза» (ідентифікаційний код 31337539) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 09 лютого 2001 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1388120 0000 000034 (арк. справи 229). Приватне підприємство «Металобаза» на податковому обліку знаходиться у державній податковій інспекції в м. Первомайську Луганської області та у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) зареєстровано платником податку на додану вартість.

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) приватним підприємством «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року, що зареєстрована у відповідача 17 грудня 2010 року за № 9005650348 (арк. справи 65-66). Відповідно до рядку 25 зазначеної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 63500,00 грн. (арк. справи 66, 68).

До податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року приватне підприємство «Металобаза» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 69).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за результатами якої складений акт від 17 лютого 2011 року № 39/23/31337539 (арк. справи 28-41).

В ході судового розгляду справи судом зясовано, що фактично позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року було проведено з 09 лютого 2011 року по 15 лютого 2011 року, що узгоджується із податковим періодом, який перевірявся, та датою складення акта перевірки № 39/23/31337539, а у описовій частині акта перевірки невірно зазначений період її проведення - з 09 лютого 2010 року по 15 лютого 2010 року.

Згідно додатку 10 до акта позапланової виїзної перевірки від 17 лютого 2011 року № 39/23/31337539 сума до відшкодування підтверджена в повному обсязі (арк. справи 57).

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області зроблено висновок про підтвердження відображеного приватним підприємством «Металобаза» у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року бюджетного відшкодування в сумі 63500,00 грн. та заниження приватним підприємством «Металобаза» у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року заявленого бюджетного відшкодування в сумі 63601,00 грн. (арк. справи 41).

В акті від 17 лютого 2011 року № 39/23/31337539 про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин приватного підприємства «Металобаза» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів (арк. справи 31).

З 18 березня 2011 року по 21 березня 2011 року державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Металобаза» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за результатами якої складений акт від 21 березня 2011 року № 124/23/31337539 (арк. справи 20-27).

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області зроблено висновок, що на порушення пункту 1.8 статті 1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» приватним підприємством «Металобаза» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 61500,00 грн. (арк. справи 26).

Висновок про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року у акті невиїзної документальної перевірки від 21 березня 2011 року № 124/23/31337539 вмотивований тим, що згідно аналізу бази даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації за листопад 2010 року (період формування відємного значення), у ланцюгу основного контрагента приватного підприємства «Металобаза», який сформував податковий кредит відповідного податкового періоду, по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей встановлено підприємства контрагентів 2 ланцюга, які мають ознаки ризикового податкового кредиту (закрите акціонерне товариство «Донецьксталь»-«Металургійний завод», товариство з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів», товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА», товариство з обмеженою відповідальністю «Балтімор-Інвест», ПКБ «Алмар», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінструмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал», товариство з обмеженою відповідальністю «Росдорснаб-Експорт» (Росія), а також тим, що по товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», який є основним постачальником продукції для приватного підприємства «Металобаза» та формує його податковий кредит в обсязі до 98 відсотків, рахуються розбіжності в декларуванні податкового кредиту, що призвело до його безпідставного завищення (арк. справи 25-26).

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 21 березня 2011 року № 124/23/31337539 державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн. (арк. справи 18).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21 березня 2011 року № 0000172301/0, яким приватному підприємству «Металобаза» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн., є протиправним з огляду на нижчевикладене.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не повязує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг).

Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Матеріалами справи (договором від 15 вересня 2010 року № УЗП-15/09-И, податковими накладними, накладними та рахунками від 23 вересня 2010 року № 32-10-1, від 27 вересня 2010 року № 32-10-2, від 04 жовтня 2010 року № 288, від 21 жовтня 2010 року № 307, від 25 жовтня 2010 року № 311, від 28 жовтня 2010 року № 314, платіжними дорученнями від 23 вересня 2010 року № 13, від 27 вересня 2010 року № 15, від 14 жовтня 2010 року № 23, від 20 жовтня 2010 року № 31, від 29 жовтня 2010 року № 43) підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та фактичну сплату позивачем отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товару постачальнику таких товарів товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», які включені до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та (арк. справи 71-89, 259-260).

Також суд вважає, що порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача та контрагентами контрагентів позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне зазначити, що визнання правового акта індивідуальної дії протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії є різними способами захисту порушеного права, які не можуть бути застосовані одночасно, з огляду на таке.

Визнання акта субєкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта субєкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення субєкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди субєктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що у даній адміністративній справі податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21 березня 2011 року № 0000172301/0, яким приватному підприємству «Металобаза» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн., підлягає визнанню протиправним, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає фактичним обставинам справи, відновлює порушене право позивача і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Металобаза» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000172301/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21 березня 2011 року № 0000172301/0, яким приватному підприємству «Металобаза» (ідентифікаційний код 31337539) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Металобаза» (ідентифікаційний код 31337539, місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Маяковського, буд. 1-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 червня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська