Постанова № 16179842, 08.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 року Справа № 2а-2625/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ципко О.В.,

при секретарі судового засідання Бражник В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 року № 01-026-20),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 14976/10/10-013 від 13.08.2010 р.),

прокурора: Грек М.В. (посвідчення № 1068 від 08.10.2010 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011р. № 0001008013/0,-

В С Т А Н О В И В

30 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м Луганська про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 року № 0001008013/0.

31 травня 2011 року під час судового засідання представник позивача надав клопотання, в якому зазначив, що відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" змінило своє найменування, тому просив замінити назву позивача на - публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат».

Крім того, 31 травня 2011 року під час судового засідання прокурором була надана заява про вступ до справи, оскільки на прокуратуру покладено обов'язок по представництву інтересів держави в суді при здійсненні судочинства за позовами про відшкодування податку на додану вартість та враховуючи, що предметом спору є стягнення коштів з Державного бюджету України і неправомірне відшкодування податку на додану вартість може спричинити шкоду економічним інтересам держави, тому судом було допущено прокурора до участі у справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте без врахування всіх обставин справи, суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення умов, порядку та принципів нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві (а.с.2-6 т.І) та просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 21.03.2011 року № 0001008013/0.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та прокуратури позовні вимоги у судовому засіданні не визнали, пояснивши, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. (а.с.81-84 т.I). Крім того, відповідач зазначив, що наказом СДПІ ВПП у м. Луганську від 18.03.2011 р. № 105 було розпочато службове розслідування стосовно посадових осіб інспекції, які проводили перевірки ВАТ «АМК». Підставою для цього стало неповне з'ясування під час перевірки питань, зокрема не дослідження у повній мірі ланцюгів постачання та не усунення розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого позивачем за операціями придбання товарів (послуг) та сумою податкових зобов'язань його контрагентів, про що вищестоящий орган ДПА в Луганській області повідомила відповідача листом від 16.03.11 № 4882/7/07-205. З огляду на розпочате службове розслідування був виданий наказ СДПІ ВПП у м. Луганську від 18.03.2011 р. № 105, при цьому підставою для цього став також лист органу державної податкової служби вищого рівня ДПА в Луганській області від 17.03.11 № 5079/7/07-205 щодо проведення перевірки ВАТ «АМК». Таким чином, начальник СДПІ ВПП у м. Луганську при виданні наказу від 18.03.11 № 112 про проведення перевірки ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» діяв у повній відповідності з вимогами Податкового кодексу України. За таких підстав, відповідач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та прокуратури, суд встановив наступне.

Позивач, публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» є юридичною особою, 25.10.1993 року зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 320069, відповідно до довідки за № 320097включене до ЄДРПОУ, знаходиться на податковому обліку в ДПС з 30.03.1994 року за № 474, в спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з 10.01.2007 року №4/29/018, є платником податку на додану вартість з 10.01.2007 року, свідоцтво від 12.01.2007 року № 100011697.

Відповідач, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7, 10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

У період з 18.03.2011 року по 21.03.2011 рік спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» з питання достовірності формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад грудень 2010 року.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки було складено Акт № 187/08-3/05441447 від 21.03.2011 року, в якому викладений висновок, а саме встановлено, що позивачем на порушення п.п.4.5.2 п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7, абз.а) п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2010 року у сумі 39092974 грн. та за грудень 2010 року у сумі 10101553 грн. (а.с.9-23 т.I).

На підставі Акту перевірки відповідачем того ж дня прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001008013/0,яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 49194527 грн. (а.с.24 т.I).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходячи з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час складання акту перевірки відповідач визначив, що підставою для відмови в наданні бюджетного відшкодування є той факт, що у ході перевірки декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету направлено запити на проведення зустрічних перевірок по наступних контрагентах: TOB «Промислова група «Союз», TOB «ТЕК «Енерготранс», TOB «ЛЕО», ЗАТ «Керамет», TOB «ТД» Дон-Енерджі» та TOB НПП «Степ». Відповідач не отримав належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених платником у податковій декларації. Таким чином заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити на думку відповідача, у зв'язку з не підтвердженням даних по направленим запитам. Відповідач стверджував, що вищевказані контрагенти позивача є «ями» та «транзитери».

Суд з правомірністю зазначеного висновку не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, визначеній в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, таке відшкодування полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), тому платник податку може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування виключно у зв'язку з відсутністю фактичної сплати суми податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг або за відсутності відповідних податкових накладних та скарг на постачальників.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні та транспортні накладні у позивача наявні, а факти оплати підтверджені відповідними рахунками та банківськими виписками.

Відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 цього Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Тому судом не приймаються посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у сумі 48943 341,00 гривень на підставі п.п. 7.7.11 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки позивач не відповідає жодному з зазначених вище критеріїв.

Згідно з п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з п.1.5 цього Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи положення п. 1.6 зазначеного Порядку, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається акт, в якому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п.1.7 цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи з матеріалів справи, при проведенні перевірки перевіряючими були проаналізовані тільки податкові декларації з податку на додану вартість за листопад грудень 2010 року. Будь-які інші документи, які підтверджують здійснення оподатковуваних операцій та право позивача на нарахування податкового кредиту в сумі 49194527,00 гривень, у тому числі податкові накладні, відповідачем не досліджувались.

Зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладались договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобовязання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобовязувався прийняти та оплатити вартість продукції.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підтвердження взаємовідносин з контрагентами, позивачем також надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до статті 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Загальні вимоги щодо оформлення декларації з податку на додану вартість підприємства та внесення змін до податкової декларації встановлено у Порядку складання декларації з податку на додану вартість підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 (далі Порядок).

Так, згідно із пунктом 13 статті 3 зазначеного Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, уточнюючий розрахунок є документом, який підтверджує факт самостійного виявлення помилки у раніше поданій декларації, а також документом, на підставі якого вносяться виправлення у раніше подану податкову звітність.

За правилами заповнення уточнюючого розрахунку, рядок 8 заповнюється у разі, якщо рядок 7 має позитивне значення. Як вбачається із поданого позивачем до податкового органу 17.12.2010 року уточнюючого розрахунку підстава для коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість є зміна ціни одного з контрагентів - ТОВ «Промислова група «Союз», що підтверджується рахунком № С 00000362 від 30.11.2010 року та накладною № 29/664 за договором № 015/7 від 04.01.2010 року (а.с.1-3 т.ІІ).

Судом встановлено, що у позивача відбулась зміна ціни на товар на суму 1944681,00 грн., з них ПДВ склав 324113,50 грн., однак податковим органом з цієї суми лише 251186 грн. було визнано як завищення задекларованих позивачем сум податкового кредиту через не підтвердження контрагентом ТОВ «Промислова група «Союз» свого місцезнаходження.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 49194 527 грн. було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст.105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», за таких обставин вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. № 0001008013/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4) судові витрати у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 13.06.2011 року.

СуддяО.В. Ципко