Постанова № 16163490, 01.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/130/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М., Драчук Т. О.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта): Каменєвої О.П.

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Гайсинського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування до ОСОБА_4 про повернення допомоги по безробіттю , -

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2011 року позивач Гайсинський районний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування звернувся до ОСОБА_4 з адміністративним позовом про стягнення допомоги по безробіттю.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_4, перебуваючи на обліку в Гайсинському районному центрі зайнятості, як безробітній в період з 10.04.2008 року по 05.09.2008 року, з 09.01.2009 року по 19.05.2009 року, з 22.06.2009 року по 23.06.2009 року, з 19.01.2010 року по 10.05.2010 року та отримуючи допомогу по безробіттю, в порушення Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Гайсинського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про повернення допомоги по безробіттю відмовлено повністю. Постанова суду першої інстанції ґрунтується на тому, що рішення Гайсинського районного центру зайнятості, яке оформлене наказом № 192 від 29.08.2010 року, яке містить у собі лише приписи щодо підготовки проекту наказу про повернення допомоги по безробіттю виплаченої відповідачу, а відтак не є підставою для стягнення допомоги по безробіттю, а право для стягнення коштів у позивача, в силу положень Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, виникає лише за наявності рішення центру зайнятості про повернення коштів особою, що оформлюється наказом.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що рішення про повернення допомоги по безробіттю громадянина ОСОБА_4 було оформлено наказами Гайсинського районного центру зайнятості № НТ 100825 від 25.08.2010 року, № НТ 100831 від 31.08.2010 року та відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62 відповідачеві, рекомендованим листом, було надіслано повідомлення №04-18/2354 від 07.09.2010 року про необхідність повернення незаконно виплачених коштів. Після отримання вищевказаного повідомлення 10.09.2010 року відповідач жодних заперечень щодо повернення коштів не надав.

Представник апелянта в судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задоволити з наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх № 3370 від 30.05.2011 року) вказує, що відповідач ознайомившись з листом №04-18/2354 від 07.09.2010 року та з наказом № 192 від 25.08.2010 року, зробив висновок, що кошти не підлягають поверненню, адже вказаний вище лист не є актом субєкта владних повноважень і не носить імперативного характеру щодо відповідача, а наказ № 192 від 25.08.2010 року не містить приписів щодо зобовязання повернути кошти, а лише вказівку працівнику РЦЗ підготувати проект відповідного наказу про повернення коштів. Крім того, відповідач зазначив, що витяги з наказів №НТ 100825 від 25.08.2010 року, № НТ 100831 від 31.08.2010 року не можуть бути враховані при розгляді апеляційної скарги, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції та їх прийняття вказаними в них датами викликає сумнів. При цьому, на думку відповідача, за умови обґрунтування позовної заяви наказом №192 від 25.08.2010 року та розгляду справи судом першої інстанції по суті, позивач не може надавати нові докази, що спричиняє зміну підстави позову, що є неможливим на стадії апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи повністю в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. За переконанням суду, позивачем в порушення вимог статті 71 КАС України не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач з 10.04.2008 року по 05.09.2008 року, з 09.01.2009 року по 19.05.2009 року, з 22.06.2009 року по 23.06.2009 року та з 19.01.2010 року по 10.05.2010 року перебував на обліку у Гайсинському районному центрі зайнятості, як безробітній та у вказані періоди отримував допомогу по безробіттю.

Працівниками Гайсинського районного центру зайнятості виявлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 16.01.2001 року і не скасував підприємницьку діяльність на момент реєстрації в державній службі зайнятості, що підтверджується актом № 131 від 25.08.2010 року. Наведене призвело до безпідставної виплати матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 9266 грн. 35 коп.

Наказом директора районного центру зайнятості від 25 серпня 2010 року № 192 було прийняте рішення про підготовку проекту наказу про повернення допомоги по безробіттю виплаченої громадянину ОСОБА_4 за періоди перебування на обліку як безробітного з 10.04.2008 року по 05.09.2008 року, з 09.01.2009 року по 19.05.2009 року, з 22.06.2009 року по 23.06.2009 року та з 19.01.2010 року по 10.05.2010 року.

Наказами Гайсинського районного центру зайнятості № НТ 100825 від 25.08.2010 року, № НТ 100831 від 31.08.2010 року було прийняте рішення про повернення допомоги по безробіттю виплаченої громадянину ОСОБА_4 за періоди перебування на обліку як безробітного з 10.04.2008 року по 05.09.2008 року, з 09.01.2009 року по 19.05.2009 року, з 22.06.2009 року по 23.06.2009 року та з 19.01.2010 року по 10.05.2010 року та направлено відповідачу повідомлення про повернення коштів отриманих за вказані вище періоди №04-18/2354 від 07.09.2010 року з пропозицією сплатити кошти у добровільному порядку.

Вказане повідомлення ОСОБА_4 отримав 10.09.2010 року, однак станом на день розгляду справи в суді кошти в сумі 9266 грн. 35 коп. відповідачем не повернуті.

Колегія суддів зазначає, що згідно з статтею 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно із статтею 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, свою підприємницьку діяльність відповідач на момент реєстрації в державній службі зайнятості не припинив, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 27.09.2010 року.

Разом з тим, доказів того, що підприємницька діяльність відповідачем не здійснювалась та її припинено в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобовязані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Позивач повною мірою довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідачем не спростовано твердження позивача стосовно неправомірності отримання ним допомоги по безробіттю.

Частиною 4 статті 71 КАС України регламентовано, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Стосовно доводів апелянта про сумнівність Наказів Гайсинського районного центру зайнятості № НТ 100825 від 25.08.2010 року, № НТ 100831 від 31.08.2010 року про повернення допомоги по безробіттю виплаченої громадянину ОСОБА_4, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції матеріали справи містили достатньо підстав для задоволення позову, адже Наказ директора районного центру зайнятості від 25 серпня 2010 року № 192 свідчить про неправомірне отримання громадянином ОСОБА_4 за періоди перебування на обліку як безробітного з 10.04.2008 року по 05.09.2008 року, з 09.01.2009 року по 19.05.2009 року, з 22.06.2009 року по 23.06.2009 року та з 19.01.2010 року по 10.05.2010 року, допомоги по безробіттю, адже беззаперечним є факт перебування відповідача на обліку в районному центрі зайнятості, як безробітного не припинивши, при цьому підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, вимоги даного позову обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального права, у звязку із чим, неправильно вирішив спір відмовивши у задоволенні вимог позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на підставі статті 202 КАС України слід задовольнити, скасувавши оскаржувану постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гайсинського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Гайсинського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування до ОСОБА_4 про повернення допомоги по безробіттю, - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Гайсинського районного центру зайнятості (р/р 37176304900104, код платежу 50040400 інші надходження, отримувач: Державний бюджет Гайсинського району, код отримувача 34701235. Банк одержувача ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) отриману допомогу по безробіттю в сумі 9266 грн. 35 коп. (девять тисяч двісті шістдесят шість грн.. 35 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "06" червня 2011 р. .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар