Постанова № 16163186, 18.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/1226/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Залімського І. Г., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Банкір" до другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року Приватне підприємство "Банкір" (ПП «Банкір») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови №1882/11-07 від 27 вересня 2007 року про арешт коштів боржника; зняття арешту з коштів в сумі 8614 грн 25 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку і належать ПП «Банкір» та стягнення з Державної виконавчої служби м. Хмельницький шкоду на загальну суму 23497 грн 83 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року позов задоволено частково. Знято арешт з коштів в сумі 8614 грн 25 коп., що знаходяться на рахунку №2600401700333 у Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому, МФО 315609 і належать ПП «Банкір» та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Банкір» 300 грн моральної шкоди та 231 грн 20 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 05 лютого 2007 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №9/5146А, виданого Господарський судом Хмельницької області, про стягнення з ПП «Банкір» на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому кошти в сумі 7831,14 грн.

Однак, постановою державного виконавця від 27 вересня 2007 року при примусовому виконанні даного виконавчого листа та постанови від 20 березня 2007 року про стягнення виконавчого збору в сумі 783,11 було накладено арешт на кошти в сумі 8614 грн. 25 коп., що знаходяться на рахунку №2600401700333 у Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому, МФО 315609, та належать ПП «Банкір».

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (в редакції чинної на момент виникнення даних спірних відносин) встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У звязку з відсутністю майна та коштів на рахунках боржника, на які можливо звернути стягнення, керуючись ст. 40 вищевказаного Закону державний виконавець 12 грудня 2008 року повернув Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому виконавчий лист без виконання.

Так, відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 цього Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець безпідставно не зняв арешт з коштів ПП «Банкір», а тому вважає, що постанова №1882/11-07 від 27 вересня 2007 року про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача упущену вигоду, оскільки позивачем на підтвердження таких збитків жодних даних бухгалтерського обліку не надано.

Проте, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно застосувавши норми процесуального права при вирішенні даної справи, неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Так, ч. 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Так, частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою розуміється втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Так, із змісту позовної заяви незрозуміло з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. Також в матеріалах позову відсутні докази, підтверджуючі ці факти та наявність заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких зазнав позивач у звязку з діями відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що безпосередньою підставою для відшкодування моральної шкоди чинним законодавством передбачено наявність винних або протиправних дій чи бездіяльності відповідача. В даному ж випадку позивачем така вимога не ставилась, а відтак позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Стаття 94 КАС України передбачає обовязок суду розподілити сплачені витрати при постановленні рішення. У випадку задоволення адміністративного позову частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Такий розподіл здійснюється судом виходячи з кількості задоволених/незадоволених вимог.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову №1882/11-07 від 27 вересня 2007 року про арешт коштів боржника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Банкір» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Залімський І. Г.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар