Ухвала суду № 16163572, 02.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4633/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальчука С.В., Швеця І.В.

відповідача: Непийводи І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агровіта-В" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року приватне підприємство "Агровіта-В" звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року заявлені позовні вимоги задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 09.07.2010 року №0002062300/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в загальній сумі 489890 грн., з яких 326593 грн. за основним платежем та 163297 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

В судовому засіданні представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважаючи їх безпідставними, а тому просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів посадовими особами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області і ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ПП "Агровіта-В" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2010 року №227/2301/35110894.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 326593 грн., в тому числі: за 4-й квартал (відповідний звітний період рік) 2008 року в сумі 54250 грн., за 1-й квартал (відповідний звітний період І квартал) 2009 року в сумі 166206 грн., за 4-й квартал (відповідний звітний період рік) 2009 року в сумі 58458 грн., за І квартал (відповідний звітний період І квартал) 2010 року в сумі 47679 грн.

На підставі викладених вище порушень ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року, яким ПП "Агровіта-В" визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств в розмірі 489890 грн.

Не погодившись із цим рішенням, ПП "Агровіта-В" оскаржило його в адміністративному порядку, подавши первинну скаргу до ДПІ у м. Вінниці, яка своїм рішенням від 13 вересня 2010 року №34119/25-09/59 залишила її без задоволення та прийняла податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року №0002062300/1.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА у Вінницькій області своїм рішенням №24319/10/25-009 від 28 жовтня 2010 року залишила без змін податкове повідомлення рішення №0002062300/0 від 09 липня 2010 року, рішення ДПІ у м. Вінниці №34119/25-09/59 від 13 вересня 2010 року, а саму повторну скаргу - без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості наданих маркетингових та консультаційних послуг у випадку не встановлення перевіряючими відповідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю ПП "Агровіта-В" й відсутності підтверджуючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції у своїй постанові погодився з думкою податкового органу про безпідставність включення ПП "Агровіта-В" до валових витрат сум придбаних маркетингових послуг, разом з тим прийшов до висновку про наявність допущених під час перевірки зі сторони податкової інспекції помилок на суму 34823 грн. та 150000 грн., які вплинули на визначення у податковому повідомленні-рішенні з податку на прибуток підприємств самого розміру податкового зобовязання й застосованої фінансової санкції.

З зазначеним правовим висновком колегія суддів апеляційного суду частково погодитись не може з огляду на наступне.

Судовими інстанціями встановлено, що позивачем укладено ряд договорів із ПП "Абісаль" від 26 лютого 2010 року, із ПП "Фіраст-Трейд" від 19 серпня 2009 року, із СПД ФО ОСОБА_5 від 02 жовтня 2008 року про надання представницьких послуг та проведення маркетингових досліджень на зерновому ринку (т. 1 а.с. 129-130, 135-136, 138-140).

За умовами даних договорів Виконавці зобовязались провести роботу по дослідженню коньюктури ринку збуту/придбання зернових культур, наданню представницьких послуг та проведення маркетингових досліджень на зернових ринках областей України, а Замовник - прийняти і оплатити виконану роботу.

В межах виконання цих договорів, на підтвердження факту отримання послуг позивачем із контрагентами складені акти виконаних робіт, в яких визначено найменування послуг надання інформації, яка дозволяє продати товар, регулярне проведення моніторингу стану цін на ринку, проведення попередніх переговорів щодо укладення договорів.

Так, з ПП "Абісаль" (договір №26/02-10 від 26.02.2010р.) складено акти виконаних робіт, повязаних з наданням інформації, що дозволяє продати рапс, а саме: акт №3 від 22 березня 2010 року на суму 110843 грн. 75 коп., крім того сума ПДВ 22168 грн. 75 коп.; акт №4 від 26 березня 2010 року на суму 16899 грн. 38 коп., сума ПДВ 3379 грн. 88 коп.; акт №2 від 15 березня 2010 року на суму 21477 грн. 50 коп., сума ПДВ 4295 грн. 50 коп.; акт №1 від 11 березня 2010 року на суму 41494 грн. 38 коп., сума ПДВ 8298 грн. 87 коп.

З СПД - фізичною особою ОСОБА_5 на виконання договору № 01/10-08 від 02.10.2008р. складено акти виконаних робіт, таких як: регулярне проведення моніторингу стану цін на ринку зерна в Хмельницькій, Вінницькій, Житомирській областях та проведення моніторингу посівів озимих та плану посівів ярих культур 2008, 2009 років на територіях зазначених областей; проведення попередніх переговорів щодо укладення договорів на закупівлю зернових та зернобобових культур з відповідними контрагентами. Це зокрема акти від 30 листопада 2008 року на суму 100000 грн., від 31 грудня 2008 року на суму 117000 грн., від 31 березня 2009 року на суму 480000.

З ПП "Фіраст-Трейд" на виконання договору № 19-08/1 від 01.09.2008р. складено акт № б/н від 30.09.2009р. про виконання інформаційно-маркетингових послуг на суму 280599 грн., в т.ч. ПДВ 46767 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 25 червня 2010 року відповідач, з яким погодився суд першої інстанції стверджує, що укладені договори на проведення маркетингових досліджень виступають лише правовою підставою для отримання таких послуг, а самі акти виконаних робіт з одного боку підтверджують факт отримання послуг позивачем, а з іншого лише слугують підставою для прийняття ним рішення про оплату наданих послуг. Тобто, за викладеного у них змісту ці документи не підтверджують звязок із господарською діяльністю ПП "Агровіта-В".

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції не надав належної правової оцінки на не дослідив взаємоповязаність отриманих маркетингових та консультаційних послуг із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР ) (далі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону .

При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону ( 334/94-ВР ) платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 27\42248 витрати на збут включають такі витрати: ... витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Аналіз зазначених вище правових приписів дає можливість апеляційному суду прийти до висновку, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг. Отже, для віднесення вартості послуг з проведення маркетингових досліджень та інформаційних послуг, отриманих ПП "Агровіта-В" по вказаних вище договорах до валових витрат необхідна наявність таких обставин: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у його господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля паливом; перероблення молока та виробництво сиру.

Всі послуги з проведення маркетингових досліджень та інформаційні послуги, надані субєктами господарювання: ПП "Абісаль", ПП "Фіраст-Трейд", СПД ФО ОСОБА_5 щодо здійснення моніторингу ринку цін на зерно в регіонах України, представницькі послуги, переддоговірні переговори з майбутніми контрагентами позивача, проведення маркетингових досліджень ринку зерна перебувають в безпосередньому звязку з основним видом господарської діяльності ПП "Агровіта-В", пов'язаної з продажем та придбанням зерна, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства. При цьому, судом враховується, що зазначені вище договори не визнані судом недійсними, позивач отримав дохід від укладення вказаних договорів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено вартість понесених витрат до валових витрат, оскільки наявний прямий звязок таких витрат з господарською діяльністю платника податків.

Посилання суду першої інстанції на те, що надані позивачем акти виконаних робіт не можуть вважатись первинними документами, які підтверджують факти виконання маркетингових послуг, використаних у господарській діяльності підприємства так як не містять конкретні обсяги та напрями, за якими згідно договорами здійснювались відповідні дослідження теж є хибним.

Приходячи до такого висновку судом першої інстанції не враховано зміст укладених господарських договорів, так як за їх умовами виконання маркетингових досліджень та надання інформаційних послуг не може носити індивідуалізований характер щодо напрямку та обсягу наданої інформації, така інформація відповідала потребам позивача і є цілком зрозумілою для сприйняття та опрацювання.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції не врахував, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств, Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджує зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю. Дані нормативні акти лише вказують на необхідність наявності первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів звертає увагу, що вимог щодо необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність в актах виконаних робіт чіткого розмежування проведених досліджень маркетингового характеру та їх обсяг є безпідставним.

Досліджені колегією суддів акти згідно укладених з ПП "Абісаль", ПП "Фіраст-Трейд", СПД ФО ОСОБА_5 договорів містять всі обов'язкові реквізити, зокрема в актах відображено сутність (зміст) наданої послуги та проведеної роботи, має місце посилання на сформовані під час здійснення маркетингових робіт на відповідні супровідні документи, їх конкретний вираз. Крім того, позивачем до матеріалів справи додані відповідні додатки до актів виконаних робіт в яких міститься конкретизовані дані щодо досліджуваної інформації.

Суд першої інстанції погоджуючись з позицією податкового органу про неприйняття актів виконаних робіт як первинних документів не звернув увагу, що останнім не проводилась перевірка контрагентів позивача, для підтвердження правомірності викладених в акті перевірки даних.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що предявлені до перевірки документи (договори, акти здачі-приймання робіт та надання послуг, тощо) є первинними документами у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості отриманих маркетингових та інформаційних послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

За даних обставин підстав стверджувати про порушення позивачем пп. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 пп. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" колегія суддів не вбачає, а відтак висновок суду першої інстанції в цій частині про протилежне є невірним.

В той же час колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з наступним висновком суду першої інстанції про наявність допущених під час перевірки зі сторони податкової інспекції помилок на суму 34823 грн. та 150000 грн., які вплинули на визначення у податковому повідомленні-рішенні з податку на прибуток підприємств самого розміру податкового зобовязання й застосованої фінансової санкції.

Так, доводи ДПІ у м. Вінниці про встановлене перевіркою порушення ПП "Агровіта-В" вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" що полягало у не включенні до складу валових доходів в 1 кварталі 2009 року суму 34823 грн., свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло. Як вірно зясовано судом при дослідженні даних кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт 361, Кт 702 34823 грн., щодо якої виникла розбіжність є сумою, яка була повернута ПП "Агровіта-В" на користь ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" без врахування податку на додану вартість (банківська виписка від 16 березня 2009 року на суму 41789,10 грн. з ПДВ, ПДВ 6964,85 грн., тобто 41789,10 грн. 6964,85 грн. = 34824,25 грн.).

Що стосується суми 150000 грн., яка визначена ДПІ у м. Вінниці як сума витрат, відображена в обліку підприємства без будь-яких підтверджуючих документів, то в процесі розгляду справи даного непідтвердження не виявлено, що може лише свідчити про допущену під час перевірки арифметичну помилку, а відповідно і безпідставність зі сторони відповідача зменшення суми валових витрат позивача на 150000 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що прийняте ДПІ у м. Вінниці податкове повідомлення - рішення 09.07.2010 року №0002062300/0 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню з наведених підстав. В той же час невірний висновок суду першої інстанції про безпідставність включення ПП "Агровіта-В" до валових витрат сум придбаних маркетингових послуг не призвів до неправильного вирішення справи в цілому, а тому підстав для зміни чи скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року колегія суддів не знаходить.

Що ж до доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, то вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 червня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар