Ухвала суду № 16161951, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12188/10/11/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Красноперекопським ГУ МВС України в Криму 25.11.2000, довіреність №б/н від 04.02.2011,

відповідач: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 23.11.10 у справі №2а-12188/10/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК - Квадро" (вул. Залізнична, 1/1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Північна 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000162304 від 10.09.2010; стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро" 3,40 грн. судового збору (арк.с.85-91).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної; несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), отже, відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення зустрічної перевірки контрагента.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Красноперекопська об'єднана Державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро" відмовити у повному обсязі (арк.с.95-96).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні 10.05.2011 представник позивача наполягав а відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 10.05.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.110), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 26.08.2010 до 27.08.2010 головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції проведено позачергову податкову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НСК - Квадро»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійснення фінансово господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Елефант».

За результатами перевірки складено Акт №989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 (арк.с.10-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, абзаців «д», «е»підпункту 7.2.1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 4476,00грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 4476,00грн.

Акт перевірки від 31.08.2010 підписано керівником позивача із зауваженнями (арк.с.15), 01.09.2010 подано заперечення (арк.с.18), за результатами розгляду яких висновки, викладені у Акті перевірки №989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 визнано обґрунтованими (арк.с.19-20).

На підставі Акту перевірки та згідно з підпунктами «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»10.09.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000162304/0, яким визначено суму податкового зобовязання: за основним платежем у розмірі 4476,00грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1065,20 грн. (арк.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «НСК - Квадро»та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»укладено Договір підряду №9, згідно якого замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе зобовязання здійснити комплекс робіт, направлених на капітальний ремонт будівлі котельної, що розташована за адресою: м.Красноперекопськ,вул.Желєзнодорожня, 1/1 (арк.с.21-22).

Згідно платіжного доручення №43 від 15.06.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «НСК Квадро»сплатило товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»350000,00грн., зазначивши призначення платежу: ФП за будівельно-монтажні роботи згідно договору №9 від 01.06.2010, в т.ч. податок на додану вартість в сумі 58333,33грн. (арк.с.61).

15.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельною фірмою «Елефант»позивачу видано податкову накладну №1612 на загальну суму 349438,80грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 58239,80грн. (арк.с.27).

Згідно Акту приймання виконаних робіт від 30.06.2010 вартість робіт склала 291199,00грн., у тому числі податок на додану вартість 58239,80грн. (арк.с.23-25).

30.08.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «НСК Квадро»надало податковій інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, відповідно до розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до якої, обсяг поставки (без ПДВ) із товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»склав 291199,00грн., в тому числі податок на додану вартість 58239,80грн. (арк.с.53-57).

Спір виник у звязку з тим, що відповідач вважає що суми, включені позивачем до податкового кредиту не підтверджені належним чином, оскільки контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант» не знаходиться за місцем свого місцезнаходження, у звязку з чим інформація, яка вказана у Договорі та податковій накладній не відповідає дійсності, що тягне за собою зменшення сформованого платником податку податкового кредиту, позивач проти цього заперечує, так як вважає, що він документально підтвердив реальну господарську діяльність та господарські операції даними податкового та бухгалтерського обліку, а за дії контрагента відповідальності не несе.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що платник податку має право зменшити свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, визначену в отриманих податкових накладних, при умові, що податкова накладна видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість та оформлена відповідно до вимог статті 7 Закону № 168.

Пунктом 9.3. статті 9 цього Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту ґ) пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Як вбачається із матеріалів справи, реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»анульовано 28.07.2010 (арк.с.39-40), отже, на момент здійснення господарських операцій з позивачем та видачі податкової накладної товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»було зареєстровано платником податку на додану вартітсь.

Доводи відповідача, що податкова накладна не відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону №168 є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна від 15.06.2010 №1612 надана товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант»містить всі передбачені законом реквізити, в тому числі місцезнаходження постачальника.

Діючим законодавством не передбачено обовязок субєкта господарювання при отриманні податкової накладної перевіряти наявність постачальника за місцезнаходженням, визначеним у Єдиному державному реєстрі.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу та нарахування штрафних санкцій відбулось відповідачем на тих підставах, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, тому не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкової накладної, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елефант».

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Податковий кредит підтверджений платіжним дорученням №43 від 15.06.2010 (арк.с.61) та податковою накладною №1612 (арк.с.27).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкової накладної, виданої йому контрагентом за договором підряду, в періоді, що перевірявся.

Як платник податків покупець не несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність і розрахунки з бюджетом його контрагентів, тому відповідач безпідставно при наявності у позивача первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, застосував штрафні (фінансові) санкції та зменшив бюджетне відшкодування.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Помилкове посилання суду першої інстанції на відсутність рішення суду про недійсність правочинів, що не передбачено діючим цивільним законодавством не тягне скасування рішення та висновків, що повязані з цими господарськими операціями.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.10 у справі №2а-12188/10/11/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.10 у справі №2а-12188/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна