Ухвала суду № 16159721, 04.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-517/10/6/0170

04.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛядової Т.Р.,

суддів Курапової З.І. , Привалової А.В. секретар судового засіданняРавза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 14.09.10 у справі № 2а-517/10/6/0170

за позовом Приватного малого підприємства "Чірчік" (вул. Лугова - 18,смт.Чорноморське,Чорноморський район, Автономна Республіка Крим,96400)

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим (вул. Щорса, 4,смт.Чорноморське,Чорноморський район, Автономна Республіка Крим,96400)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Приватне мале підприємство "Чірчік" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Чорноморському районі АР Крим №0001281501/0 від 24.12.2009 року про застосування штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 червня 2001 року Приватним малим підприємством "Чірчік" платіжним дорученням №34 від 20.06.2001 р. на суму одна тисяча девятсот сімдесят чотири гривні було сплачено платіж з єдиного податку. Платіжний документ був прийнятий банком до виконання, грошові кошти перераховані з розрахункового рахунку позивача. Посилається на вимоги пп..16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначаючи, що за порушення строків зарахування податків з вини банку, відповідальність несе банк.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.10 у справі №2а- 517/10/6/0170 позовні вимоги Приватного малого підприємства «Чірчік»задоволені в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Чорноморському районі АР Крим від 24.12.2009 №0001281501/0 на суму 1512,92 грн. Судом вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно сплатив єдиний податок за 2 та 3 квартали 2001 року, а відповідач у порушення вимог пп..15.1.1.п.15.1.ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі АР Крим разом з апеляційною скаргою надала клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі АР Крим просить постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.10 у справі №2а- 517/10/6/0170 скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позивачу відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга вмотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення справи та неповним зясуванням обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.12.10 Державній податковій інспекції в Чорноморському районі АР Крим поновлено строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.12.10 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим.

Ухвалою колегії суддів від 13.12.10 справа призначена до апеляційного розгляду на 04.04.2011р., о 15:00 годині.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність осіб, які не зявилися, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне мале підприємство «Чірчік»(далі ПМП „Чірчік”) є субєктом господарювання, перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником єдиного податку за ставкою 6%.

14 грудня 2009 року працівниками відповідача проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати єдиного податку за 2 та 3 квартали 2001 року.

За наслідками перевірки складено акт №1050/1501/22250051 від 14.12.2009 року, в якому зазначено, що у порушення п.п.2 п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р.№727/98, позивач несвоєчасно сплатив єдиний податок, так по строку сплати за 2 квартал 2001 р.-22.07.2001 р. фактично було сплачено 21.08.2001 р.; по строку сплати за 3 квартал 2001 року 01.11.2001, фактично оплачено 30.11.2001 року.

На підставі акту перевірки та п.п.17.1.7 п.17.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 24.12.09 року ДПІ в Чорноморському районі АР Крим застосувала до Приватного малого підприємства «Чірчік»за затримку на 47 календарних днів граничного строку, сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 7564,60 грн. штраф в розмірі 20% у сумі 1512,92 грн., про що було постановлено податкове повідомлення рішення № 0001281501/0, яке нині оскаржує позивач.

Відповідно до ч. 3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" узгоджуються положення підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Необхідно зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення банку Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2001 року ПМП "Чірчік" платіжним дорученням № 34 від 20.06.2001 року на суму 1974,00 грн. було сплачено платіж з єдиного податку.

Таким чином підприємство виконало свої податкові зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі, своєчасно подавши до Банку платіжні доручення на перерахування податків, а останній, прийнявши ці розрахункові документи (платіжні доручення) на виконання, підтвердив завершення ініціювання переказу, а тому порушення граничних строків сплати узгоджених податкового зобов'язання з єдиного податку сталося з вини Банку.

Відповідно до підпункту 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність вини з боку позивача щодо своєчасного неотримання відповідачем єдиного податку, сплаченого позивачем у межах граничних термінів.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним Законом, який регулює відносини зі сплати податків та стягнення податкового боргу.

Згідно підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки своєчасності сплати єдиного податку до бюджету, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складений відповідачем лише у 2009 року, тобто з пропуском 1095 днів.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 також передбачено, що якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивач узгоджене податкове зобовязання сплатив своєчасно, а тому підстави для застосування штрафу у відповідача були відсутні навіть у 2001 році, незважаючи на це, відповідач застосував до позивача штраф через 7 років.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вірно застосував положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України й вийшовши за межі позовних вимог, задовольнив позов у спосіб визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Чорноморському районі АР Крим від 24.12.2009 №0001281501/0 на суму 1512,92 грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 14.09.10 у справі № 2а-517/10/6/0170 за позовом Приватного малого підприємства «Чірчік»до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписТ.Р.Лядова

Судді підпис З.І.Курапова підпис А.В.Привалова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова