Ухвала суду № 16159284, 30.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12750/10/15/0170

30.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 09.11.2010 року у справі № 2а-12750/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" (вул. Київська, 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2010 року, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" 22.09.2010 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року з 22.09.2010 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" 03,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 року та прийняти нову постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального прав, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 30.03.2011 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Згідно частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35338012, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 17.08.2007 року (а.с. 19), є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

Позивачем 22.09.2010 року надіслана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року з доданками, про що свідчить копія повідомлення з відміткою про отримання податковим органом податкової декларації (а.с.20).

Повідомленням від 27.09.2010 року №42367/10/28-4 (а.с.6 ) позивачу запропоновано здати декларацію, оформлену належним чином, при цьому зазначено, що декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року відповідно до п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181 не визнана, як податкова декларація, оскільки всупереч вимогам п. 3.3. Порядку заповнення і подачі податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 в редакції Наказу ДПА України від 12.05.2010 року № 313 у податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року позивачем допущені виправлення.

Так, на правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі Закон №2181-ІІІ), Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054 (далі Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону №2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається податною в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовуються.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом. Право же привласнювати податковій декларації статус "невизнана як податкова звітність" з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Декларація позивача з ПДВ за серпень 2010 року має всі обовязкові реквізити.

Посилання заявника апеляційної скарги на наявність у поданій декларації за серпень 2010 року виправлень не знайшло підтвердження у судовому засіданні. Крім того, відповідачем в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодного належного та допустимого доказу правомірності неприйняття декларації позивача за серпень 2010 року.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 року у справі № 2а-12750/10/15/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук