Ухвала суду № 16159267, 16.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5596/10/16/0170

16.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 16.09.2010 року у справі № 2а-5596/10/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" (вул. Київська, 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000611501/0 від 22.01.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан"; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального прав, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 16.03.2011 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Згідно частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2007 року, ідентифікаційний код 35338012 (а.с. 22) та є платником податку на додану вартість. .

26.10.2009 року позивачем до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була направлена рекомендованою кореспонденцією податкова декларація з податку на прибуток підприємства за третій квартал 2009 року із додатком № К1/1, яка була підписана керівником підприємства, скріплена печаткою та отримана відповідачем 28.10.2009 року (а.с.23-26).

02.11.2009 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на адресу позивача надіслано повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" подана податкова декларація заповнена позивачем всупереч Наказу ДПА України від 29.03.2003р. №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств і порядку її заповнення" (далі Наказ), а відтак, вона не є податковою декларацією. Позивачу рекомендовано заповнити податкову декларацію відповідно до вимог вищезазначених законодавчих актів. Проте, у зазначеному повідомленні не зазначено у чому полягає порушення, допущене позивачем при заповненні податкової декларації, тобто зміст порушення в повідомленні взагалі не вказан. Повідомлення отримано відповідачем 09.11.2009 року.

09.12.2009 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складено акт 615/15-1, у якому зазначено про порушення позивачем п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: неподання податкової декларації в строки, визначені законодавством, або її затримку. Граничний строк подання податкової декларації, зазначений у акті перевірки, 10.11.2009 року, дата фактичного подання декларації не зазначена. У акті не вказано, які саме порушення були допущені позивачем, що потягли за собою визнання декларації не поданою, а також відсутні посилання на порушення п.1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143. Акт відповідачем отриманий.

22.01.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі на підставі Акту перевірки від 09.12.2009 року, відповідно до абз.1 п.п.17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за неподання податкової декларації у встановлені законодавством строки винесено податкове повідомлення рішення №0000611501/0 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00грн. (а.с.6).

Так, на правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі Закон №2181-ІІІ), Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054 (далі Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ передбачено строки подання податкових декларацій за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно п.п.4.1.7. пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009 року надіслана позивачем на адресу відповідача та отримана 28.10.2009 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомлені (зворотній бік а.с.7), отже податкова декларація подана позивачем у встановлені Законом строки.

Статтею 4 Закону № 2181-ІІІ визначений порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, де у п.п. 4.1.2 п. 4.1 зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацом 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ закріплено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Так, з направленої позивачем на адресу відповідача податкової декларації за 3 квартали 2009 року вбачається, що у ній зазначені і заповнені усі обовязкові реквізити і поля, окрім тих, що не є обовязковими і заповнюються у разі подання відповідного додатку, а саме позивачем, разом із декларацією на прибуток направлено на адресу додаток К1/1, що й відображено у декларації (зворотній бік а.с 24), тобто, позивачем зазначено у декларації про подання разом з декларацією відповідного додатку К1/1 (а.с.25). Також про направлення вказаного додатку свідчить опис вкладень до цінного листа, яким декларація та додаток направлені до ДПІ в м. Сімферополі (а.с. 23).

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 170,00грн. за несвоєчасне подання декларації не може бути визнано таким, що прийнято з урахуванням вищезазначених принципів, оскільки воно не відповідає вимогам закону та прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010 року у справі № 2а-5596/10/16/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук