Ухвала суду № 16159248, 23.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3997/10/11/0170

23.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представника позивача - Дунськоого М.С.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 13.10.2010 року у справі № 2а-3997/10/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчхолод" (вул. Цементна Слободка, 49, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98329)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2010 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0000352301/0 від 19.03.2010 року яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18928,50 грн., в тому числі за основним платежем 120619,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60309,50 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчхолод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 03,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2010 року.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не був врахований той факт, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були отримані у попередніх податкових періодах, в яких вже проводились документальні перевірки, а також не підтверджені зустрічною перевіркою контрагента ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод".

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 23.03.2011 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Згідно частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2010 року головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в м. Керчі Ходжаметовою З.Р. на підставі пункту 4 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Керчхолод" з питань правових відносин з ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод" за період травень, жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт №270/23-1/05397189 (а.с.7-12).

Згідно акту перевірки, позивача взято на облік, як платника податків у ДПІ в м. Керчі з 12.03.2004 року за № 62 та позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ від 25.03.2004 року №00339074, індивідуальний податковий номер 053971801063 (а.с.8).

Під час проведення перевірки були використані податкові декларації з ПДВ за травень, жовтень 2008 року (вх. №15710 від 12.06.2008 року, №39804 від 13.11.2008 року відповідно).

Актом перевірки ДПІ встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначено, що підприємством у травні, жовтні 2008р неправомірно включені в податковий кредит податкові накладні від постачальника за липень 2007 року.

Па підставі акту перевірки від 05.03.2010 року відповідачем 19.03.2010 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000352301/0 за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180928,50 грн., з яких 120619,00 грн. за основним платежем, 60309,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

Закон України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я, та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, системний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону (за виключенням випадків, передбачених п.7.2 статті 7 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що в податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за травень 2008 року (а.с.19-20) та жовтень 2008 року (а.с.26-27) (звітний податковий період, за який виправляються помилки - липень 2007 року), а також розрахунків коригування сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ (а.с.21, 28). Позивачем до податкового кредиту включені наступні податкові накладні: до декларації за травень 2008 року, податкова накладна виписана ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод" 13.07.2007 року №13-07-8 на загальну суму 458316,00 грн., в тому числі ПДВ 76386 грн. (а.с.15); до декларації за жовтень 2008 року, податкові накладні виписані ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод" 13.07.2007 року №13-07-7 на загальну суму 111012,00 грн., в тому числі ПДВ - 18502,00 грн., №13-07-15 на загальну суму 87608,00 грн., в тому числі ПДВ 14601,33 грн., №13-07-14 на загальну суму 66780,00 грн., в тому числі ПДВ - 11130,00грн (а.с.14,16,17).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону. Податкові накладні отримані позивачем 01.05.2008 року та 01.10.2008 року від ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод", що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.18, 25). Згідно зазначених податкових накладних, позивачу поставлені продовольчі та непродовольчі товари.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ №054363 та статуту ТОВ "Керчхолод" основним видом діяльності останнього є виробництво рибних продуктів, організація перевезення вантажів, виробництво м'яса, перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань, складське господарство, оптова торгівля іншими продуктами харчування (а.с.104, 112).

Також судом першої інстанції встановлено те, що 12.07.2007 року між ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод" та ТОВ "Керчхолод" було укладено договір №06/06/01 купівлі-продажу обладнання (а.с.95). Зазначений у податкових накладних товар фактично був отриманий позивачем, про що свідчать накладні від 13.07.2007 року №13-07-8, №13-07-7, 13-07-15, №13-07-14 та акт приймання-передачі від 12.07.2007 року (а.с.97).

Отже, позивач має право на податковий кредит по зазначених господарських операціях, оскільки ним дотримані всі передбачені Законом умови щодо виникнення такого права, зокрема, відбулося фактичне виконання господарських операцій, отриманий товар використовується у господарської діяльності позивача, суми ПДВ сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам статті7 Закону.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Як вбачається із акту перевірки та доводів в апеляційній скарзі, підставою для виключення відповідачем із складу податкового кредиту сум ПДВ є та обставина, що податкові накладні, суми ПДВ по яких включені позивачем до складу податкового кредиту за травень, жовтень 2008 року, були виписані у інших податкових періодах, тобто раніше. Крім того, контрагент позивача за договором, а саме ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод", у періодах здійснення господарських операцій не включив до складу податкових зобов'язань господарські операції, які були здійсненні з позивачем.

Судова колегія вважає, що дані обставини не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача з наступних підстав.

Згідно положень абзаців 1, 2 п.п. 7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, ані зазначеною нормою, ані іншою нормою Закону не встановлено правило, за яким платник податку втрачає право па податковий кредит у разі невключення сум ПДВ до податкового кредиту у період, в якому зазначені суми були сплачені постачальникам у складі вартості товарів.

Судова колегія вважає, що Закон не ставить у залежність право платника податку па податковий кредит від обов'язку контрагента включити отримані ним суми до складу податкових зобов'язань відповідного періоду та від фактичної сплати суми ПДВ до бюджету. У випадку недотримання контрагентом платника податку норм Закону та не сплати до бюджету сум ПДВ, відповідач не позбавлений права на здійснення перевірки такого платника податку та донарахування йому податкових зобов'язань із застосуванням відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2009 року у адміністративній справі №2а-9671/09/7/0170 за позовом ТОВ "Керчхолод" до ДПІ у м.Керч АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001622301/0 від 06.08.2009 року та №0001632301/0 від 06.08.2009 року встановлено, що оскаржувані повідомлення рішення винесені з порушенням п. 4.1 статті 4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 345419,00 грн.

Як вбачається із зазначеної постанови, перевіркою від 27.07.2009 року встановлено включення позивачем раніше отриманих податкових накладних (складених у період з 2007 року до 2008 року та фактично отриманих у період з травня 2008 року до березня 2009 року), зокрема від ТОВ "ТПК Одеса-Промхолод" у період, що перевірявся з 01.04.2009 року до 31.03.2009 року (а.с.57).

На підставі акту перевірки від 27.07.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001632301/0 від 06.08.2009 року про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 518129,00 грн., яке було визнане протиправним та скасоване постановою Окружного адміністративного суду АРК від 30.09.2009 року (а.с.82-87).

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2010 року у справі № 2а-3997/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук