Ухвала суду № 16159242, 16.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5495/10/11/0170

16.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 08.09.2010 року у справі № 2а-5495/10/11/0170

за позовом Підприємства "Керченська виправна колонія № 126" Управління державного департаменту виконання покарань України в Автономній Республіці Крим (вул. Індустріальне шосе, 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0000781502/0 від 08.04.2010 року.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 16.03.2011 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, представник позивача до початку судового засідання надіслав заперечення на апеляційну скаргу, у яких також зазначив про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Згідно частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2010 року посадовою особою ДПІ в м. Керчі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання суми податку на додану вартість по декларації за серпеньжовтень 2007 року, в результаті якої складено акт №450/15-2/08680307 (а.с.7-9).

Актом перевірки від 31.03.2010 року встановлено несвоєчасне погашення погодженого податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість, у звязку із чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ХІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181).

Відповідно до акту перевірки від 27.05.2010 року та на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181 08.04.2010 року відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомленнярішення №0000781502/0 за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 14705,00, про сплату штрафу у розмірі 7352,50 грн. (а.с.16).

Так, виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року позивачем визначено податкове зобовязання з цього податку у розмірі 4220,00грн.(а.с.47-48).

Згідно платіжного доручення №109 від 27.09.2007 року позивачем перераховано 4220,00грн. із зазначенням призначення платежу "ПДВ за серпень 2007року" (а.с58).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року позивачем визначено податкове зобовязання з цього податку у розмірі 1085,00грн.(а.с.50).

Згідно платіжного доручення №120 від 25.10.2007 року позивачем перераховано 1085,00грн. із зазначенням призначення платежу "ПДВ за вересень 2007 року"(а.с58), отже позивачем не порушено граничний строк сплати податку на додану вартість за серпень, вересень 2007 року.

Таким чином, обовязок позивача щодо сплати податку на додану вартість за серпень, вересень 2007 року, припинився у звязку із сплатою податку у повному обсязі.

Крім того, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року позивачем визначено податкове зобовязання з цього податку у розмірі 9400,00грн.(а.с.51-52).

Згідно платіжного доручення №144 від 29.11.2007 року позивачем перераховано 6620,00грн. із зазначенням призначення платежу "ПДВ за жовтень 2007 року"(а.с57), тобто, залишок несплаченої суми заборгованості з ПДВ за жовтень 2007 року складає 2780,00грн.

Таким чином, обовязок позивача щодо сплати податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 6620,00грн. припинився у звязку із сплатою.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Оскільки право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181, який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість рішення відповідача про накладення фінансових санкцій за порушення позивачем термінів сплати податкової заборгованості з ПДВ за серпеньвересень 2007 року та на частину сплаченої суми ПДВ у розмірі 6620,00грн. за жовтень 2007 року.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ за жовтень 2007 року у розмірі 2780,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомленнярішення від 08.10.2010 року, відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% на податковий борг в сумі 14705,00грн., з яких: 2110,00грн. 50% від суми ПДВ за серпень 2007 року в розмірі 4220,00грн.; 542,50грн. 50% від суми ПДВ за вересень 2007 року в розмірі 1085,00грн.; 4700,00грн. 50% від суми ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 9400,00грн.

Відповідно до п.п.17.1.7 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведеної норми випливає, що штрафні санкції нараховуються на погашену суму податкового боргу.

Актом перевірки від 31.03.2010 року встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання за серпень 2007 року у розмірі 4220,00грн. по терміну сплати 01.10.2007 року, оскільки воно сплачено платіжними дорученнями №9 від 13.01.2010 року, №12 від 21.01.2010 року, №42 від 01.02.2010 року, №45 від 03.02.2010 року.

Крім того, несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання за вересень 2007 року у розмірі 1085,00грн. по терміну сплати 30.10.2007 року, оскільки воно сплачене платіжним дорученням №48 від 10.02.2010 року, а також за жовтень 2007 року по терміну сплати 30.11.2007 року у розмірі 9400,00грн., оскільки воно сплачене платіжними дорученнями №48 від 10.02.2010р., №54 від 16.02.2010р., №72 від 22.02.2010р., №87 від 26.02.2010р., №90 від 02.03.2010р.

Разом з тим, з перелічених платіжних доручень вбачається, що в кожному з них зазначене призначення платежу відмінне від призначення про сплату ПДВ за жовтень 2007 року.

Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону №2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до абз. 3 п.п. 10.1.1. п. 10.1 ст.10 Закону №2181 стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 року (даліПорядок стягнення коштів).

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

З матеріалів справи вбачається, що форма актів відповідає затвердженій Порядком стягнення коштів, акти складено у присутності матеріально-відповідальних осіб позивача, підписані у двосторонньому порядку, один екземпляр кожного акту вручено під розписку.

Також судом першої інстанції встановлено, що вилучені податковим органом готівкові кошти в національній валюті внесено податковим органом, що склав акт, на погашення податкових боргів платника податків через установу банку.

Тобто, податковим органом дотримано порядок внесення готівки на погашення податкового боргу платника податків через установу банку.

Разом з тим позивачем, до здійснення податковим органом відповідного спрямування коштів, на адресу ДПІ в м.Керчі АР Крим направлялись листи, в яких позивач зазначав, що вилучені суми готівкових коштів повинні направлятися на погашення податкового боргу з ПДВ за жовтень 2007 року у розмірі 2780,00грн. та податку на землю в сумі 220,00грн. (а.с.60).

З аналізу норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, вбачається, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

У той же час, такий порядок самостійного визначення платником податків спрямування платежів застосовується за звичайних умов його господарювання, при самостійній сплаті ним узгоджених податкових зобовязань, коли платник податків має виключні повноваження розпоряджатися своїми коштами.

У даному ж випадку, суд встановив, що активи позивача знаходяться в податковій заставі, що підтверджується відповідачем та не оспрюється позивачем по справі. Стосовно таких активів встановлений особливий режим повноважень власника в частині розпорядження ними.

Поняття активів платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання визначено Законом №2181.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону №2181 дається тлумачення терміну податкової застави - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Отже, при виникненні податкової застави, податкові органи, як органи стягнення користуються певними правами, що додатково надані ним цим способом забезпечення податкового зобовязання заставою. Але податкові органи не мають права змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, при самостійній сплаті податків, у даному ж випадку платник податків не здійснював самостійної сплати узгодженого податкового зобовязання, тому не має права визначати призначення коштів, спрямованих податковим органом на погашення податкового боргу.

До того ж, судова колегія зазначає, що лист позивача у жодному разі не є платіжним документом у його розумінні діючим законодавством, не є документом на переказ, що використовуються для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі та не спрямовані на настання жодних правових наслідків щодо розрахунків за зобовязаннями.

Таким чином, ДПІ в м. Керч правомірно здійснено вилучення готівкових коштів та направлення їх на погашення податкової заборгованості.

Разом з тим відповідачем у порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано доказів направлення суми готівкових коштів, які вилучені актом №175 від 29.11.2007 року у сумі 2780,00грн. в рахунок погашення податкової заборгованості позивача за жовтень 2007 року.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 року у справі № 2а-5495/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук