Ухвала суду № 16140884, 24.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р.Справа № 2-а-6211/09/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Милосердного М.М.

при секретарі Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Екватор»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2008 року ВАТ «Завод Екватор» звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00005736/1 від 06.08.2008 року та №00017936/2 від 17.10.2008 року, якими позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Завод Екватор»задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00005736/1 від 06.08.2008 року та №00017936/2 від 17.10.2008 року.

В апеляційній скарзі представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Завод "Екватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №381/36/14308032 від 23.05.2008р., на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення: №00005536/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 35685грн., з яких 23790грн. основного платежу та 109644грн. штрафних (фінансових) санкцій; №00005636/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 328931грн., з яких 219288грн. основного платежу та 109644 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №00005736/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2007р. у сумі 24620грн. та визначення податкового зобов'язання у сумі 12310грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду податковий орган вирішив скаргу ВАТ "Завод ""Екватор" 12.06.2008 р. задовольнити частково. Податкове повідомлення - рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005736/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1835,25 грн. було скасоване.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням податкового органу позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Миколаївській області в порядку встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Миколаївській області вирішила скаргу позивача від 14.08.08р. № 33/207 також задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення від 03.06.2008р. № 00005736/0 було залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005636/0, в частині нарахування 149210,00грн. податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 74605,00грн., всього на суму 223815,00грн. та в зазначеній частині рішення від 06.08.2008р. №21627/10/25-014 було скасовано. В іншій частині зазначене рішення залишене без змін.

Також було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005536/0 та в зазначеній частині рішення від 06.08.2008р. №21627/10/25-014, прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

На підставі акту перевірки від 23.05.2008р. №381/36/14308032 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та після повторного розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.10.2008р.: податкове повідомлення-рішення №00017936/2 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105117,00грн., з них: 70078,00грн. - основний платіж, 35039,00грн. - фінансові (штрафні) санкції та податкове повідомлення-рішення №00017736/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2007р. у сумі 24620грн., і визначення податкового зобов'язання (штрафні (фінансові) санкції) у сумі 10474,75грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при вирішенні спірного питання, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було віднесено у перевіряємий період до складу валових - витрати на послуги перевезень вантажів у сумі 6250 грн., витрати на придбання обладнання кондиціювання повітря у ТОВ «ЕГИДА СТИЛ», витрати з ремонту основних фондів.

В свою чергу, апелянтами, з посиланням на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказується на не підтвердження первинними документами валових витрат по вище зазначеним послугам (операціям) наданим позивачеві.

Колегія суддів вважає, що вище зазначені доводи апелянтів є помилковими та спростовуються матеріалами справи договорами, актами виконаних робіт, іншими первинними документами, які підтверджують сплату позивачем своїм контрагентам грошових коштів за отримані роботи (послуги), тощо, які в повній мірі досліджені судом першої інстанції та підтверджують правомірність віднесення спірних сум позивачем до складу валових витрат.

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції (на підставі укладеного договіру між ТОВ «ЕГИДА СТИЛ»та позивачем), на яку позивач (платник податку) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належними доказами спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні, платіжні доручення, доручення на отримання ТМЦ, видаткові накладні, договори), дали суду першої інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні виконаних за господарською операцією робіт продавцю, яким видано йому податкові накладні, маючи на час скаладання податкових накладних статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, які не доводять правомірності та законності винесених ДПІ оскаржуваних рішень - повідомлень, що відповідно до норм ст.2 КАС України було перевірено та обґрунтовано встановлено рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 травня 2011 року.

Головуючий:

Судді: