Ухвала суду № 16140764, 08.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р.Справа № 2-а-11065/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

08 червня 2011 року                                                             м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

22 листопада 2010 року ТОВ «Агрошляхбуд»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0000222356/0 від 07.06.2010 року, № 0000222356/1 від 30.06.2010 року, № 0000222356/2 від 10.08.2010 року, № 0000222356/3 від 20.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 255601,89 гривен.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року адміністративний позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області: № 0000222356/0 від 07.06.2010 року, № 0000222356/1 від 30.06.2010 року, № 0000222356/2 від 10.08.2010 року, № 0000222356/3 від 20.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 255601,89 гривен.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Березівська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Агрошляхбуд»зареєстровано Іванівською районною державною адміністрацією Одеської області 23.01.2004 року за адресою: 67200, Одеська область, Іванівський район, с. Прохорове, вул. Братів Лизогубових, 1 (Т.1 а.с 35) та перебуває на податковому обліку в Березівській міжрайонній державній податковій інспекцій Одеської області.

п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

28 травня 2010 року на підставі наказу № 68 від 11.05.2010 року (Т.1 а.с. 213) та направлення від 18.05.2010 року № 20, виданого Березівською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області, співробітниками ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2008 року, червень 2008 року, січень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 55/23-3/05407344 від 28.05.2010 року (Т.1 а.с. 7-19). В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 177250 грн. в т.ч. по періодах за червень 2008 року в сумі 177609,2 грн., за січень 2009 року в сумі 1280,8 грн.

В результаті перевірки ТОВ «Агрошляхбуд»донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 255601,89 грн. 01.06.2010 року позивач подав до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області заперечення на акт перевірки (а.с. 216-218), які розглянуті відповідачем та задоволенні частково шляхом зменшення донарахованих сум за червень 2008 року на суму - 6848,74 грн. (Т.1 а.с. 219-222).

На підставі вказаного акту Березівською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000222356/0 від 07.06.2010 року (а.с. 20), № 0000222356/1 від 30.06.2010 року (а.с. 21), № 0000222356/2 від 10.08.2010 року (а.с. 22), № 0000222356/3 від 20.10.2010 року (Т.1 а.с. 23), в яких зазначено, що за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 255601,89 гривен, в тому числі за основним платежем 170401,26 грн. і штрафними санкціями 85200,63 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ТОВ «Агрошляхбуд»підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З вищезазначеного акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному, на думку відповідача, заниженні податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, внаслідок включення до складу податкового кредиту (в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2008 р., червень 2008 р., січень 2009 р.) податкових накладних попереднього періоду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції правильно встановлено, що Березівською МДПІ в судовому засіданні не доведено, що ТОВ «Агрошляхбуд»при відображенні податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2008 року, червень 2008 року, січень 2009 року допустило порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону.

Згідно п.п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ «Агрошляхбуд»є платником податку на додану вартість. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 Закону).

Березівською МДПІ зроблено помилковий висновок про те, що нібито ТОВ «Агрошляхбуд»прийняло рішення не формувати податковий кредит за березень 2008 року, червень 2008 року, січень 2009 року. Зазначене припущення не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є наслідком невірного трактування Закону перевіряючими.

Згідно п. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації

Згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту - Закон) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п. 7.5 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

При цьому варто зазначити, що позивач, користуючись правом, наданим п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в рамках 1095 діб, уточнив показники декларації з податку на додану вартість, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства в сфері оподаткування.

Згідно п. п. 7.2.3 Закону, платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Згідно п.п. 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації». Необхідно звернути увагу на те, що Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах, передбачених Законом строків давності.

Отже, податкові накладні можна відображати у складі податкового кредиту з урахуванням терміну давності у межах 3 років (1095 днів).

Факт надходження податкових накладних підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 6 (Т.1 а.с. 168-172).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Однак, зазначеною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язання покупця подавати скаргу, і відповідно, не є тією підставою, яка може свідчити про відмову ТОВ «Агрошляхбуд»від формування податкового кредиту.

Відповідач виходив з того, що до Березівської МДПІ скарги від позивача не надходили. Законом не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на переконання посадових осіб Березівської МДПІ, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п. 7.5 ст. 7 Закону, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

В той же час, відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При цьому, в зазначеній нормі закріплено саме право, а не обов'язок позивача товарів подати скаргу на контрагента у разі відмови останнім надати податкову накладну,

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд»не зобов'язано було складати заяви та скарги на дії контрагентів на підставі п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, оскільки контрагенти не відмовлялися надавати податкові накладні. Відсутність скарги на дії контрагентів не може розцінюватись в якості відмови позивача від права на податковий кредит.

Згідно п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 от. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за березень 2008 р., червень 2008 року та січень 2009 року з урахуванням податкового кредиту, що виник за рахунок сплати податку на додану вартість в попередніх періодах, але не включеного до складу податкового кредиту в деклараціях у періоди, коли такий податок був фактично сплачений у зв'язку із отриманням податкових накладних із запізненням.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 0000222356/0 від 07.06.2010 року, № 0000222356/1 від 30.06.2010 року, № 0000222356/2 від 10.08.2010 року, № 0000222356/3 від 20.10.2010 року були винесені відповідачем з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, тому вони є протиправними.

Крім того, судом правильно встановлено, що декларації з ПДВ за березень 2008 року, червень 2008 року та січень 2009 року, податкові накладні цих періодів, їх наявність на момент перевірки, правомірність включення податкових накладних попередніх періодів до податкового кредиту у Деклараціях з ПДВ за червень 2008 року та січень 2009 року вже були перевірені та підтверджені Березівською МДПІ за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Агрошляхбуд» у липні 2009 року, що підтверджується актом від 07.07.2009 року № 60/23-1/05407344 (Т.1 а.с. 180-203).

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23.07.1998 року вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Отже, лише вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет розпочатих службових розслідувань чи порушення кримінальної справи стосовно посадової особи, яка проводила попередню перевірку позивача, не вбачається відповідного рішення ДПА України за підписом її Голови на проведення повторної перевірки позивача за перевірений раніше період.

Висновки попереднього акту перевірки від 07.07.2009 року № 60/23-1/05407344 не були оскаржені сторонами та не є предметом розгляду цього спору.

Таким чином відповідач неправомірно провів перевірку підприємця двічі за один і той самий період.

Крім того, відповідачем не надано суду розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства. У оскаржуваних повідомленнях-рішеннях відповідач не послався на правову норму, на підставі якої нарахував позивачу штрафні санкції.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, якій є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області –залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000222356/0 від 07.06.2010 року, № 0000222356/1 від 30.06.2010 року, № 0000222356/2 від 10.08.2010 року, № 0000222356/3 від 20.10.2010 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий                                                   В.О. Скрипченко

Суддя                                                   С.Д. Домусчі

Суддя                                                                      Л.П. Шеметенко